Уже й колишні затяті її противники з числа практичних учителів, що збурювали палкими заявами громадську думку, разом з авторами удосконалюють її, переконавшись в її перевагах. Вже створені нові підручники за цією програмою й укладено нові хрестоматії, що подані на відповідні конкурси міністерства освіти і науки України. Можна сказати, іде нормальний творчий процес. Весь цей час Національна спілка письменників України стояла осторонь, не виявляючи найменших ознак інтересу до програми ані під час її створення, ані під час обговорення й апробації. Та раптом по стількох роках ігнорування деякі її члени…

Перехід школи на нові, більш сучасні програми не є чимось екстраординарним. З тої-таки світової (раніше її називали зарубіжною) літератури за останні п´ятнадцять-двадцять років нові шкільні програми для 5 — 11 класів вводилися щонайменше п´ять разів: 1998 р. — програма Д.С.Наливайка, Ю.Ковбасенка та ін.; 2001 р. — Б.Шалагінова, Л.Ф.Мірошниченко та ін.; 2003 р. — знов Д.С.Наливайка та Ю.Ковбасенка; 2005 р. — авторського колективу під керівництвом Ю.Ковбасенка, 2012 р. — колективу авторів під керівництвом О.Ніколенко. Як бачимо, робота з удосконалення шкільної програми із світової (зарубіжної) роботи тривала за різних президентів і за різних міністрів освіти, безвідносно до персоналій. На цей факт ми звернемо особливу увагу, він нам ще знадобиться. А поки повернімося, шановний читачу, у 2011 рік й спробуємо розібратися, що ж не влаштувало педагогічну спільноту у чинній на той момент навчальній програмі.

Та програма, за всієї її безумовної науково-методичної вартості, мала цілий ряд проблемних моментів, і головний її ґандж — абсолютизація хронологічного принципу. Програма була по суті спрощеною реплікою на програму вивчення зарубіжної літератури для вищих навчальних закладів. Це призводило до невідповідності творів, що вивчалися, до вікових психологічних можливостей дитини. Цілком природно, що студенти-першокурсники вивчають матеріал раз і назавжди, і потім повертаються до нього лише на державних іспитах. А чи доцільно вимагати те саме, хай у полегшеному варіанті, в дитини? І чи спроможна вона осягнути в середніх класах творчість Софокла, Сапфо чи Аристофана? До програми 5-9 класів було введено ряд складних творів явно з кола дорослого читання: «Іліада» і «Одіссея» Гомера, «Божественна комедія» Данте, «Енеїда» Вергілія, «Фауст» Гете, «Декамерон» Боккаччо, «Життя – це сон» Кальдерона, «Простак» Вольтера, «Гамлет» Шекспіра… Сучасна зарубіжна література була представлена в тій програмі одним-єдиним твором Р.Бредбері, домінувала європейська література, на літературу решти світу (Азію, обидві Америки, Африку й Австралію з Океанією) було відведено менше 10%. До того ж матеріал був розподілений нерівномірно: у 8—9 класах учнів явно перевантажували: 8 класі – 58 складних для вивчення творів ("Іліада" та "Одіссея" Гомера, "Енеїда" Вергілія, десятки творів античної і середньовічної лірики, "Пісня про Роланда", "Божественна комедія" Данте, "Декамерон" Боккаччо, "Гамлет" Шекспіра, «Дон Кіхот» Сервантеса; у 9 класі – 31 твір таких авторів, як Кальдерон, Вольтер, Гете, Шиллер, Гофман, Пушкін, Лермонтов та інші.

Крім того, змінилися положення Державного стандартубазової і повної загальної середньої освіти, котрому стара програма більше не відповідала.

Чи достатньо цих причин, щоб переробити програму? Здається, що так.

Авторський колектив з розробки нової програми світової літератури, зібраний з науковців, фахівців з організації освітнього процесу та практичних учителів, очолила доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії імені Івана Франка, лауреат Премії імені В´ячеслава Чорновола Ольга Ніколенко.

