Петро Лебединець народився в 1956 році 

Закінчив Київський державний художній інститут (1978-1984)

Член Національної Спілки художників України з 1990 року 

Почесна грамота учасника Арт-фестивалю мистецтв "Наша Спадщина" (Метрополітен Музей і Національний Арт Клуб, Нью-Йорк)

Почесний приз "Художник року" на Міжнародному арт-фестивалі в Києві в 1997 році 

Почесний приз переможця творчого конкурсу, присвяченого 50-річчю ООН в Україні в 1996 році 

Почесний приз журі міжнародної виставки "Сучасне мистецтво" в Ніцці в 1996 році

Живопис - є шлях інтуїтивного пізнання, яке проходить через призму емоційно-асоціативного сприйняття, прагнучи звільнитися від підлеглості предметного світу. Виразна сила кольору, як основного елементу, завжди буде прихована від нашої свідомості і може бути сприйнята тільки через інтуїцію. Сенс живопису прихований в ній самій.

До полотен Петра Лебединця не звикаєш. Тут не спрацьовують "стереотипи того, що склалося", оскільки фактура полотен дивовижна. Це рухлива матерія, магічна, яку, здається, перенесла на полотно надлюдська сила і божественна здатність до творення.

"Світло" і "сяйво", об´єднуючись, створюють особливий простір композицій, так, що здається - полотно світиться з середини. Дуже рідко зустрічається таке об´єднання чуттєвості живописця з раціональністю тверезого майстра композиції. У основі кожного твору лежить раціональна дисципліна, зважений розрахунок структури композиції. Ці основи майбутнього твору викликають кристалографічні асоціації. Отже, під імпресіоністичністю полотен живе аскетизм конструкції, її функція - утримати емоційне подальше шаленство, нашарування фактур, безкінечність кольорових з´єднань у межах композиційної гармонії.

Звідси закони кольору, процеси кольоробудування - позачасові, безмежні і невичерпні. Живопис визнаний реалізувати ілюзію через колір в гармонію, як можливість досягнення вищої нематеріальної суті матерії.

Виставка працює з 28 квітня по 15 травня 2011 року