Білоруський письменник Цішка Гартний (по-білоруськи: Цішка Гартны; автонім: Зміцєр Жилунович) народився 23 жовтня 1887 року в містечку Копиль (тепер Мінської області). У 1905 році закінчив двокласну школу в рідному містечку. Працював у чинбарній майстерні. Був учасником революційних подій 1905–1907 років. У пошуках праці об’їхав Білорусь, Україну, Литву. У 1910 і 1911 роках приїжджав у Копиль, де брав участь у роботі місцевої організації РСДРП, у виданні рукописних часописів. У 1912–1913 роках газета «Правда» помістила низку нарисів Цішки Гартного про чинбарів. Був членом культурно-освітнього товариства «Знання». У травні 1913 року почав працювати на заводі «Вулкан» у Петербурзі. У 1914 році перейшов працювати на завод «Айваз». Вів у Петрограді пропагандистську й організаційну роботу серед біженців-білорусів. У 1918 році був головним секретарем, завідувачем видавничого відділу Білоруського національного комісаріату при уряді РСФСР, редактором першої білоруської більшовицької газети «Денниця» («Дзянніца»). Учасник створення Тимчасового революційного уряду Білорусі, автор маніфесту про його проголошення. Від 1 січня до 3 лютого 1919 року був головою Тимчасового робітничо-селянського радянського уряду Білорусі. З березня 1919 року був випусковим редактором і секретарем газети «Красная заря», яка виходила у Харкові, а з червня 1919 року – політпрацівником у штабі 14-ї армії. У 1921 році в Берліні налагодив видання білоруських книжок. Після повернення в Мінськ працював редактором газети «Радянська Білорусь» («Савецкая Беларусь»), став ініціатором створення об’єднання та часопису «Полум’я» («Полымя»), був редактором цього часопису, директором Державного видавництва Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки та Центрального архіву БРСР, завідувачем Головмистецтва та заступником народного комісара БРСР. Входив до Інбелкульту (Інституту білоруської культури) і його президії, у 1928 році обраний академіком Білоруської академії наук. Працював в Інституті історії та завідувачем видавництва БАН. У 1934 році став членом Спілки письменників Білорусі. Арештований 15 листопада 1936 року. Перебуваючи у тюрмі, був оголошений психічно хворим, у зв’язку з чим 7 квітня 1937 року перевезений у Могилівську психіатричну лікарню, де й помер (за офіційною версією від гангрени легень, за іншими відомостями – наклав на себе руки) 11 квітня. Похований на околиці Печерського парку в Могильові.

Друкуватися Цішка Гартний почав у 1908 році в газеті «Наша нива» («Наша ніва»). Першу поетичну збірку «Пісні» («Pieśni», 1913) видав латинкою. Цішка Гартний вважається зачинателем робітничої тематики в білоруській літературі. Пізніше вийшли поетичні збірки «Пісні праці й боротьби» («Песні працы і змагання», 1922) і «Торжество» («Урачыстасць», 1925). Активно виступав як прозаїк і драматург. Видав збірки оповідань «Тріски на хвилях» («Трэскі на хвалях», 1924), «Вибрані оповідання» («Выбраныя апавяданні», 1926), «Господар» («Гаспадар», 1930) і «Гомін зірниць» («Гоман зарніц», 1932); збірку оповідань і п’єс «Присади» («Прысады», 1927); збірку оповідань, нарисів і віршів «Наступ на горни» («Наступ на горны», 1932). Цішка Гартний є автором повістей «На новому місці» («На новым месцы», 1930) і «Зелений шум» («Зялёны шум», 1931). Цішка Гартний написав романи «Соки цілини» («Сокі цаліны», ч. I-III, 1922–1930) і «Перегуди» («Перагуды», 1935). Перу Цішки Гартного належать драми «Хвилі життя» («Хвалі жыцця», 1918), «Соціалістка» («Сацыялістка», 1924), «Дві сили» («Дзвё сілы», 1927) та інші. Виступав Цішка Гартний і в літературній критиці, видав збірку статей «Вершини і низини» («Узгоркі і нізіны», 1928), критико-біографічні нариси «Янка Купала – пісняр визволення» («Янка Купала – пясняр вызвалення», 1928) і «Янка Купала в літературній критиці» («Янка Купала ў літаратурнай крытыцы», 1928). У 1929–1932 роках вийшло зібрання творів Цішки Гартного у чотирьох томах.

У 1928 році Цішка Гартний відвідав Україну, у Харкові виступив із доповіддю про білоруську літературу.

Українською мовою окремі твори Цішки Гартного переклали І. Кулик, С. Пилипенко, В. Поліщук, О. Сорока, Ю. Петренко та інші (Червоноармієць. Панкел. Липа. – Харків, 1928; [Твори] // Нова Білорусь. – Харків, 1929; Тріски на хвилях. – Харків, 1930; Господар. – Харків – Київ, 1932; [Вірші] // Білоруська радянська поезія: Антологія: В 2 т. – Київ, 1971. – Т. 1).