Видавничі новинки

Економіка: як вона працює (і не працює) у словах та малюнках
Книги | Буквоїд
В Україні вперше видано роман сучасного ліванського письменника у перекладі з арабської мови
Книги | Буквоїд
Кетрін Беннер. “Дім на краю ночі”
Книги | Буквоїд
Побачила світ історія української розвідки прадавніх часів
Книги | Буквоїд
Евґенія Йорданова. «Таємниця. 33 історії про любов»
Проза | Буквоїд
Побачила світ збірка оповідань «Львів. Шоколад. Кам’яниці»
Проза | Буквоїд
Перше дитяче видання про коронавірус – психологічна підтримка для українських малюків
Дитяча книга | Буквоїд
Побачили світ історичні есе "Карпатська Україна" Романа Офіцинського
«Пригоди динозавриків» від Еліни Заржицької
Дитяча книга | Буквоїд
Олександр Дан. "Інсомвіта, або Життя та сновидіння Роберта Бланша"
Книги | Буквоїд
Головна\Події\Культура

Події

23.04.2018|12:37|Іван Лучук

Син орендаря, класик білоруської літератури

Змітроку Бядулі виповнюється 132 роки.

Білоруський письменник Змітрок Бядуля (по-білоруськи так і буде; автонім: Самуїл Плавник) народився 23 квітня 1886 року в небагатій єврейській сім’ї в містечку Посадець на Віленщині (тепер Логойського району Мінської області). Його батько був орендарем, а взимку працював на лісозаготівлі. Часами він займався торгівлею, любив музику, грав на скрипці. Його дід, єдиний у містечку коваль, мав чималу бібліотеку, де поряд із Талмудом стояли підручники з математики та геометрії. Малого Самуїла під початку навчили допомагати в господарстві великої родини. Самуїл Плавник вчився в початковій єврейській школі – хедері, а потім у рабинській школі, яку не закінчив. Знав іврит, їдиш, німецьку, російську та польську мови, проте мовою його творчості стала білоруська. У 1912 році Змітрок Бядуля був запрошений до Вільна співпрацювати у білоруських культурних організаціях. Працював у редакції газети «Наша нива» («Наша ніва») разом із Янкою Купалою. Влітку 1915 року повернувся в Посадець, та коли фронт наближався до містечка, виїхав до Мінська, де працював у міському відділі Білоруського товариства допомоги потерпілим від війни. Після революції декілька років працював у газеті «Радянська Білорусь» («Савецкая Беларусь») та інших виданнях, був редактором дитячого часопису «Зірки» («Зоркі»). У 1926 році почав працювати в Інституті білоруської культури, був першим редактором краєзнавчо-етнографічного часопису «Наш край». Входив до літературного об’єднання «Молодняк» («Маладняк»). Після початку війни був вимушений покинути Білорусь. Помер Змітрок Бядуля від інфаркту на Уралі 3 листопада 1941 року в місті Уральськ.

Ще хлопчиком Самуїл Плавник складав вірші староєврейською мовою, але початком його літературної діяльності вважається 1907 рік, коли він почав писати вірші російською мовою та відсилати їх до петербурзьких видань. Там вірші хвалили, але не друкували. Білоруською мовою Змітрок Бядуля почав писати у 1909 році, а перший твір опублікував у 1910 році в газеті «Наша нива». У молодості Змітрок Бядуля був близьким до символізму, елементи якого в нього ґрунтувалися на фольклорно-міфологічних витоках. У білоруську літературу Змітрок Бядуля вніс, як відзначає І. Науменко, ознаки інтеліґентності, культ почуття, замилуваність розпорошеною навколо красою. Близьким до ранньої лірики Змітрока Бядулі є його перша збірка імпресіоністичних замальовок «Образки» («Абразкі», 1913), яка тільки відсутністю рим відрізняється від звичайних віршів. У більшості своїх імпресій письменник звертався до природи, намагався протиставити убогому сільському життю її вічно молоду, мінливу красу. Справжньою класикою білоруської літератури стали написані в ці роки оповідання Змітрока Бядулі «П’ять ложок затирки» («Пяць лыжак заціркі», 1912), «На Різдво до сина» («На Каляды к сыну», 1913), «Великодні яйка» («Велікодныя яйкі», 1913), «Молоді дроворуби» («Маладыя дрывасекі», 1914), «Літописці» («Летапісцы», 1914). У 1923 році вони увійшли у його першу книжку оповідань «На зачарованих гонах» («На зачараваных гонях»).

