Майдан, Небесна сотня вернули посутність не тільки певних слів: Батьківщина, народ, честь, гідність, а й різко повернули до мистецтва, що твориться на віки, а не «тут і зараз». Тому творчість Петра Гончара обсервуємо через призму первинної конотації терміну «наїв» – з латини «природний», «рідний». Як пояснює сам автор «…я з тих, хто малює без попередньої естетично-філософської концепції. Малюю від серця, а вже потім аналізую, в яку систему я вписуюсь. Уміння малювати самозакоханим его, кон’юнктурою «державного мистецтва» – це було би так легко. Все життя бігав від цього вміння – й добіг… до граничного мінімалізму».
Безпосередня, майже дитяча, лінія. Поєднання барв, у принципі, холодних – ідея його, йому притаманна і з ним ідентифікована. Аскетична, фрагментарна композиція. Все задля того, щоб твір «був не схемою життя, а його виявом».
Вічна таємниця буття невловимими цятами духовної системи координат проступає в художніх образах-персонажах. Небо, таке люблене мистцем, і значене високою лінією горизонту. Земля, «трава й всяке тло, що часто стає небом», «українські отроки та отроковиці, древеса, храми». І з-поміж того усього Тополі як онтологічна вертикаль – вияв буття речового, матеріального; буття суб´єктивно-ідеального; буття біологічного (живого); буття соціального (суспільного).
Та найважливіше те, що митцеві вдається зробити своє, рідне універсальним, бо він не є національним чи космополітичним художником. Він – щирий. А ця мова зрозуміла для всіх народів світу.

Про автора
Народився 30 червня 1949 року в с. Лип’янка Шполянського р-ну Черкаської обл. З 1961 року проживає в Києві. Протягом 1961 – 1967 рр. навчався в Республіканській художній середній школі, а з 1967 – 1972 рр. – у Київському державному художньому інституті. 1987 рік – початок виставкової діяльності в Україні та за кордоном.
Член творчого об’єднання «П огляд» (1988). З 1992 року належить до творчого об’єднання «Братство прп. Аліпія». 1992 року вступає до Національної Спілки художників України. Із 1993 року – директор Музею Івана Гончара (з 1999 року – Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара»).

Відкриття виставки – 18 березня о 18 годині. Виставка працює по 12 квітня з 11:00 до 19:00, окрім неділі та понеділка. Вхід – вільний.