
Re: цензії
- 23.01.2021|Ганна Клименко-СиньоокОпір локдауну, або Мандри в «поміжчасся» та «поміжпростор’я»
- 23.01.2021|Людмила Даниленко, кандидатка філологічних наукЗаглянути в СРСР і обов’язково повернутися
- 22.01.2021|Віра МарущакРядки, наповнені любов’ю
- 22.01.2021|Богдан Дячишин, Львів«Я і є пам’ять»
- 22.01.2021|Ярослав ПоліщукНаші прекрасні шістдесяті (?)
- 21.01.2021|Наталка Позняк-ХоменкоСила небайдужих
- 20.01.2021|Ірина Будзяк, Івано-ФранківськСпішу до вас
- 18.01.2021|Валентина СеменякМаємо пам’ятати: у кожного з нас своя, наймиліша у світі «Загребля»
- 17.01.2021|Олександр КозинецьДобро, яке випромінює радість
- 17.01.2021|Ярослав ПоліщукЗнаки часу
Видавничі новинки
- Книжка, в якій Глава УГКЦ відповідає на запитання молодіКниги | Буквоїд
- Вийшла друком книжка есеїв на фокус-тему Українського ПЕН “Що дасть нам силу?”Книги | Буквоїд
- Авантюрні пригоди французьких шевальє в УкраїніКниги | Буквоїд
- Мав дар відчувати божественний прояв у найменшому: про те і писавКниги | Валентина Семеняк
- Побачив світ артбук «Ласкавий хліб»Фотоальбоми | Буквоїд
- Саня Малаш написала абсурдний посібник з виживанняКниги | Буквоїд
- Еліна Форманюк. «Срібло і світло»Книги | Буквоїд
- Освідчення в коханніКниги | Владислав Савенок
- «Світязь»Книги | Буквоїд
- Віктор Вербич. «Міжтисячоліття ІІ»Книги | Буквоїд
Події
Тричі репресований білоруський письменник
118 років з дня народження Уладзіміра Дубовки
Білоруський письменник Уладзімір Дубовка (по-білоруськи: Ўладзімір Дубоўка) народився 15 липня 1900 року в селі Огородники на Віленщині (тепер Поставського району Вітебської області) в сім’ї робітника. У 1915 році родина Дубовок переїхала на постійне місце проживання в Москву. У 1918 році Уладзімір Дубовка закінчив Ново-Вілейську вчительську семінарію. У 1918–1920 роках вчителював у Тульській губернії. У 1920–1921 роках служив у Червоній армії. Після демобілізації працював методистом та інспектором білоруських шкіл Наркомату освіти РРФСР і навчався на творчому відділенні Вищого літературно-художнього інституту ім. Валерія Брюсова, який закінчив у 1924 році. У 1922–1925 роках працював редактором білоруського видання «Вісника ЦВК, РНК і РПО СРСР», одночасно був відповідальним секретарем представництва Білорусі при уряді СРСР. У 1924–1927 роках викладав білоруську мову в Комуністичному університеті народів Заходу. У 1926–1930 роках був редактором «Збору законів і розпоряджень робітничо-селянського уряду СРСР». Незважаючи на те, що постійно жив у Москві, брав активну участь у білоруському літературному житті, був членом літературних об’єднань «Молодняк» («Маладняк») і «Узвишшя» («Узвышша»), першим редактором часопису «Білоруський піонер» («Беларускі піянер»). Щоб уникнути цензури, деякі вірші друкував у західнобілоруському часописі «Білоруська культура» (Беларуская культура»). Арештований 20 липня 1930 року в Кремлі у справі Союзу визволення Білорусі; 10 квітня 1931 року засуджений на 5 років заслання в Яранськ. У липні 1935 року термін заслання продовжено на 2 роки. У листопаді 1937 року засуджений на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у Кіровській області, Чувашії, на Далекому Сході. У неволі літературною працею не займався. Знову арештований 16 лютого 1949 року в Грузії, засуджений до 25 років позбавлення волі. Остаточно реабілітований 15 листопада 1957 року. Після реабілітації жив у Москві, де й помер 20 березня 1976 року.
Першого вірша Уладзімір Дубовка надрукував у газеті «Радянська Білорусь» («Савецкая Беларусь») у 1921 році. Вийшли такі поетичні збірки Уладзіміра Дубовки: «Круча» («Строма», 1923), «Очерет» («Трысцё», 1925), «Сrеdо» (1926), «Наля» (1927), «Поліська рапсодія» («Палеская рапсодыя», 1961), «Вірші» («Вершы», 1970).