У 1920–1930-х роках Змітрок Бядуля продовжив літературну діяльність. Вояцькі пісні та патріотичні вірші Змітрок Бядуля включив у збірку «Під рідним небом» («Пад родным небам», 1922). Це публіцистичні, громадянські вірші-заклики, сонети патріотичного звучання. У той час Змітрок Бядуля написав декілька поем: «Білорусь» («Беларусь»), «У ясних Крушнях» («У ясных Крушнях»), «Зі сказів бурі й вихору» («З сказаў буры і віхуры»), «Дід» («Дзед»). Письменника цікавила усна народна творчість, міфологія, етнографія, краєзнавство. Підзаголовок «Народна легенда» отримала поема Змітрока Бядулі «Гість» («Госць»), написана на основі народного переказу та включена у збірку «Поеми» («Паэмы», 1927). Цілком на етнографічному та фольклорному матеріалі створена поема Змітрока Бядулі «Ярило» («Ярыла»). На основі фольклору Полісся написана поема Змітрока Бядулі «Поліські бувальщини» («Палескія былі»). Питанням етнографії та фольклору Змітрок Бядуля присвятив низку статей, а в 1924 році видав окрему книжку «Віра, панщина та воля в білоруських народних піснях і казках» («Вера, паншчына і воля ў беларускіх народных песнях і казках»). Помітним явищем стала повість Змітрока Бядулі «Соловей» («Салавей», 1927), присвячена минувшині, це – цікавий казково-пригодницький і романтичний твір, подібного якому немає в білоруській літературі. За мотивами повісті був поставлений балет «Соловей». Тоді ж виходили збірки малої прози Змітрока Бядулі «Оповідання» («Апавяданні», 1926), «Делегатка» («Дэлегатка», 1928), «Незвичайні історії» («Незвычайныя гісторыі», 1931). Нелегка доля випала романові Змітрока Бядулі «Язеп Крушинський» («Язэп Крушынскі», 1929–1932) про тогочасне білоруське село; цей твір було піддано нищівній критиці.

У кінці 1930-х роках Змітрок Бядуля написав дві автобіографічні повісті «Наближення» («Набліжэнне», 1935) і «У дрімучих лісах» («У дрымучых лясах», 1939). Останнім твором Змітрока Бядулі стала повість-казка «Срібна табакерка» («Сярэбраная табакерка», 1940), вперше надрукована щойно в 1953 році. В основі сюжету цієї повісті лежать мотиви казки про те, як дудар-поліщук полонив смерть. Народну казку Змітрок Бядуля перетворив на філософсько-повчальну притчу про боротьбу добра зі злом, життя зі смертю.

Для дітей Змітрок Бядуля написав чимало книжок. Друком вийшли, зокрема, такі: збірки віршів «Весною» («Вясной», 1928) і «Господинька» («Гаспадарка», 1930), казка «Качачка-цацачка» (1927), віршована казка «Мурашка-Палашка» (1939), поема «Хлопчик з-під Гродна» («Хлопчык з-пад Гродна», 1940).

У 1951–1953 роках вийшли зібрані твори Змітрока Бядулі в 4 томах, у 1985–1989 роках – у 5 томах.

З їдишу Змітрок Бядуля переклав повість Шолом-Алейхема «Хлопчик Мотка» (1930), роман С. Ґордінера «Людина з рушницею» (1933), «Оповідання» С. Каган (1940).

Змітрок Бядуля переклав білоруською мовою понад десяток творів Тараса Шевченка (серед них «Холодний Яр», «Заповіт», «Три літа», «Русалка», «Відьма», «Лілея»). У своїх спогадах «Відгуки кобзарських струн» (1939) Змітрок Бядуля розповів про вплив Шевченка на його світогляд, на творчість інших білоруських письменників.

Українською мовою окремі твори Змітрока Бядулі переклали Б. Степанюк, Ю. Назаренко та інші. Вийшли такі книжки Змітрока Бядулі українською мовою: «Соловей» (Харків, 1929), «Оповідання» (Київ, 1952), «Панас на небі» (Київ, 1958), «Пуд життя» (Київ, 1960).



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus

- фільми в кінотеатрах України

Партнери