Діана Анпілогова — молода українська Digital (2D) художниця і 3D-аніматорка. Належить до нової генерації митців, що працюють в індустрії цифрового мистецтва. Нині здобуває освіту у New York Film Academy в США, у закладі, який по праву вважають одним із найбільших світових кластерів цифрової індустрії. Її насичені візуальні образи інспіровані тонким сенсуальним світовідчуттям й витонченим пасеїзмом і спонукають до роздумів над природою й можливостями сучасного Digital-мистецтва.

Digital-мистецтво і 3D-анімація: мистецтво майбутнього

Digital-мистецтво і 3D-анімація сьогодні визначально впливають на сучасний мистецький ландшафт і візуальну культуру. Це закономірно: цифрова революція збіглася з «візуальним поворотом» у мистецтві й торжеством clip culture. Сучасна 3D-анімація все впевненіше постулює свою універсальність. Молода Digital (2D) художниця і 3D-аніматорка Діана Анпілогова, що належить до нової генерації “цифрових митців” нині рішуче просуває власну універсальну візуальну риторику.

Digital-мистецтво дає їй великий простір особистої свободи. 3D-анімація ввібрала в себе тривалу еволюцію як класичної анімації, так і модерністського живопису. У неї органічно влилися сотні течій і напрямів, які живилися енергією розпаду європейського Великого Стилю.

Для Діани анімація є мистецтвом творення «вторинної віртуальності» («первинною віртуальністю» можна вважати культуру). Вона гостро відчуває «поворотність» історичного культурного моменту. На неминучій віртуалізації акцентує сама художниця: «Мені б хотілося донести ідею неминучого зацифровування будь-якої інформації. В майбутньому власну персональну виставку уявляю як інтерактивну, де замість полотен на стінах будуть розміщені екрани з проєкціями зображень робіт і анімацій».

Поетика візуальних образів Діани вибудовується на мінімалізмі та емпатії. Їхня легкість оманлива. За ними стоїть грандіозний інструментарій, вироблений класичною анімацією. Недаремно один із найбільших теоретиків кіно — Сергій Ейзенштейн так захоплювався Волтом Діснеєм, абсолютизуючи його творчі методи. 

Генеза 

Надзвичайно знаковим можна вважати той факт, що Діана, по суті, є ровесницею 3D-анімації. У цьому можна простежити історичні алюзії. Історії притаманна циклічність: такі культові режисери, як Фріц Ланг, Жан Ренуар чи Жана Віго теж були ровесниками кінематографа. В історичному підсумку, вони стали не просто піонерами, а й кіноапологетами, адже наперед визначили естетичну й етичну парадигму європейської кіно.

Саме тому в нинішніх умовах Діана як митець володіє унікальним привілеєм першопрохідця та сучасника; вона належить до покоління митців, що перебувають в епіцентрі “цифрового ренесансу”, точці творення “прекрасного нового світу”.

…Діана народилася в Мелітополі. Можливо, саме філософія відкритого простору українського Півдня з його синкретичним поєднанням стилів у широкому спектрі від радянського монументалізму до кемпу двотисячних істотно вплинула на її візуальні візії.

Діана була талановитою дитиною. У школі часто наражалася на класичне нерозуміння, хоча ніколи не ставала ізгоєм.

Свої творчі здібності виявила напрочуд рано — малювала скільки себе пам’ятає. У художній школі зарекомендувала себе як одна з найкращих учениць, брала участь у конкурсах і багатьох учнівських виставках. Шість років віддала навчанню на фортепіано.

Вичерпно освоївши техніку створення статичних малюнків, вирішила спробувати Digital-формат. Так уперше відкрила для себе 2D-німацію. За словами художниці, її дуже захопила ідея, що її малюнки можуть «оживати». Рух для Діани став тією абсолютною константою, що розширила її можливості й водночас поставила перед новими викликами. Зрештою мисткиня повністю перейшла на Digital-формат.

Нині художниця створює зображення в digital у різних техніках. Про одну з них розповідає сама мисткиня: «Часто я послуговуюсь технікою, яка дуже популярна під час створення ігор, концепт-артів, постерів до фільмів і т. д. Ця техніка передбачає створення зображення шар за шаром на манір комп’ютера. Один за одним художник накладає окремі pass’и, тобто шари, що відповідають за конкретні аспекти малюнка (наприклад, колір, віддзеркалення, світло, тінь тощо). Ця техніка допомагає досягти дуже реалістичного зображення, не відступаючи від академічних правил взаємодії кольорів і взаємодії світла й тіні. Це дуже гнучка техніка, адже художник має повний контроль над кожним шаром і може змінювати його, не впливаючи на інші. У традиційному малюванні таке практично неможливо: роботи олією й акрилом ще можна „переписати” поверх, а от малюнки аквареллю пишуться відразу, там немає права на помилку».