Уладзімір Дубовка написав поеми «Там, де кипариси» («Там, дзе кіпарысы», 1925) і «І пурпурових вітрил надимання» («I пурпуровых ветразей узвівы», 1939).
Вийшло декілька книжок віршованих казок для дітей: «Чудова знахідка» («Цудоўная знаходка», 1960), «Квітки – сонцеві дітки» («Кветкі – сонцавы дзеткі», 1963), «Казки» («Казкі», 1968), «Золоті зернята» («Залатыя зярняты», 1975), а також окремі казки: «Як синячок до сонця літав» («Як сінячок да сонца лётаў», 1961), «Дивовижні пригоди» («Дзівосныя прыгоды», 1963), «Пестунка» («Мілавіца», 1964).
Уладзімір Дубовка є автором повістей для дітей «Жовта акація» («Жоўтая акацыя», 1967), «Ганна Алелька» (1969) і «Як Алик у тайзі заблукав» («Як Алік у тайзе заблудзіўся», 1974), а також книжки спогадів-оповідань «Пелюстки» («Пялёсткі», 1973).
Вибрані твори Уладзіміра Дубовки у двох томах виходили двічі (1959, 1965).
Уладзімір Дубовка виступав із літературно-критичними, публіцистичними та науковими статтями з питань білоруської мови, літератури, культури. Відомий Уладзімір Дубовка і як перекладач; зокрема, з англійської мови переклав «Сонети» Вільяма Шекспіра (1964), поеми Джорджа Байрона «Шильйонський в’язень» і «Бронзовий вік», його ж містерію «Каїн» (1963).
Уладзімір Дубовка став лауреатом літературної премії ім. Янки Купали (1962) за збірку «Поліська рапсодія».
Уладзімір Дубовка брав участь у відзначенні 110-х роковин від дня народження Тараса Шевченка у Харкові (1924). Про Шевченка та його вплив на свою творчість писав у статті «Серцем жити і людей любити…», в автобіографічних нарисах «Серед добрих людей» і «Мій життєпис». Шевченкові Уладзімір Дубовка присвятив вірш «Уклонюся низько», написаний у 1959 році під час перебування у Каневі. У липні-серпні 1925 року перебував в Україні для встановлення зв’язків білоруського літературного об’єднання «Молодняк» зі Спілкою пролетарських письменників «Гарт», виступав у Харкові на літературних зустрічах. Білоруською мовою переклав окремі твори Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри (з яким потоваришував і присвятив йому вірш).
Українською мовою окремі твори Уладзіміра Дубовки переклали Іван Кулик, Терень Масенко, Дмитро Паламарчук, Володимир Лучук, Борислав Степанюк, Олександр Підсуха, Роман Лубківський, Олесь Шевченко та інші ([Вірші] // Нова Білорусь. – Київ, 1929; [Вірші] // Білоруська радянська поезія: Антологія: В 2 т. – Київ, 1971. – Т. 1; О Білорусь, моя шипшино // Слов’янське небо. – Львів, 1972; Як синячок до сонця літав. – Київ, 1974; Як Алик у тайзі заблукав. – Київ, 1977; Старобинська казка – солегорська билиця // Лучук В. Чарівний глобус. – Львів, 1977).
Коментарі
Останні події
- 23.01.2021|18:46Держкомтелерадіо не дав дозвіл на ввезення в Україну ще 18 книг, які містять пропаганду держави-агресора
- 23.01.2021|18:44Пошепки про найсокровенніше
- 22.01.2021|17:29Скоро з’явиться SALIUT Magazine — новий журнал про українську фотографію
- 22.01.2021|16:31У «Видавництві 21» вийде книга про Голокост другого покоління
- 22.01.2021|13:37Станіслав Асєєв презентує книгу «"Світлий Шлях": історія одного концтабору» про в’язницю у центрі Донецька
- 22.01.2021|11:10Вийшов п’ятий том серії «Хроніки Архео»
- 20.01.2021|08:10Помер Роман Садловський
- 19.01.2021|15:16Стартує ІV Всеукраїнський конкурс малої прози імені Івана Чендея
- 17.01.2021|21:11Завантажуйте «Убити Антиципатора»
- 15.01.2021|10:06В Україні стартував прийом робіт на Міжнародну премію імені Івана Франка
