У 1971-1991рр. за сценаріями Топачевського створено дукументальні, та науково- просвітницькі фільми, назви яких промовляють про зміст: «Іду до тебе, птах», «До чистої криниці», «Ті, що живуть поруч», «Посміхніться вовку», «Чи повернеться чорний лелека», «У співавторстві з природою», «Коріння трави», «Згуба», «Зоряний час Либеді». Автор книжок: « Яблуко у річці», «Симфонія життя», «Майстерня Флори», «Барви землі», «Літопис білого латаття». Його твори перекладено російською, польською, болгарською та англійською мовами.

Лауреат літературних премій «Благовіст» та І. Огієнка.

Нещодавно у видавництві «Веселка» побачила світ нова книжка Топачевського «З Божого саду. Рослини і тварини у Святому Письмі».

– Андрію Олександровичу, тематика Ваших творів – охорона природи, стосунки людини з довкіллям. Це, очевидно, родинний спадок? Адже Ваш батько Олександр Топачевський – відомий гідробіолог, академік АН УРСР, прадід Яків – священик, а мати, Марія Маркевич, – ботанік.

– Справді, до Біблії я підійшов через наукову біологію. Хоча за радянщини наука була суціль атеїстичною. Але саме знайомство із законами Природи наближало до думки про креативне походження Світу.

– Новели «З Божого Саду» містять вірші з пророчих книг і тексти євангелістів із пізнавальними описами дерев, трав, звірів, птахів та інших істот. Ви поєднали їх із міфами, народними звичаями і релігійними традиціями. Це допомагає читачеві краще зрозуміти Святе Письмо, уявити цілісну картину Світу від ранньої античності до сьогодення. Як народилася ідея цього задуму і скільки часу знадобилося для його реалізації.

– Нічого особливого, крім видатків часу і праці на вивчення матеріалів, співставлення їх із текстами Святого Письма. Адже біблійна ботаніка та зоологія існують давно, хоч і без літературно-мистецьких ремінісценцій, зокрема – національних. Ще на початку XVІІІ ст. Шведський фізик Андерс Цельсій, за шкалою якого ми вимірюємо температуру, цікавився біблійними рослинами, а згодом – і великий Гете. Традиція триває, з роками набуваючи національного характеру. Так, М. Зохарі (Ізраїль) приділив особливу увагу рослинам Старого Завіту, а ще до того данці Мюллер і Йоргенсен – звірам і птахам Європи. Нині біблійний світ Природи вже неможливо відокремити від контексту національних культур. Це має виняткове значення, оскільки визначення, ідентифікація дерев, трав, птахів і звірів у різних перекладах Святого Письма суттєво відрізняються, не кажучи вже про метафоричний, алегоричний сенс кожного біблійного вірша, де їх згадують. Власне, у такий спосіб формується погляд на Світ у його цілості, але – погляд особистісний, глибоко індивідуальний.

– Книжку прикрашають шедеври світового мистецтва на біблійну тематику. Як (чи завдяки кому) Вам вдалося зібрати такий багатющий ілюстративний матеріал?

– Тривалий час ми з Михайлом Цариком, який зробив макет цієї книжки, знаходили й порівнювали ікони, фрески, різні живописні твори на біблійні сюжети, сучасні світлини. Віддавали перевагу знайомим реаліям, прагнули довести, як саме Святе Письмо пов’язане з Україною. Спиралися на свідому відповідність мислення авторів цих творів ідеям, думкам біблійних письменників... Наші зусилля знайшли підтримку й розуміння багатьох, серед них – головного редактора видавництва «Веселка» Ірини Бойко, яка підказала кілька цікавих ілюстрацій, зокрема з творів Тараса Шевченка.

– Попри визнання еволюційних ідей Чарльза Дарвіна і Тейяра де Шардена, Ви не відмежовуєте релігію від науки...

– Віра й Наука – суть  – інструменти пізнання світу. Навіть наївні язичницькі вірування були першими спробами Людини пояснити походження життя і всього сущого. А щодалі ми заглиблюємось у Святе Письмо і знайомимося з новітніми відкриттями вчених, то ясніше постає картина Світобудови. У Біблії немає згадки про те, ніби акт Творення закінчився. Тому припущення щодо створення дерева Пізнання після людини, або того, що праотцям нашим після вигнання з Раю харчові рослини дано по черзі, відповідно до необхідності (зернові, потім – фруктові, за ними – смакові (кава, лимон тощо), технічні (бавовник та ін.)), важко заперечити. Ще більше таких припущень можемо дозволити собі щодо хатніх, господарських тварин з огляду на багатство їх видів і безліч спеціалізованих порід.

– На тему охорони природи створено чимало фільмів за Вашими сценаріями. Скажімо, фільм «Згуба», як своєрідний заклик до людства: не вбивай, не шкодь довкіллю, не плюй у криницю, бо доведеться ще води напитися. У фільмі «Зоряний час Либеді» замурована в бетон річка асоціюється із закутою в рамки тоталітарного режиму Україною. Обидві – жертви чиновницького свавілля. Є світло в кінці тунелю? Чи людство безоглядно рухається до глобальної катастрофи?

– Якщо йдеться про порятунок Землі від тотального забруднення, то це можливо за умови усвідомлення кожним народом своєї історичної місії. Зрозуміти і виконати її спроможемося, будучи собою. Для цього необхідно подолати рештки колоніального минулого: в своїй хаті – своя правда. Хай із запізненням у майже 100 років, але мусимо, нарешті, приєднатися до всесвітнього цивілізаційного стрижня – головної течії, бистрини в економіці, науці, охороні довкілля, а головне – моральності, за непроминальної віри у божественне походження Універсуму.