Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики
Головна\Події\Культура

Події

22.05.2018|11:52|Іван Лучук

Ерзянський поет

Виповнюється 112 років з дня народження Нікула Еркая.

Мордовський народ складається з двох народностей – ерзя й мокша.

Мордовський (ерзянський) письменник Нікул Еркай (Никул Эркай) народився 22 травня 1906 року в селі Курилово Ромоданівського району в Мордовії в родині селянина Лазаря Іркаєва. Нікул Еркай закінчив Пензенську радпартшколу ІІ ступеня (1927), Всесоюзний комуністичний інститут журналістики (1930). Працював в науково-дослідному інституті мордовської культури, в редакціях газет «Червона зоря» («Якстере теште») й «Ерзянська комуна» («Эрзянь коммуна»), в журналі «Сурські вогні» («Сурань толт»). Друкуватися почав у 1929 році. У 1932 році вийшла його перша поетична збірка «Земля оновилася» («Модась окстомсь»). Потім вийшла збірка «Коріння зігнило» («Корёнтнэ наксадсть», 1933). У 1934 році Нікул Еркай був учасником І Всесоюзного з’їзду письменників. У 1936 році вийшла віршована повість про військові перемоги ерзянського народу та традиції середньовічного ерзянського війська «Пісня про Ратора» («Моро Ратордо»). Після цього Нікул Еркай випадає з літературного процесу, друкує окремі вірші лише під час Другої світової війни. У 1945 році після майже десятилітньої паузи вийшла «Вибрана лірика» («Кочказь лирика»). У 1952 році побачила світ збірка «Вірші та поеми» («Стихт ды поэмат»). Вийшли ще дві поетичні збірки Нікула Еркая: «Весняний сад» («Тундань сад», 1959) і «Життя» (1970). Помер Нікул Еркай 15 червня 1978 року в місті Саранськ. Посмертно вийшла збірка «Джерела душі» (1981). Для творчої манери Нікула Еркая характерним є вірш «Ранок»:

 

Я круто посолив окраєць

І в кухоль молока палив...

Над лугом в просторі безкраїм,

Як гуси, хмари пропливли.

 

Повзе білясто з улоговин

Імла на росяну траву.

Удосвіта

в зеленій повені

Стрічаю днину трудову.

 

Пасеться стадо над рікою,

Корови п’ють з трави росу.

Якою піснею дзвінкою

Прославити

оцю красу?!

 

Я посолив окраєць круто

І в кухоль молока налив...

А в серці вільно і розкуто

Народжується вже мотив.

 

(Переклав Володимир Лучук).

 

Нікул Еркай написав віршовані повісті для дітей «Альошка» (1963), «Нова рідня» (1963), оповідання «Митяєві мрії» (1965).

У 1960-і роки Нікул Еркай взяв участь тяжкій публіцистичній війні на захист творчості видатного скульптора Степана Ерзі – тоді його праці зазнавала нищівної критики з боку архітектора Вучетича.

Популярність прийшла до Нікула Еркая в 1970-і роки, коли низку його книжок видали в перекладі російською мовою.

Нікул Еркай – заслужений поет Мордовії, лауреат Державної премії Мордовії.

З англійської Нікул Еркай перекладав твори Джорджа Байрона, з російської – Олександра Пушкіна, Миколи Гоголя та Максима Горького, з татарської – Муси Джаліля, з бенгальської – Рабіндраната Тагора.

Нікул Еркай переклав окремі твори Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олександра Корнійчука. Написав вірш «Україна» (1942), декілька віршів присвятив Шевченкові. Нікул Еркай був ентузіастом українсько-ерзянських літературних зв’язків. Не раз приїздив в Україну, відвідував Київ, Львів, Вінницю, Донецьк. Підтримував дружні стосунки з Павлом Тичиною та іншими українськими письменниками.

Українською мовою окремі твори Нікула Еркая переклали Володимир Лучук, Арсен Іщук, Степан Литвин та інші (Над полями шум... // Сузір’я. – 1975. – Вип. 9; Ми довго були молодими // Сузір’я. – 1976. – Вип. 10; [Вірші] // Лучук В. Друзі: Переклади. – Львів, 1987). Окремим виданням вийшла книжка «Альошка» (Київ, 1980).



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва


Партнери