Мордовський народ складається з двох народностей – ерзя й мокша.

Мордовський (ерзянський) письменник Нікул Еркай (Никул Эркай) народився 22 травня 1906 року в селі Курилово Ромоданівського району в Мордовії в родині селянина Лазаря Іркаєва. Нікул Еркай закінчив Пензенську радпартшколу ІІ ступеня (1927), Всесоюзний комуністичний інститут журналістики (1930). Працював в науково-дослідному інституті мордовської культури, в редакціях газет «Червона зоря» («Якстере теште») й «Ерзянська комуна» («Эрзянь коммуна»), в журналі «Сурські вогні» («Сурань толт»). Друкуватися почав у 1929 році. У 1932 році вийшла його перша поетична збірка «Земля оновилася» («Модась окстомсь»). Потім вийшла збірка «Коріння зігнило» («Корёнтнэ наксадсть», 1933). У 1934 році Нікул Еркай був учасником І Всесоюзного з’їзду письменників. У 1936 році вийшла віршована повість про військові перемоги ерзянського народу та традиції середньовічного ерзянського війська «Пісня про Ратора» («Моро Ратордо»). Після цього Нікул Еркай випадає з літературного процесу, друкує окремі вірші лише під час Другої світової війни. У 1945 році після майже десятилітньої паузи вийшла «Вибрана лірика» («Кочказь лирика»). У 1952 році побачила світ збірка «Вірші та поеми» («Стихт ды поэмат»). Вийшли ще дві поетичні збірки Нікула Еркая: «Весняний сад» («Тундань сад», 1959) і «Життя» (1970). Помер Нікул Еркай 15 червня 1978 року в місті Саранськ. Посмертно вийшла збірка «Джерела душі» (1981). Для творчої манери Нікула Еркая характерним є вірш «Ранок»:

Я круто посолив окраєць

І в кухоль молока палив...

Над лугом в просторі безкраїм,

Як гуси, хмари пропливли.

Повзе білясто з улоговин

Імла на росяну траву.

Удосвіта

в зеленій повені

Стрічаю днину трудову.

Пасеться стадо над рікою,

Корови п’ють з трави росу.

Якою піснею дзвінкою

Прославити

оцю красу?!

Я посолив окраєць круто

І в кухоль молока налив...

А в серці вільно і розкуто

Народжується вже мотив.

(Переклав Володимир Лучук).

Нікул Еркай написав віршовані повісті для дітей «Альошка» (1963), «Нова рідня» (1963), оповідання «Митяєві мрії» (1965).

У 1960-і роки Нікул Еркай взяв участь тяжкій публіцистичній війні на захист творчості видатного скульптора Степана Ерзі – тоді його праці зазнавала нищівної критики з боку архітектора Вучетича.

Популярність прийшла до Нікула Еркая в 1970-і роки, коли низку його книжок видали в перекладі російською мовою.

Нікул Еркай – заслужений поет Мордовії, лауреат Державної премії Мордовії.

З англійської Нікул Еркай перекладав твори Джорджа Байрона, з російської – Олександра Пушкіна, Миколи Гоголя та Максима Горького, з татарської – Муси Джаліля, з бенгальської – Рабіндраната Тагора.

Нікул Еркай переклав окремі твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олександра Корнійчука. Написав вірш «Україна» (1942), декілька віршів присвятив Шевченкові. Нікул Еркай був ентузіастом українсько-ерзянських літературних зв’язків. Не раз приїздив в Україну, відвідував Київ, Львів, Вінницю, Донецьк. Підтримував дружні стосунки з Павлом Тичиною та іншими українськими письменниками.

Українською мовою окремі твори Нікула Еркая переклали Володимир Лучук, Арсен Іщук, Степан Литвин та інші (Над полями шум... // Сузір’я. – 1975. – Вип. 9; Ми довго були молодими // Сузір’я. – 1976. – Вип. 10; [Вірші] // Лучук В. Друзі: Переклади. – Львів, 1987). Окремим виданням вийшла книжка «Альошка» (Київ, 1980).