- Знаю, що минулого року чимало цікавих подій було у вашому житті. Які з них вважаєте найважливішими?

- Синові минуло три роки, отже вже три роки ми – батьки. Тішимося, що ми разом, що синочок росте здоровим і є ґречним, а часами – не надто ґречним, як колись один українець йому побажав. Поясню: коли чоловік під час Шульцівського фестивалю 2012 року сказав, що у сина Єнджея Хана Ю — невдовзі уродини, один дрогобичанин побажав синові радості, здоров’я та бути нечемним час од часу. На запитання: «Навіщо нечемним?», українець посміхнувся й відповів: «Не буде добре, якщо весь час буде чемним і ґречним». Дотепер пам’ятаємо те побажання, і намагаємося розуміти, коли побажання здійснюється.

- Влітку 2013 року мешканка Кракова, перекладачка польської літератури тайванка Вей Юн Лін-Ґурецка стала Заслуженим діячем польської культури. За які заслуги і що ця нагорода означає для вас?

- За поширення і промоцію польської літератури і культури на Тайвані, в Гонконґу та Макао від 2006 року. Я писала про Польщу, перекладала польських авторів (п’ять книжок і ще готується до видання «Санаторій під клепсидрою»), проектувала й готувала виставки, пов’язані з польською літературою… Неабияк тішуся, що завдяки моїй праці (і не лише моїй) люди на Тайвані більше цікавляться Польщею та її культурою, щораз більше молоді прагне приїздити сюди, щораз більше видавництв видає твори польських авторів. Радію таким діалогом між Польщею та Тайванем, який  може бути вельми плідним і корисним для обох учасників. Також не можу не тішитися, що вклала й свою частку до розбудови того діалогу, прокладання містка між  двома країнами та культурами, і що це помітили та визнали в Польщі.

- А як Вашу діяльність оцінив рідний Тайвань?

- Люди пишаються. Особисто ті, хто знає мене багато років. Я відмовилася ходити до школи в 16 років. Всі думали тоді, що матиму важке життя, мій тато навіть переживав, що вже не належатиму до суспільства. На щастя, сталося інакше. Моя дорога власне була і є важкою, позаяк це – власний, незалежний, відмінний від будь-якої існуючої моделі, шлях. Однак це моя дорога, радію, що саме таку вибрала, й що маю підтримку родини.

- Чув, що 2013 року в Гонконґу та на Тайвані відбулося кілька заходів, пов’язаних з польською літературою. Що то за події і чи маєте якийсь стосунок до цього?

- 19 вересня-11 жовтня в рамках заходу «Поезія в повсякденному житті» («Poetry in Daily Life»), організованого Китайським Університетом Гонконґу і Транс-Пасифік Студіо (фірма заснована мною і моїм чоловіком Павлом Ґурецкім) відбулися дві виставки. Перша з них була присвячена творчості Віслави Шимборської і Тадеуша Ружевича, друга презентувала «recycling art» мого чоловіка Павла Ґурецкого.

26 вересня була також зустріч зі мною, яку проводив професор Нґай Лінґ Тун з Китайського університету в Гонконґу. І виставка й зустріч були частиною промоції книжок Ружевича та Шимборської в моїх перекладах. 

Також у вересні взяла участь в Фестивалі «Lasting Legacies of Eastern Europe» ( «Витривалі Спадщини Східної Європи»). Його організував департамент культури та дозвілля уряду Спеціального адміністративного району Гонконґ. В рамках цього заходу провела зустріч «Шимборська й більше – Зрозуміти  Східну Європу через літературу» в книгарні Іслайт у дільниці Козуей Бей Гонконґу.

Також з оказії Фестивалю написала текст з історії польського театру (про Станіслава Виспянського, Тадеуша Кантора і Кристіана Люпу), який був надрукований в каталозі Фестивалю.

