Однак, переосмислення цього явища, здійснене у контексті медицини та фармації, філософії та теології свідчить зовсім про інше. Про що саме – поговорили з автором книжки.

- Ваша книга, присвячена алхімії, також популяризує чимало наук – історію медицини та фармації, філософію, навіть теологію. У той самий час алхімія досі залишається опальною для більшості наукового світу. Як ви вважаєте, чому ? Через те, що у ній забагато містики, езотерики, які не сприймає «офіційна» наука, чи є якісь інші причини?

- З приходом відомої влади на теренах колишнього Радянського Союзу було задекларовано, що «Бога нема, релігія – опіум для народу», Душі немає, існує лише матеріальне, а якась там езотерика, містика, метафізика – це все для матеріалістичної науки неприйнятне. Правда, кажуть, категоричність – це завжди ознака низького інтелекту. Але кожна влада для того й існує, щоб створювати рамки і ставити прапорці, за які не можна люду переступати… Натомість західна наука не відмовлялась від духовного, не стала вузько матеріалістичною. Пам’ятаєте, ще Фома Аквінський науково довів існування Бога, мабуть, за це був визнаний Святим. Правда, інквізиція пильнувала, бо тричі за ним все ж приходила… Дивовижність теології, як на мене, що Бог всюди, ВСЕ знає й існує водночас у минулому, сьогоденні й в майбутньому. Та й певні аспекти з часом, адже Божі часові періоди – це зовсім не людський час. Як в Апокаліпсисі сказано – «І клявся… що часу вже не буде». Теорія відносності Ейнштейна з її дивами часу, чи квантова фізика, згідно постулатів якої електрон може перебувати ніби водночас у кількох місцях. Зрештою, я дилетант у цих питаннях. Але так виглядає, що сучасна наука, як на мене, ближча до Божого, ніж до традиційного матеріального сприйняття. Так і з алхімією. Чи можемо ми сьогодні перетворювати один метал на інший шлях, яким, зокрема, пішло подружжя Кюрі? Так. Тільки це дорого. От вам і підтвердження, що трансмутація можлива. Світ має нарешті змінитись і прийняти ВСЕ як воно є. Є і матеріальне, і нематеріальне, і езотеричне, все пов’язане в одне ціле. Все має право на існування. А за так званою науковою принциповістю нерідко стоїть просто пиха і невігластво.        

- Ви нагадуєте про те, що Ісус ціною власного життя намагався попередити людей про небезпеки загрузнути в плотських утіхах, нав’язаних римською цивілізацією, але Його не почули. Натомість сьогодні людство стоїть перед такою ж загрозою, що існує з боку комерції, але Бог дає нам черговий шанс. Що ви маєте при цьому на увазі? Про який шанс мова?

- Бог милосердний. Він весь час прощає своїх нечемних дітей, якими є люди. Тому завжди дає нам новий і новий шанс стати кращими. Зараз у нас війна. Знову через кров і смерть країна очищується в боротьбі. Ми отримали шанс вибороти не лише свою свободу, захистити незалежність, але й стати чинною частиною європейської цивілізації, яка на десятки років нас випереджає у всьому – дотриманні законів, гуманності, достатку, впевненості в майбутньому дітей, технологіях тощо. Країна як ніколи згуртувалась задля перемоги. Проте водночас хтось продовжує наживатись на війні – комерція, брудні гроші перемогли. Насправді це нікчеми, і вони не будуть щасливі з тих грошей. Будуть за цю диявольську насолоду відповідати їхні наступні покоління – діти, онуки. Страшний гріх. Перед своїм народом. Це їх вибір, зрештою. Якщо ти не з Богом, то ти відповідно вибрав пекло. Бог дає всім вибір. Ісус пояснив, яким має бути цей вибір. Перед ним Мойсей приніс скрижалі з Божими правилами. Людина вибирає те, що вибирає. Думаю, тому ми й не перемогли ще у війні. Наразі все ще гроші і спрага наживи перемагають. Хтось вдало підмітив, що «сучасні» люди працюють посилено, азартно збільшуючи накопичення, так ніби ми станемо краще, якщо будемо мати більше. Бог завжди дає нам шанс стати кращими. Але точно не через плотські втіхи, від яких застерігав Ісус, і точно не через «золотого тільця», за якого пресував народ Мойсей. 

- У вашому дослідженні вперше показано позитивний історичний зв’язок алхімії та релігії. А як сьогодні церква ставиться до алхімії? 

- Думаю, що церква, скоріше, просто мовчить, тобто не акцентує на цьому – знаєте, й без алхімії море проблем. Церква ж, як і суспільство, перебуває в постійному русі. Зміни чи реформи неминучі в сучасній церкві. Так чи інакше, алхімія з боку кліру реабілітована, певні явні заборони зняті. Наука, та й наука. Якщо з Ім’ям Бога на устах алхімік працює, то чому б ні ? Хто писав перші манускрипти ? Ченці. Де були найкращі можливості для хімічних експериментів ? У монастирях. Ченці й священники – переважно вчені і філософи Середньовіччя. Тож Церква дала можливість розвитку багатьом наукам (якщо не всім). Сьогодні вже твердять, що 15 (а не 13) століть алхімія вивчалась і розвивалась. Церква просто не могла стояти осторонь. А сьогодні трансмутація відбувається в Душах людей. Хіба це не безпосередня справа, якою б мала займатись Церква? Душпастерство від слова Душа. 

