Re: цензії

20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника
15.03.2024|Ірина Фотуйма
Дух єства і слова Богдана Дячишина
14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наук
Радянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
09.03.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Інтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
09.03.2024|Ігор Зіньчук
Свідомий вибір бути українцем
Головна\Події\Культура

Події

22.05.2018|11:52|Іван Лучук

Ерзянський поет

Виповнюється 112 років з дня народження Нікула Еркая.

Мордовський народ складається з двох народностей – ерзя й мокша.

Мордовський (ерзянський) письменник Нікул Еркай (Никул Эркай) народився 22 травня 1906 року в селі Курилово Ромоданівського району в Мордовії в родині селянина Лазаря Іркаєва. Нікул Еркай закінчив Пензенську радпартшколу ІІ ступеня (1927), Всесоюзний комуністичний інститут журналістики (1930). Працював в науково-дослідному інституті мордовської культури, в редакціях газет «Червона зоря» («Якстере теште») й «Ерзянська комуна» («Эрзянь коммуна»), в журналі «Сурські вогні» («Сурань толт»). Друкуватися почав у 1929 році. У 1932 році вийшла його перша поетична збірка «Земля оновилася» («Модась окстомсь»). Потім вийшла збірка «Коріння зігнило» («Корёнтнэ наксадсть», 1933). У 1934 році Нікул Еркай був учасником І Всесоюзного з’їзду письменників. У 1936 році вийшла віршована повість про військові перемоги ерзянського народу та традиції середньовічного ерзянського війська «Пісня про Ратора» («Моро Ратордо»). Після цього Нікул Еркай випадає з літературного процесу, друкує окремі вірші лише під час Другої світової війни. У 1945 році після майже десятилітньої паузи вийшла «Вибрана лірика» («Кочказь лирика»). У 1952 році побачила світ збірка «Вірші та поеми» («Стихт ды поэмат»). Вийшли ще дві поетичні збірки Нікула Еркая: «Весняний сад» («Тундань сад», 1959) і «Життя» (1970). Помер Нікул Еркай 15 червня 1978 року в місті Саранськ. Посмертно вийшла збірка «Джерела душі» (1981). Для творчої манери Нікула Еркая характерним є вірш «Ранок»:

 

Я круто посолив окраєць

І в кухоль молока палив...

Над лугом в просторі безкраїм,

Як гуси, хмари пропливли.

 

Повзе білясто з улоговин

Імла на росяну траву.

Удосвіта

в зеленій повені

Стрічаю днину трудову.

 

Пасеться стадо над рікою,

Корови п’ють з трави росу.

Якою піснею дзвінкою

Прославити

оцю красу?!

 

Я посолив окраєць круто

І в кухоль молока налив...

А в серці вільно і розкуто

Народжується вже мотив.

 

(Переклав Володимир Лучук).

 

Нікул Еркай написав віршовані повісті для дітей «Альошка» (1963), «Нова рідня» (1963), оповідання «Митяєві мрії» (1965).

У 1960-і роки Нікул Еркай взяв участь тяжкій публіцистичній війні на захист творчості видатного скульптора Степана Ерзі – тоді його праці зазнавала нищівної критики з боку архітектора Вучетича.

Популярність прийшла до Нікула Еркая в 1970-і роки, коли низку його книжок видали в перекладі російською мовою.

Нікул Еркай – заслужений поет Мордовії, лауреат Державної премії Мордовії.

З англійської Нікул Еркай перекладав твори Джорджа Байрона, з російської – Олександра Пушкіна, Миколи Гоголя та Максима Горького, з татарської – Муси Джаліля, з бенгальської – Рабіндраната Тагора.

Нікул Еркай переклав окремі твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олександра Корнійчука. Написав вірш «Україна» (1942), декілька віршів присвятив Шевченкові. Нікул Еркай був ентузіастом українсько-ерзянських літературних зв’язків. Не раз приїздив в Україну, відвідував Київ, Львів, Вінницю, Донецьк. Підтримував дружні стосунки з Павлом Тичиною та іншими українськими письменниками.

Українською мовою окремі твори Нікула Еркая переклали Володимир Лучук, Арсен Іщук, Степан Литвин та інші (Над полями шум... // Сузір’я. – 1975. – Вип. 9; Ми довго були молодими // Сузір’я. – 1976. – Вип. 10; [Вірші] // Лучук В. Друзі: Переклади. – Львів, 1987). Окремим виданням вийшла книжка «Альошка» (Київ, 1980).



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.03.2024|14:23
У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
20.03.2024|14:02
В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
20.03.2024|14:00
У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
15.03.2024|16:37
У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
14.03.2024|11:27
Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
09.03.2024|14:20
Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
06.03.2024|18:34
Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
05.03.2024|11:11
У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
05.03.2024|11:09
«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
01.03.2024|13:50
«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві


Партнери