У листопаді 2013 року на Тайвані побачили світ мої нові переклади польської поезії: «Віслава Шимборська: Вірші для мене 1957-2012» й «Тадеуш Ружевич: Наука ходити 1945-2008», видані престижним видавництвом Dark Eyes Ltd. Збірка Ружевича – перше видання його творів на Тайвані, а от книжка Шимборської – перша в перекладі з польського оригіналу китайську в традиційних знаках.

З приводу видання книжок, в рамках Тайпейського Поетичного фестивалю (19 жовтня – десятого листопада минулого року) було показано виставу «Письмовий стіл Шимборської + Колаж «Поштівки до друзів». Поезія Віслави Шимборської й Тадеуша Ружевича була також темою зустрічей «Читаючи Шимборську і відкриваючи Ружевича» – чотирьох розмов в рамках двох вечорів в книгарні Eslite Bookstore Xinyi. Модерувала зустрічі я, в дискусіях взяли участь письменниця Лі Вей-Джінґ, поетка та малярка Ам Хсу, співачка Лі Самер і директор видавництва Dark Eyes Ltd. Хунґ-я Єн.

Найбільшим і найважливішим нашим заходом 2013 року стала підготовка виставки «Можливості – Ведення польської поезії в Макао» (30 листопада – 31 грудня 2013 ), яку спільно організували  Інститут Культури уряду Спеціального адміністративного району Макао, мистецький центр Oxwarehouse з Макао і Фундація Віслави Шимборської з Кракова.

Там працювали з чоловіком як куратори. В одній залі показали 25 оригінальних колажів Віслави Шимборської, різні видання її творів (і перші видання в Польщі) також переклади різними мовами, документальний фільм про цю видатну поетку, записи , де вона читає свої вірші.

В другій залі показали інсталяцію «Вдивляння в світ Ружевича», інспіровану поезіями Тадеуша Ружевича. Складається інсталяція з семи предметів, пов’язаних з сімома віршами: поруч з кожним предметом – фрагмент поезії. Ефект чудовий. Багато відвідувачів говорило, що вражені й зворушені інсталяцією і тепер хочуть пізнати творчість Ружевича, який на Макао не так знаний, як в Європі).

Крім інсталяції, показали  ми й книги поета, і документальний фільм про нього «Розсипана картотека», також ми зробили виставу, присвячену Ружевичу, Шимборській та історії Польщі.

- Які книжки у Вашому перекладі було видано минулого року?   

- Віслава Шимборська «Вірші для мене 1957-2002» і «Тадеуш Ружевич: Наука ходити 1945-2008». Я вибрала поезії, переклала, потім відредагувала. Чоловік  зробив комп’ютерний          набір і обкладинку.

 - Що відомо про Польщу та її літературу на Тайвані? Чи ви єдина в цій країні перекладачка польських авторів?

- В літературних і мистецьких колах знають і цінують фільми Кєсльовського, Вайди та Поланського, читають повісті Ольги Токарчук і поезії Віслави Шимборської. Поза тими колами знають про Шопена, про тайванських студентів, що вивчають медицину в Польщі, про поляка, котрий продає випічку на нічному  ринку, про знану тайванську модельку, яка колись вчилася в Польщі...  не дуже, однак як для тайванців – це багато.

Ми, тайванці, не надто цікавимося світом. Я теж не багато знала про Польщу, поки не приїхала сюди. Однак мушу сказати, що ситуація поліпшується, росте зацікавлення. Нинішня молодь справді хочу увійти в світ і пізнати його.

Вони не такі як ті «дорослі», котрі постійно плутають Holland i Poland (Голландію і Польщу) і думають, що Польща далі є комуністичною державою.

На щастя, я вже не єдина в країні перекладачка польської. Хоча й трохи шкодую: монополія закінчилася (сміється - ред.).

З’являються інші перекладачі, інші назви, інші видавництва, котрі готові видавати різні польські книги.