Важливо, що процес створення програми відбувався гласно: на сайті Міністерства освіти і науки України був створений спеціальний розділ з обговорення проекту програми, куди надійшло й було опрацьовано авторами програми понад 3000 пропозицій від учителів, науковців, учнів, центральних і сільських бібліотек, навіть іноземних фахівців. Спілка тоді — ані пари з вуст, адже саме в той точилася перевиборна боротьба між В.Яворівським та В Барановим, ніколи було, ба й нецікаво.

Проте  проект програми містив чимало нововведень: на 70% оновлено зміст, її приведено у відповідність до нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, її структура побудована у відповідності з віковими особливостями психіки дитини: що старшими стають учні, то складніші за змістом і формою вивчаються твори. Замість копіювання програми ВНЗ, в результаті якого твори з кола дорослого читання вивчалися у 8-9 класах і не викликали інтересу в учнів, а в 10-11 класах на етапі дорослішання учні вже не поверталися ані до античності, ані до інших епох людства, в проекті було реалізовано хронологічно-концентричний принцип, що дозволяє школярам поступово розширювати свої знання щодо творчості митців і літературного процесу. Складні за змістом і формою твори: «Фауст» Гете, поеми Гомера, романи XIX-XX століть та ін. — перенесено в 10-11 класи. Програму розвантажено на 20% та введено не менше 25 % творів сучасних авторів.

На етапі представлення проекту програми педагогічній спільноті країни й громадського обговорення в квітні-червні 2012 року Програма була оприлюднена на сайті МОН України, авторський колектив відвідав ряд регіонів, зібравши понад 40 відгуків на проект програми від університетів, інститутів, методичних об’єднань, окремих учителів, науковців, в котрих було висловлено ще близько 700 пропозицій, які були оброблені й враховані. Жодної спілчанської пропозиції автори так і не дочекалися.

Процес обговорення з усіма дискусіями та пристрастями широко висвітлювали засоби масової інформації: газети «Освіта України», «Високий замок», «Дзеркало тижня», радіо "Свобода", телеканали 1+1, TBI, ICTV, Інтер, фахові журнали "Всесвітня література в школах України", "Зарубіжна література в навчальних закладах України", а спілчанська газета тоді його не помітила.

Потім проект програми було піддано експертизі, і експертами були Національна академія наук України (Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка), Національна академія педагогічних наук України, Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, Центр дослідження літератури для дітей та юнацтва (м. Львів), група незалежних експертів – учителів Київської області, а також фахівці з вищих навчальних закладів України (Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, Львівський національний університет імені І.Франка, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Харківський національний університет імені В. Каразіна, Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника та ін.).

Висновок преважної більшості експертів був таким: нова програма зі світової літератури для 5-9 класів (2012) відповідає вимогам нового Державного стандартубазової і повної загальної середньої освіти.

Незабаром програму було затверджено міністерством освіти і науки і з 1 вересня 2013 року запроваджено в школах України, причому внесення поправок до неї тривало донедавна, а робочу групу, яка займалася доопрацюванням, очолювала викладач з Києва Ірина Мегедь, котра колись була її непримиренним критиком. І цей факт тільки підтверджує відкритість авторського колективу до конструктивної критики й готовність до співпраці з вдосконалення свого інтелектуального продукту. В інтересах дітей і справи педагоги знайшли спільну мову й переступили через власні амбіції.

Одразу нову програму ввели тільки в 5 класах, щоб не ламати навчальний процес в учнів, що почали вивчення світової літератури за старою програмою та мати час на створення на конкурсній основі якісних підручників. У попередні роки їх створили для 5 та 6 класів, цього року на січень-березень оголосили конкурс для підручників 7 класу.