Остаточним поштовхом до такого «переходу» на digital-формат став перегляд мультфільму від Pixar «Таємниця Коко». У мультфільмі, створеному за допомогою найновіших 3D-технологій, ішлося про містеріальний фольклор Латинської Америки, пов’язаний із Днем мертвих. Естетичний і емоційний заряд мультфільму став визначальним для її подальшої кар’єри. Саме після цього Діана остаточно вирішила, що бажає бути частиною креативної команди, що створює історії за допомогою 3D-анімації.

Через деякий час природно постало питання вибору навчального закладу. Зважено обдумавши свої перспективи, Діана спинилася на освіті в США. Такий вибір був зумовлений особливістю спеціальності: в Україні досі немає університету, де б навчали анімації й створенню візуальних ефектів. Вступу передував рік напруженої підготовки, вивчення 3D-програм і складання міжнародного екзамену з англійської. За словами самої художниці, під час підготовки на сон мало коли лишалося більше як п’ять годин. Підсумком виснажливої праці став лист-запрошення на навчання до New York Film Academy. 

Per aspera ad astra

Як митець Діана не звикла шукати простих шляхів. Подолання остраху перед Новим Світом і радикальною зміною творчого середовища стало частиною її мистецької ініціації. Цей шлях був непростим. Якийсь час давався взнаки класичний комплекс мігранта зі Східної Європи. За словами самої художниці, « досить страшно, коли все, що в тебе є — це дві валізи й ти зовсім одна в чужій країні, де ще немає ані знайомих, ані друзів ». Переїзд до США став для неї величезним особистим викликом, виходом із зони комфорту і разом із тим нагодою зануритись в альтернативне мистецьке середовище і краще усвідомити своє покликання.

Уже дуже скоро вона збагнула, що США — відкрита країна, позбавлена культурних табу та заборонних імперативів. Це дозволило їй досить швидко інтегруватися в американське життя й мистецький дискурс. Перед кожним новоприбулим митцем Америка розгортає дуже широку культурну пропозицію, тож віднайти свою нішу в розмаїтті культурних практик було не складно. Вже невдовзі мисткиня вийшла з ролі метойкоса, що живе в тіні американського Великого стилю, й дебютувала як активна і незалежна творча особистість.

Не в останню чергу цьому сприяла американська ліберальна відкритість і відвертість оточення. Це не раз зазначила й сама Діана: « Приємно вражає легкість знайомств із професіоналами в індустрії. Трапляються справді дивовижні зустрічі: ти просто йдеш в бібліотеку і зустрічаєш там супервайзера анімації студії Disney : звичайного чоловіка без пафосу — в джинсах, кросівках і толстовці. Після цього ви стаєте друзями. Не кажучи вже про спеціальні нетворкінг-івенти. З карантином нічого не змінилося, просто зустрічі перейшли в онлайн-формат ».

Уже третій семестр поспіль Діана як студентка з високим середнім балом потрапляє в Dean’s List. Студентів із цього почесного списку інтенсивно залучають до участі в спеціальних подіях, фахових студіях і мистецьких акціях і частіше запрошують в інтернатуру.

Її успіхи не обмежуються академічною цариною. Роботами Діани зацікавились українські видавництва. Зокрема, вона вже розробила і втілила в життя візуальну концепцію обкладинки роману «Осінь патріарха» Габріеля Гарсія Маркеса. Це видання можна побачити на полицях українських книжкових магазинів. 

Digital-мистецтво як спроба ре-поетизації реальності 

Візуальним роботам Діани властивий мінімалізм і яскравий метафоризм. Хоча її роботи позначені багатьма впливами, авторка упевнено прямує до власного неповторного стилю. За словами самої художниці, вона захоплюється стилістикою UPA (United Productions of America) анімації 1940–1970-х років.Важливим контрапунктом у її творчості проступає інтерес до скандинавської й слов’янської міфології. Діана надихається митцями, які працюють над репрезентацією власної культури й автентики. Серед них — Томм Мур (Tomm Moore) — ірландський аніматор і режисер, чиї роботи — The Secret of Kells і The song of the sea глибоко пов’язані з ірландською міфологією та поетикою кельтського світу. Амбітна мета Діани — концептуально візуалізувати нашу культурну ментальність і викликати інтерес до вітчизняної фолк-культури.

Інший полюс натхнення Діани — це творчість художниці-аніматорки Yaoyao Ma Van As, чиї роботи на сенсуальному рівні перегукуються з її візіями. Обидві мисткині своїми роботами творять своєрідний альтернативний ідеалістичний світ, чарівливу ескапістську реальність, що перебуває під впливом пасеїстичних і сентиментальних образів Нормана Роквелла та Золотого віку ілюстрації.