Власне в лютому побачить світ на Тайвані «Тост за предків» – книжка Войцеха Ґурецкого про Кавказ. Її з польської китайською переклала перекладачка, яка нині живе в Польщі. П’ятого-десятого лютого 2014 року на Книжковому ярмарку в Тайпеї будуть презентувати цю книгу за участі автора (!). Цікаво, як тайванці сприймуть це видання.

- Яких письменників перекладаєте?

- Якщо говорити про книжки – Анджей Сапковський, Тадеуш Ружевич, Віслава Шимборська, Бруно Шульц. Коли ж не обмежуватися книжками – Єжи Фіцовський, Анджей Бурса, Ева Ліпська, Едвард Стахура, Ципріан  Каміль Норвід, Анна Сьвіршчинська,  Станіслав Виспянський… Перекладаю їх, подобаються мені…

- Хто з них найближчий?

- Найближчий таки Бруно Шульц.

- Чи щось знають тайванці про Україну?

- Вже декілька років є мода серед заможних женитися на гарних українських жінках. Ці люди надсилають свої життєписи агентам, платять чималі гроші, щоби поїхати в Україну й зустрітися з кандидатками. Якщо знайдуть свою «Miss Right» (або правдиве кохання), то беруть шлюб.

Завдяки інформації по телебаченню та радіо всі тайванці знають про «українських дружин».

Одного разу моя колежанка полька була на Тайвані, разом з тамтешнім приятелем йшли на вечерю на нічний ринок. Люди дивилися на них і шептали: «українська дружина». Не знали, що вона говорить китайською і все розуміє.

Щоправда, мені невідомі ані подробиць тих «шлюбних» випадків,  ані того, чи ті кобіти щасливі…

У зв’язку з останніми подіями в Києві, на Тайвані почали з’являтися новини про політичну ситуацію в Україні. Однак здебільшого ця інформація походить з зарубіжних новинних джерел ( BBC, AFP, навіть rucnews.cn) з огляду на брак тайванських кореспондентів в Україні. І ті відомості не завше відповідають дійсності. Щоби дати тайванським читачам трохи інший погляд, переклала звернення Юрія Андруховича з польської китайською (читала його текст на сайті «Ґазети Виборчої») і розмістила на своїй сторінці в мережі Фейсбук (за словами Андруховича, це – перший його текст китайською – Л.Ґ.).

Текст багатьом сподобався, отримав десятки «лайків», чимало людей перепостили його.

Що то дасть? Скільки людей дійсно прочитають? Чи допоможе тайванцям ліпше зрозуміти Україну? Чи заохотить це їх до співчуття до драматичної української ситуації і взаємодії? Не знаю, ніхто цього не знає.

Вірю, що треба діяти далі. Бо в що інше маю вірити?

- Які маєте плани на нинішній рік?

- Відпочивати й займатися власною творчістю літературною і не літературною.

- Чи братиме пані Вей участь у VI Шульцфесті?

- На жаль, ні через проблеми зі здоров’ям. Вже півтори роки болить мені нога, а лікарі вбачають причину в стресі. Тому й обмежую виїзди, виступи та працю. Але сподіваюся, що колись все ж удасться поїхати на Фестиваль. Дуже хочу побачити Дрогобич, пізнати Україну.

- Майже десять років живете в Польщі. Чим та країна є для Вас і чому колись сказали, що до переїзду до Кракова не жили взагалі?

- Краків – місце, де можу відчувати своє дихання. Тут можу бути іноземкою, чужою і не чутися зле. А в своєму краї почуваюся зле, бо я там інша, чужа. То не зовсім так, що не жила до Польщі, просто не надто вдавалося жити й любити себе. Тепер живу краще, люблю себе і свої дві країни, ба навіть три (жила п’ять років в Англії, ця країна теж є мені близькою).

І зараз живу у згоді з собою, спокійно сприймаю «непогоди» та негаразди.

- Нещодавно увійшли ми в Новий рік, у вас щойно розпочався рік Синього Коня. Що з цього приводу скажете нашим читачам?

- Бажаю всього найкращого, будьте здорові, дбайте про себе та близьких. Живіть надією.