Re: цензії

Стародруки і коштовні книги, скульптури, ікони, живописні твори, посуд, предмети інтер’єру, колекційна зброя і сувеніри. Серед них виявились як справді унікальні твори, так і відвертий несмак та підробки. За рішенням групи експертів-музейників і організації «Блакитний щит» так звані «скарби Межигір’я» було передано на тимчасове збереження до НХМУ. Пізніше до них було долучено деякі предмети з будинку Віктора Пшонки.

Фахівці уникають називати це безсистемне накопичення «колекцією» або «зібранням». Скоріше, це явище, що потребує оцінки - не лише художньої, а й соціальної, етичної, юридичної, виховної. Явище під назвою «межигір´я».

Від початку публічна презентація не входила в плани музею. Та коли зали першого поверху почали заповнюватися різним добром, що випромінювало специфічну «ауру» і провокувало, було вирішено – суспільство має це побачити і зробити свої висновки. Запрошений музеєм куратор художник Олександр Ройтбурд запропонував побудувати експозицію за принципом книги-опису, щоб уникнути ціннісної оцінки і не заважати предметам промовляти і свідчити.

Над втіленням ідеї експозиції працювали відомі молоді митці Олександр Бурлака й Іван Мельничук, які у своїй мистецькій практиці критично переосмислюють простір з його предметним та семантичним навантаженням.

Як зауважив сам Олександр Ройтбурд: «Цей волаючий несмак у всіх сенсах повчальний. Якби в четвертого президента нашої стражденної країни був менш жлобський смак і, не дай боже, кабінет і дачка скромніші – то, гляди, вся жлобська тусовка, яка кличе себе «елітою», почала би мірятися не розкішшю, гідною циганських баронів, а скромністю і демократизмом. А там, може, і рівень корупції присох, і клептократія прив’янула… Вплив стилю на етичний клімат не варто недооцінювати».

Під час експонування заплановано зустрічі з художниками, арт-критиками, політиками, представниками владних інституцій, вузькими фахівцями, відкриті дискусії й інші публічні заходи.