І тут почалися чудеса. 23 січня 2015 р., у перший же день Всеукраїнського конкурсу підручників для 7 класу, за підписом голови творчого об´єднання перекладачів Київської організації НСПУ п. Вс. Ткаченка у газеті «Дзеркало тижня» було опубліковано статтю «Хуторянський кордебалет…», в якій у стилістиці літературного доносу минулих років на підставі аналізу одного-єдиного перекладу на 8 рядків пан перекладач називає програму недолугою, а всю роботу з її створення — вакханалією. Чому саме програму, хоча в статті йдеться про підручник 5 класу, ми поки не розуміємо, але цей постулат запам´ятаємо також. Те, що поруч наведений і німецький оригінал, і інші переклади, Вс.Ткаченко, мабуть, не помітив. Саме ж шановне "Дзеркало тижня" в довідці про автора називає його "енциклопедистом". Безумовно, головний перекладач Київської організації НСПУ має право давати оцінку художнім перекладам творів класиків, але що дає йому підстави висловлювати безапеляційні образливі судження в царині методики викладання літератури і дозволяти собі зверхній тон по відношенню до людей, що мають в науці досягнення й відзнаки принаймні порівнянні з його здобутками в царині художнього перекладу?

Подібні ж питання піднімалися й на засіданні творчого об´єднання перекладачів КО НСПУ 3 лютого 2015 року: і переклади не такі, і здійснили їх не ті... Пізніше про це з´явилася стаття у поважній "Літературній Україні" з назвою "Які переклади потрібні дітям?"

В обох статтях чомусь особливо наголошується, що програма було створена під час перебування на міністерській посаді Д.Табачника Очевидно, щоб  у читача напрошувався висновок, що і зроблена вона якось не так, як в тому анекдоті: "Чи він капелюха вкрав, чи в нього", — а ви додумуйте. Те, що заміна застарілих програм більш сучасними відбувається, як ми вже знаємо, досить регулярно, обидва автори чомусь замовчують...

Виникає одне просте запитання: де всі, хто тепер знає, які переклади треба дітям, були в 2011 — 2012 роках, коли створювалася програма, чому не надавали своїх висококваліфікованих пропозицій чи вчасно не написали такий підручник, як треба, і не подали на конкурс?

Проте головний столичний перекладач не заспокоївся. 15 березня 2015 року пан Вс. Ткаченко взяв участь у круглому столі, організованому Міністерством освіти і науки, де продовжував ганити й гудити програму зі світової літератури для 5-9 класів, чомусь апелюючи весь час виключно до згаданого підручника. А коли інші учасники дискусії спробували вточнити, чому він саме так робить, з´ясувалося, що "енциклопедист" Всеволод Іванович не надто розуміє різницю між програмою і підручником, тому й плутався що в статті, що у виступі.

Ніякої наукової дискусії на круглому столі пан Вс.Ткаченко не вів, натомість, представившись представником Національної спілки письменників України, виголошував образи на адресу авторів програми зі світової літератури для 5-9 класів, називаючи їх "протабачниківськими" й закликаючи відсторонити від методики викладання літератури та створення підручників. В учасників круглого столу могло скластися враження, що він озвучує позицію керівництва спілки. Утім, достеменно відомо, що за статутом НСПУ представляти спілку має право одна-єдина особа — голова, як і те, що сам голова НСПУ нікого не уповноважував робити подібні демарші.

Дозвольте спитати: а хто серед авторів програми ворог? Ольга Ніколенко, котра брала участь в експедиціях на Соловки, де вивчала проблему сталінських переслідувань українців? Шкільні педагоги, котрі десятиліттями за невелику платню ретельно виорюють освітянську ниву?

Мимохіть ще подумалося: а з якого це дива пан Вс. Ткаченко мовчав чотири роки, а тут раптом розгорнув таку бурхливу діяльність з дискредитації автора програми й підручників саме під час оголошеного МОН конкурсу на кращий підручник? Це збіг? Чи в оточенні пана перекладача з´явився хтось з авторів старої програми, хто є водночас учасником цього конкурсу?

Думається, спілці письменників не надто етично втручатися в питання педагогіки й методики викладання літератури, де письменники явно не є фахівцями, а слід запропонувати МОН для вивчення ті переклади, котрі дійсно є високохудожніми.

