
Re: цензії
- 21.07.2025|Віктор ВербичПарадоксальна незбагненна сутність жіночого світу
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Події
Андрій Топачевський: «До Біблії я підійшов через наукову біологію»
Андрій Топачевський – письменник, журналіст, кінодраматург. Один із засновників українського природоохоронного руху в літературі та кіно.
У 1971-1991рр. за сценаріями Топачевського створено дукументальні, та науково- просвітницькі фільми, назви яких промовляють про зміст: «Іду до тебе, птах», «До чистої криниці», «Ті, що живуть поруч», «Посміхніться вовку», «Чи повернеться чорний лелека», «У співавторстві з природою», «Коріння трави», «Згуба», «Зоряний час Либеді». Автор книжок: « Яблуко у річці», «Симфонія життя», «Майстерня Флори», «Барви землі», «Літопис білого латаття». Його твори перекладено російською, польською, болгарською та англійською мовами.
Лауреат літературних премій «Благовіст» та І. Огієнка.
Нещодавно у видавництві «Веселка» побачила світ нова книжка Топачевського «З Божого саду. Рослини і тварини у Святому Письмі».
– Андрію Олександровичу, тематика Ваших творів – охорона природи, стосунки людини з довкіллям. Це, очевидно, родинний спадок? Адже Ваш батько Олександр Топачевський – відомий гідробіолог, академік АН УРСР, прадід Яків – священик, а мати, Марія Маркевич, – ботанік.
– Справді, до Біблії я підійшов через наукову біологію. Хоча за радянщини наука була суціль атеїстичною. Але саме знайомство із законами Природи наближало до думки про креативне походження Світу.
– Новели «З Божого Саду» містять вірші з пророчих книг і тексти євангелістів із пізнавальними описами дерев, трав, звірів, птахів та інших істот. Ви поєднали їх із міфами, народними звичаями і релігійними традиціями. Це допомагає читачеві краще зрозуміти Святе Письмо, уявити цілісну картину Світу від ранньої античності до сьогодення. Як народилася ідея цього задуму і скільки часу знадобилося для його реалізації.
– Нічого особливого, крім видатків часу і праці на вивчення матеріалів, співставлення їх із текстами Святого Письма. Адже біблійна ботаніка та зоологія існують давно, хоч і без літературно-мистецьких ремінісценцій, зокрема – національних. Ще на початку XVІІІ ст. Шведський фізик Андерс Цельсій, за шкалою якого ми вимірюємо температуру, цікавився біблійними рослинами, а згодом – і великий Гете. Традиція триває, з роками набуваючи національного характеру. Так, М. Зохарі (Ізраїль) приділив особливу увагу рослинам Старого Завіту, а ще до того данці Мюллер і Йоргенсен – звірам і птахам Європи. Нині біблійний світ Природи вже неможливо відокремити від контексту національних культур. Це має виняткове значення, оскільки визначення, ідентифікація дерев, трав, птахів і звірів у різних перекладах Святого Письма суттєво відрізняються, не кажучи вже про метафоричний, алегоричний сенс кожного біблійного вірша, де їх згадують. Власне, у такий спосіб формується погляд на Світ у його цілості, але – погляд особистісний, глибоко індивідуальний.
– Книжку прикрашають шедеври світового мистецтва на біблійну тематику. Як (чи завдяки кому) Вам вдалося зібрати такий багатющий ілюстративний матеріал?
– Тривалий час ми з Михайлом Цариком, який зробив макет цієї книжки, знаходили й порівнювали ікони, фрески, різні живописні твори на біблійні сюжети, сучасні світлини. Віддавали перевагу знайомим реаліям, прагнули довести, як саме Святе Письмо пов’язане з Україною. Спиралися на свідому відповідність мислення авторів цих творів ідеям, думкам біблійних письменників... Наші зусилля знайшли підтримку й розуміння багатьох, серед них – головного редактора видавництва «Веселка» Ірини Бойко, яка підказала кілька цікавих ілюстрацій, зокрема з творів Тараса Шевченка.
– Попри визнання еволюційних ідей Чарльза Дарвіна і Тейяра де Шардена, Ви не відмежовуєте релігію від науки...
– Віра й Наука – суть – інструменти пізнання світу. Навіть наївні язичницькі вірування були першими спробами Людини пояснити походження життя і всього сущого. А щодалі ми заглиблюємось у Святе Письмо і знайомимося з новітніми відкриттями вчених, то ясніше постає картина Світобудови. У Біблії немає згадки про те, ніби акт Творення закінчився. Тому припущення щодо створення дерева Пізнання після людини, або того, що праотцям нашим після вигнання з Раю харчові рослини дано по черзі, відповідно до необхідності (зернові, потім – фруктові, за ними – смакові (кава, лимон тощо), технічні (бавовник та ін.)), важко заперечити. Ще більше таких припущень можемо дозволити собі щодо хатніх, господарських тварин з огляду на багатство їх видів і безліч спеціалізованих порід.
– На тему охорони природи створено чимало фільмів за Вашими сценаріями. Скажімо, фільм «Згуба», як своєрідний заклик до людства: не вбивай, не шкодь довкіллю, не плюй у криницю, бо доведеться ще води напитися. У фільмі «Зоряний час Либеді» замурована в бетон річка асоціюється із закутою в рамки тоталітарного режиму Україною. Обидві – жертви чиновницького свавілля. Є світло в кінці тунелю? Чи людство безоглядно рухається до глобальної катастрофи?
– Якщо йдеться про порятунок Землі від тотального забруднення, то це можливо за умови усвідомлення кожним народом своєї історичної місії. Зрозуміти і виконати її спроможемося, будучи собою. Для цього необхідно подолати рештки колоніального минулого: в своїй хаті – своя правда. Хай із запізненням у майже 100 років, але мусимо, нарешті, приєднатися до всесвітнього цивілізаційного стрижня – головної течії, бистрини в економіці, науці, охороні довкілля, а головне – моральності, за непроминальної віри у божественне походження Універсуму.
Коментарі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року