- Ви пишете про заміну містичного досвіду в історії людства на пізнішу раціоналізацію знань. І згадуєте, що самі мали такий досвід, коли вам до рук потрапив старовинний манускрипт фармацевтичного змісту анонімного автора, датований приблизно початком 17 століття. Там справді було щось про еліксир молодості чи рецепт виготовлення золота із заліза? І які ще цікаві артефакти траплялися вам у вашій практиці?

- На жаль, нічого там не було із згаданого Вами… А може, якби було, то я б точно це приховав. Жартую. Мене зацікавили алхімічні символи, а не зміст рецептури. Символ, як зазначив хтось мудрий, - це спосіб осягнути неосяжне. От я і почав пробувати осягати… Тобто збирати літературу на цю тему, читати все, що з цим пов’язане. Якщо ти чимось займаєшся предметно, то й око вже заточене на ці аспекти. Тож почав помічати численні масонські знаки і символи в старовинному місті Львові, де я живу, в старих польських містах, де часто буваю. Далі – більше. Музеї, архіви, католицькі собори… Ніби за Деном Брауном. Завжди взнаєш щось нове. Завжди кожна відповідь дасть нове запитання. Ти ніби торкаєшся цих артефактів. Справді! Але ж можеш їх не бачити, не кажучи про те, щоб взяти в руки. Та все ж відчуваєш, що вони існують. Вони зовсім поряд. Ніби Душа має свою комору, де зберігає артефакти, які Древні берегли більше за своє життя. Можливо, занадто пафосна відповідь виходить, але хіба всі наші відповіді повинні бути раціональними ?   

- Попереднє питання стосувалося, отже, «матеріальних» знань, тобто речей, які можна помацати руками… Але у своєму дослідженні ви також нагадуєте, що бувають підйоми вібрацій фізичного тіла до вібрацій Душі, під час яких можуть прийти до людини спалахи Сокровенних Знань. Чи траплялося щось подібне у вашій науковій практиці? Можливо, ви знаєте приклади таких випадків у котрогось з ваших колег?

- Безумовно якісь варіанти так званого інсайту має впродовж життя кожен із нас. Нас осяює ідея, здогадка, рішення тощо. Може, це наші якісь нейронні мережеві «ігри розуму». Може, ми згадуємо просто те, що в підсвідомості десь зберігалося саме для такого моменту. Може, черпаємо Знання з Великого Світового Інформаційного Простору. А може, десь із інших вимірів це приходить. Зрештою, ангели приносять від Бога ключові слова рішень, чи самі нам щось радять голосами в голові. Скажете – якісь біполярні розлади... Я не сумніваюсь, що кожен із нас чує в певні періоди свого життя поради, голос сумління, застереження, або ж варіанти рішень, і в науці в тому числі. Проте далеко не кожен спішить поділитись цією інформацією. Я - не виключення. Волію це не розголошувати. Чому, спитаєте? Бо не повірять. Бо не хотів би насмішок, або прискіпливих поглядів з боку психіатрів чи навіть окультистів. Та й питання доволі особисте і тонке. От Вам знову захист чи профілактика від неправильної оцінки чи примітивної критики – мовчання. Інтуїтивне ухиляння від відповіді. Та чи цей так званий «інтуїтивний» підхід не є, власне, «голосом ангелів» чи чимось містичним, що тримає мене за язика і вказує мовчати ? Хто знає… 

- Вашим концептуальним задумом було донести до читача те, що існують Древні Знання, які втрачені для багатьох, однак все-таки не для всіх і не остаточно. Можна сказати, що ви з честю виконали це архіскладне і надзвичайно важливе завдання. Але чи продовжуєте ви займатися далі цією темою? Можливо, вже не в сенсі популяризації, а в більш глибшому форматі дослідження…

- Хтось із мудрих сказав: Шлях ідеальної людини – погляд у свою Душу. Пізнай себе – і станеш Богом. Пошук істини – надзвичайний процес, який змінює людину. Недарма ті, хто шукають істину (або щось знають) – більше ніж друзі чи сподвижники. Вони - брати (звідти, мабуть, й братства та ордени). Водночас істинна природа речей завжди прихована. Я думаю. від невігласів. Про деякі речі взагалі говорити не можна. Життя повне секретів, але всіх їх не можна пізнати одразу. Взагалі, якщо певні Знання потраплять не в ті руки – буде біда для нашого світу. Я переконаний, що від людства багато інформації приховується. Ким? Хто за тим стоїть? Чому? З якою метою? Кому вигідно, щоб ми були сліпими? Безумовно я продовжую цікавитись цією чи спорідненою темою. Як стверджують священники – Бог іноді відкриває нам малесеньку шпаринку у дверях, через яке в наш світ поступає Боже Світло (Світло Знань). То хіба ж можна ось так взяти і зганьбити, те що приходить від Бога?! Працюю над двома книгами, скоріше, на релігійно-езотеричну тематику. Звичайно, що якось сам по собі збирається матеріал на друге видання «Алхімії…». Тут, мабуть, варто зупинитись і не розкривати таємниці наперед. Між іншим, нещодавно зустрів цікавий термін «непотрібні таємниці». І таке, виявляється, є. Та чи такі вже вони непотрібні?  Все потрібно. І таємниці теж. Зрештою, без них нецікаво жити.