І ще: незабаром розроблятиметься програма зі світової літератури для 10-11 класів для трьох рівнів: стандарту, академічного й профільного. Так дуже цікаво: цього разу Вс. Ткаченко та очолюване ним творче об´єднання знову відсидяться в кущах, поки педагоги робитимуть справу, а потім критикуватимуть їх, чи стануть поряд, щоб перти плуга разом для досягнення найкращого результату?

Хай там як, а поки виходить, що експерти, МОН, та й самі автори побачили і переваги нової програми світової літератури, і недоліки, котрі спільними зусиллями усувають, а деякі перекладачі — лише вади, і в полемічному запалі вихлюпнули воду разом із дитям.

Ну, це світова література. Українського письменника не може не турбувати, як викладається українська література в школі, бо саме на цих уроках формується наш читач та його уявлення про сучасну українську літературу. І саме інтерес молоді до книжки формуватиме незабаром і наклади, і асортимент полиць наших книгарень.

Так от, вже існує і нова програма з української літератури для 5 — 9 класів, впроваджена в 2013 році. Найстарші діти, що по ній займаються — 6 клас. Окремі сучасні, переважно дитячі, автори в цій програмі представлені: Галина Малик, Ірина Жиленко, Емма Андієвська, Всеволод Нестайко, Леся Вороніна, Марина Павленко, Олександр Гаврош, Василь Голобородько, чимало імен сучасних письменників наявні в списку додаткової літератури для читання на вибір. Тобто, уявлення про те, що сучасна українська література існує і вона цікава, дитина середнього шкільного віку матиме.

А от в тій, за котрою поки що навчаються старшокласники, картина не надто радісна: 4 години — шістдесятники (В.Симоненко, Д.Павличко, І.Драч, М.Вінграновський), 4 години — Л.Костенко, 2 — В.Стус, по 2 — 3 години на О.Гончара, Г.Тютюнника й ЮШевчука, історичні твори З.Тулуб, П.Загребельного, Р.Іваничука, Ю.Мушкетика, І.Білика (на всіх!) — 3 години, сучасна українська література й того менше — 2, російськомовна поезія — 1, література рідного краю — 2.

Уся сучасна література винесена в список для додаткового (самостійного) читання. Так, список той непоганий, наявні там прізвища багатьох цікавих сучасних письменників: є там  І.Калинець, В.Голобородько, М.Воробйов, В.Кордун, П.Мовчан, В.Герасим’юк, І.Римарук, Л.Талалай, А.Мойсієнко, В.Стус, В.Земляк, В.Дрозд, Г.Тютюнник, В.Шевчук, Р.Іваничук, Г.Пагутяк, В.Медвідь, О.Забужко, О.Лишега, А.Дімаров та ще цілий ряд яскравих талановитих письменників. 

Але, по-перше, список цей необов´язковий і ці автори можуть просто випасти з поля зору як вчителів, так і учнів, а, по-друге, неповний: ані В.Шкляра, ані М.Матіос, ані В.Лиса чи Л.Кононовича та ще багатьох яскравих сучасних письменників у цьому списку не знайдете.

З волі попередніх керівників Національна спілка письменників України наразі не бере жодної участі й у в розробці нової шкільної програми з української літератури. І не можна відкидати  такого варіанту розвитку подій, коли педагоги без участі літераторів знов зроблять все на власний розсуд, а останні знов висловлюватимуть якісь претензії — і знов постфактум. Мабуть, якщо питання участі НСПУ у формуванні нової шкільної програми не байдуже керівництву спілки, то йому варто запропонувати Міністерству освіти і науки кандидатури письменників для участі у розробці змістовної навчальної програми для старших класів як з сучасної української літератури, так і світової, та разом пройти всі етапи від створення програми, її обговорення, опрацювання тисяч пропозицій, часто геть протилежних, доопрацювання. захисту, апробації, затвердження — аж до впровадження.

Так, здається, буде й раціональніше, й більш чесно.