Книга, видана цьогоріч харківським видавництвом «Акта», являє собою добірку авторських колонок у тижневику « Дзеркало тижня», надрукованих у період від вересня 2000 до серпня 2006 року. 

Для українського книговидання, а особливо для української журналістики це унікальна подія, бо ж до цього з’являлася лише одна подібна книга — «Авторська колонка», до якої ввійшли колонки оглядачів «Газети по-українськи» — Світлани Пиркало, Миколи Рябчука, Андрія Бондара, Віталія Жежери («Нора-друк», 2007).

Все ж книга Портникова є першою добіркою есеїв, написаних саме журналістом-неписьменником. «Це для мене значуща подія, як і для будь-якої людини, яка працює зі словом, — розповів Віталій Портников на презентації книги в Києві. — Я насамперед хотів, щоб в Україні з´явився жанр особистих реакцій на політичні і суспільні події, щоб ми побачили, що люди можуть не просто переповідати новини, не просто коментувати їх, а переосмислювати те, що відбувається навколо них».

У текстах Віталія Портникова переважають не емоції, викликані тією чи іншою подією, а журналістська спостережливість, аналітика, аргументовані висновки. Серед колонок Портникова більшість становлять портрети та подорожні нариси, всі вони мають стислі, часто однослівні заголовки.

Ця книга цінна для кожного, хто, подібно до Портникова, перебуває у постійному духовному пошуку і хто відстоює професійність в усіх галузях життя. «Професія журналіста , — пише Портников, – не боятися казати людям правду навіть у найкритичніші моменти: очевидно, саме цим професійний журналіст відрізняється від політика і журналіста непрофесійного – тобто партійного, державного, кланового. Бо правда – то звичайнісінька інформація».