Андрій Курков, п’ятий гість “П’ятого Харкова”, займає 5-те місце в рейтингу Forbes “10 найвизначніших письменників України” та вважається чи не найвідомішим українським письменником у світі. А ще – єдиним автором з пострадянського простору, чиї твори потрапляли в топ-списки європейських бестселерів. Його твори перекладені 21-ю мовою. Андрій пише російською та завжди підкреслює, що він – український письменник.

Світова культурна спільнота знає Андрія не лише як письменника, але й, як він сам себе називає, “тлумача України”. Тож культурна дипломатія та промоція України у світі стануть однією з важливих тем публічної зустрічі з письменником.

“На зустрічах з іноземцями я намагаюся пояснити, звідки все витікає; пояснити різницю між нами та нашими сусідами-опонентами – і історичну, і психологічну”, – говорить письменник.

“Я б хотіла, щоб ми поговорили ширше, ніж про мову, – говорить модераторка зустрічі Тетяна Трофименко. –Зокрема, про питання постколоніальної травми України та її наслідків”.

Та все ж “мовне питання” є одним із ключових для зустрічі. Адже все частіше в українських інтелектуальних колах звучить думка про те, що замість того щоб віддавати Росії монополію на російську мову, Україні варто почати використовувати російську на власну користь. Як мінімум – для створення якісного російськомовного продукту масової культури, котрий міг би допомогти в промоції українських ідей серед російськомовного населення та нівелювати “міфи насильницької українізації”. Та існує і прямо протилежна точка зору – про максимальне виключення російської з українського дискурсу.

“Російськомовному українському письменникові (якщо він не Курков) не так просто знайти місце на українському книжковому ринку, – говорить співініціатор культурної ініціативи “П’ятий Харків” Сергій Жадан. – До війни пробитися в українські видавництва їм було доволі важко. Тому не варто дивуватися, що в якийсь момент частина з них почала друкуватись переважно в Росії. Натомість із початком війни багато хто з українських російськомовних письменників зробив свій творчий та громадянський вибір саме на користь України, не сприйнявши окупацію й відмовившись від спокус “русского мира”. Тому, гадаю, сьогодні особливо важливо спробувати визначити й проговорити місце й значення неукраїномовних літературних практик, створених громадянами України, в нашому спільному культурному полі”.  

Сам Курков в одному зі своїх інтерв’ю говорить: “За кордоном узагалі не розуміють мовної війни. Половина суспільств взагалі живе на мовних кордонах, чуючи навколо себе дві чи навіть більше мов. Хоча, наприклад, в Україні люблять наводити приклад Франції, де нібито одна мова”.

11 ж травня Андрій Курков зустрінеться з вихованцями харківського інтернату для незрячих та слабкозорих дітей та підлітками з юнацької організації “Пласт”. “П’ятий Харків” – це Харків рівності й взаємодопомоги, тому нам так важливо, щоб діти з інтернату і діти з Пласту познайомились між собою, – говорить співініціатор проекту Ярослав Маркевич. – А у Андрія Юрійовича є майже два десятки дитячих книжок, тож я певен, що дітям буде цікаво з ним зустрітися”.