Практично в кожному її образі закладена подвійність емпіричного і трансцендентального. Показовою у цьому сенсі є робота «Неспокійна», де хвиля, що зі шквальною силою обрушується на маяк, ефектно метафоризує внутрішній світ героїні.

Усі роботи Діани несуть сенсуальні відбитки її досвіду. Саме психоекзистенційна компонента творчого сприйняття стає тією піщинкою, яка дає початок новій перлині. Саме ця особливість визначає її метапозицію до тілесності, фантазму, часу, життя, соціальних стигм, еросу та смерті.

Діана належить до митців-універсалістів. Її надихає той факт, що анімація — це своєрідна універсальна мова з унікальним лексиконом, який легко долає соціокультурні бар’єри й промовляє буквально до всіх.

У контексті творчої свободи це означає практично безмежні можливості «візуального есперанто», яким можна вести діалог одразу на багатьох рівнях: соціокультурному, міфологічному, етнічно-расовому, класовому і політичному.

Для Діани анімація — не лише обмежена резервація дитячої мультиплікації зі стереотипним набором мас-культурних кліше, а й форма радикального висловлювання: мистецтво, яке містить різні типи маніфестації ідентичності. Більшість робіт Діани — це мистецтво, що есенціалізує її емоційний і соціальний досвід й маніфестує його в контексті великої американської традиції гуманізму, рівності та емансипації. 

Великі сподівання

Як і в кожного молодого амбітного митця, у Діани Анпілогової є своя шляхетна мета. Вона прагне показати, що українські аніматори й творці можуть нарівні працювати з найкращими світовими професіоналами та визначати обличчя сучасності. Діана вважає, що український культурний компонент має стати помітною частиною культурного ландшафту сьогодення.

У її стратегічних планах — перевести на мову анімації національні вестиментарні коди й церемоніали, символічний багаж традиційної фолк-культури та здобутки українського модернізму — від Архипенка до бойчукістів.

Своїми роботами в анімації та digital-малюванням Діана бажає познайомити США з українською культурою й музикою не просто як прикладом постколоніальної «іншості», а як взірцем альтернативного культурного і цивілізаційного універсуму. По суті, художниця прагне зламати колоніальну оптику, у якій українська культура стереотипно сприймалася через призму маніпулятивних імперських дискурсів: в ореолі віньєткової буколізації та вторинності.

Діана вірить, що українська візуальна символіка посяде належне місце в пантеоні масової культури. Історія знає подібні приклади: свого часу герої та образи діснеївської анімації перетворилися на помітні культурні топоси й стали дієвими симулякрами «американських богів»: частиною американської візуальної автентики і культурного експорту.

Свого часу молода візуальна культура США відіграла роль культурної візитівки країни: схожим чином ренесансне мистецтво презентує Італію, а Grand maniere Людовіка XIV — Францію.

Амбітні прагнення молодої художниці та її генерації дають підстави сподіватися, що український культурний проєкт в історичному підсумку посяде чільне місце на культурній мапі сьогодення. 

Довідка про New York Film Academy  

New York Film Academy заснована продюсером-ветераном Джеррі Шерлоком 1992 року в Нью-Йорку. Протягом 20 років академія відкрила кампуси в Лос-Анджелесі та Маямі, а також у країнах континентальної Європи. Нині NYFA — це міжнародна освітня фундація, що пропонує безліч професійних програм у царині образотворчого та виконавського мистецтва — онлайн і по всьому світу.

Повноцінний освітній напрям 3D-анімації було засновано 2015 року. Цікаво, що перший в історії анімаційний 3D-фільм «Історія іграшок» від студії Pixar було створено ще 1995 року. Натомість, щоб розробити навчальні програми за напрямом 3D-анімації, знадобилося майже двадцять років.

Система навчання в NYFA відрізняється від практик українських мистецьких вишів. Тільки 30% матеріалу розглядають на заняттях у класах, натомість понад 70% припадає на самостійну домашню роботу.

Академія проводить велику кількість акцій для студентів. Серед них — нетворкінг-івенти (які потрібні для корисних знайомств), вебінари з акторами, дизайнерами, письменниками з індустрії, а також Q&A session. Усі заходи безплатні.

У світі сучасних культурних індустрій існує великий попит на професійних аніматорів. Нині їх залучено не лише в мультиплікації й розроблянні комп’ютерних ігор, а й у кінематографії, де створюють частину візуальних ефектів у фільмах, серіалах, рекламі. Випускники Академії працюють у провідних кіностудіях США: DreamWorks, Bluesky, Universal, Warner Bros, Cartoon Network Netflix і т. д.