Re: цензії
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
- 09.11.2024|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПро «Щоденник Пилата»
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Події
Проект «Wordyssey». Четверта країна, четвертий перекладач: Андреас Третнер, м. Берлін, Німеччина
1 грудня стартував культурно-перекладацький проект «Wordyssey», в якому беруть участь п´ять віршів п´яти українських поетів, а саме Олега Лишеги,Маріанни Кіяновської, Сергія Жадана,Остапа СливинськоготаБогдани Матіяш. Вірші вже вирушили у мандрівку. Тож розповімо вам, де вони подорожують та з ким вже мали нагоду зустрітися.
Четвертою країною, в яку з Чехії вирушили вірші перекладацького проекту «Wordyssey», стала Німеччина. Радо підтримав проект та потурбувався про оновлений вигляд п´яти українських поез німецький перекладач, критик та журналіст Андреас Третнер.
Маріанна Кіяновська — українська поетеса, прозаїк, есеїст, перекладач, літературний критик та літературознавець. Член Національної спілки письменників України. 1997 року закінчила філологічний факультет Львівського університету. Координатор Львівського осередку Асоціації українських письменників.
Marijana Kijanovska
Diptychon (Miłosz gewidmet)
wenn doch die stadt, wo alles anfing
nur eine stadt wäre
ort und
nicht anlaufpunkt
nicht unmengen fotografien
von gesichtern und gesichtslosem
wenn der wind, wenn der schnee
wenn olive und zitrone
wenn kaffee und wein
wenn all das, was ausnahmslos
die mitte des buches verdeckt
keine flecken hinterließe
zum beispiel auf der haut oder auf dem pflaster
indem wir schatten werfen
wenn das vergangne nur vergangen wäre
oder mehr als vergangen
mehr als das
dann wäre der dichter nur ein dichter
oder mehr als ein dichter
mehr als nur der
ginge auf und unter
auf und unter
auf und unter
und immer so fort
der tod als sonne zwischen den zeilen
wie auch dahinter
und vogel vernunft
wäre nicht im nest noch im käfig
nicht im bart noch im auge
nicht in der hand noch im mund
sondern irgendwo drinnen
im innern
zuinnersten
fußläufig
flugunfähig
stünde auf, setzte sich nieder
und immer so fort
Сергій Жадан — український письменник, перекладач та громадський діяч. Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені тринадцятьма мовами. Сергій Жадан є також активним організатором літературного життя України, учасником мультимедійних мистецьких проектів, а також акцій громадянської непокори.
Serhij Zhadan
Liebe bis in den Tod
Weißt du noch, dieses verdächtige Haus?
Da wohnten trostlose Zombies.
Erst dieses Drunter und Drüber, Schlafen auf Stühlen
und in Wannen, etliche elende Hotelnächte,
und jetzt deine Hand am nackten Ziegel,
seiner Wärme, seiner Dicke,
echte Lehmziegel.
Weißt du noch, der Alte? Wir trafen ihn auf der Treppe.
Gegen die Wand gedrückt, damit wir vorbei konnten,
totenstarr, misstrauisch glotzend.
Jeder deiner Bewegungen folgend,
geblendet vom Strahlen
deiner Porzellanknöchel, wie sie aufglänzten
in den Säulen aus Licht und Staub,
von der Süße deiner hitzeschleudernden Knie.
Der Wachtmeister, der uns aufsuchte in dieser Sache, war misstrauisch und ungläubig,
als er fragte: „Wie kann das sein? Einen Monat! Einen ganzen Monat!
Bemerkten Sie sein Verschwinden denn nicht? Dass er nicht auftauchte? Einen Monat lang?“ –
„Nein, wirklich nicht“, rechtfertigte ich mich, „es war der schönste Monat meines Lebens.“ –
„Und der Geruch?“ beharrte der Wachtmeister. „Der Geruch fiel Ihnen nicht auf?“ –
„Nein, wieso“, hielt ich dagegen, „das Leben riecht manchmal auch nicht anders.“ –
„Wissen Sie, dass er im Bett gestorben ist? Gerade über Ihrem Kopf? Eingesogen von der Matratze,
breitgelaufen auf den Dielen. Fehlte nicht viel, und er wäre Ihnen von der Decke getropft.“
Vor dem Fenster fing damals ein unbeschreiblicher Sommer an,
das Radio brachte bittere Berichte,
und wäre ich fähig gewesen zu sterben, der Tod hätte mich beim Nachrichtenhören ereilt.
Du hast mein Herz ergriffen, als es stillstehen wollte, und Hoffnung nachgefüllt,
damit es unter deinen Händen wieder zu schlagen begänne.
Was sagt einer, der sich umsieht nach dir?
Was kann einer sagen, der dich erblickt?
Dich lieben bis in den Tod.
Ich werde dich lieben bis in den Tod.
Den wir gewärtigen, damit wir uns emporschwingen können
oder hinabvertiefen in die Finsternis der Tunnel und Grotten.
Mach weiter, Zombie, klappere mit den Knochen,
besinge den Tod, beklimpere ihn
auf deinem zerdroschenen Banjo.
Singe von dem, was du besser weißt als jeder andre.
Die Zeit ist nicht Herr über uns, unser Gesang vertreibt sie.
Selig schwappt die Liebe in der hohlen Hand,
mit der wir täglich die Blumen gießen
auf unseren Gräbern.
Богдана Матіяш — поетеса, редактор, літературний критик. Навчалася в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». 2004 року закінчила магістерську програму «Філологія. Історія, теорія літератури та компаративістика». У 2004-2008 рр. була аспіранткою кафедри філології. Добірка віршів «Твоя любов проста й усміхнена» увійшла в антологію «Метаморфози. Десять українських поетів останніх десяти років». Перекладає з польської й білоруської мов. Редактор видавництва та часопису «Критика». Представник київської редакції часопису «Український журнал» (Прага). У 2010 році отримала нагороду від Союзу Українок Америки та Фундації Лесі та Петра Ковалевих за збірку «розмови з Богом».
Bohdana Matijasz
die welche lieben sich sehnen schau nur wie schön sie sind
scheu wie das erste morgenlicht
und wie tauben so zutraulich
die welche lieben sieh doch wie freigiebig sie sind
und wie bereitwillig sie annehmen was ihnen über den weg läuft
sieh diese hände voller schätze
diese haut diese augen die helle freude
im seligen lächeln die ruhe
so friedfertig wie ein leichter sommerwind
die welche lieben sind wie delphine
die aus dem wasser schnellen im arglosen übermut
wellenringe streuen hundertfach
mit licht um sich werfen
es lehrt uns zu danken für alles was ist und alles was nicht ist
es lehrt uns sanftmütig und vertrauensvoll näherzutreten
sich wieder zurückzuziehen ohne umschweife
so wie am abend allmählich das licht erlischt der vogel verstummt
so wie das wasser der erde zufließt und wieder auftaucht
Остап Сливинський — український поет, перекладач та літературознавець. У 2000 році закінчив Львівський університет, після чого чотири роки навчався в аспірантурі при кафедрі слов´янської філології. 2007 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Феномен мовчання в художньому тексті (на матеріалі болгарської прози 60-90-х років ХХ століття)». Співупорядник перекладної українсько-білоруської поетичної антології «Зв´язокрозрив».
Ostap Slyvynskyj
Etwas da vorne war immer am Leuchten
Etwas da vorne war immer am Leuchten –
und eine Landmarke war das nicht,
kein Signal von Verirrten,
keine Feuersbrunst, keine Warnbake,
niemandes Behausung,
auch niemandes Jagd oder Krieg,
der hierzulande dauern kann,
nicht Mensch noch Tier,
kein dürrer Baum,
der in sein eignes Fegefeuer fiel,
unverwüstlich wie die Seele im Leuchtkörper, nicht
Aufforderung noch Einflüsterung, nein,
etwas,
das solidarisch ist mit uns Ausweglosen,
trostlos, wenn wir untröstlich sind,
gelassen, sofern wir uns dreinschicken in den Verlust.
Bitten und Flehen gegenüber taub,
in Kriegs- wie in Friedenszeiten,
unruhig nichtsdestoweniger, wenn
unser Schweigen zu lange anhält.
Leuchtend gleichermaßen
für kleine Kontinentalfürsten und die,
die von ihnen die Treppen hinabgehetzt werden.
Kurzsichtig und bedächtig
wie greise Mütter.
Und keine Hoffnung, das
kommt schon mal vor,
es gibt keine Hoffnung,
das ist nun mal so.
A ani naděje, protože
tak to už je,
naděje není,
nu ano – tak to je
Олег Лишега — український поет, драматург та перекладач. Перша його книжка під назвою «Великий міст» з´явилася у 1989 році, а вже через рік вийшла друком збірка «Оповідок давнього Китаю». У 1997—1998 роках Лишега відвідав Пенсильванський університет, отримавши стипендію Фулбрайта. Лишега — перший український поет, якого було нагороджено премією ПЕН-клубу за поетичний переклад.
Oleh Liseha
Lied 555
Eh es zu spät ist: geh mit dem Kopf durch das Eis!
Eh es zu spät ist: geh mit dem Kopf durch das Eis!
Brich durch, entrinne!
Dann hat die wunderbare Welt dich wieder!
Der Karpfen ist das gerade Gegenteil,
er strebt in die Tiefe, gründelt umher.
Der Karpfen ist dazu da,
dass man ihn früher oder später fängt.
Du aber bist Mensch und gehörst nicht in den Kescher.
Karpfen sind anders: Jahrhunderte im Schwarm.
Abtauchen in Sandbänken, dunkel und scheu,
um am anderen Ende wiederaufzutauchen.
Und unsere Zeit, schwimmt sie nicht seit Ewigkeiten hinterher?
Eine Flosse streift die andere … Weg ist sie!
Fühlst du dich alleingelassen? Du bist doch ein Mensch!
Nur nicht verzagen – du kommst allemal durch.
Eh es zu spät ist: Geh mit dem Kopf durch das Eis!
O du uferlose eingeschneite wunderbare neue Welt.
Прим.: вірші українською ви можете знайти за ось цим посиланням: http://litfest.ru/news/2012-12-17-2401
Коментарі
Останні події
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року
- 30.10.2024|14:38У просторі ПЕН відбудеться зустріч із письменницею Оксаною Мороз у межах Кіноклубу Docudays UA