Про це письменник розповів під чату на «Буквоїді». Подаємо відповіді Сашка на запитання наших читачів.

Lana:Коли з’являться маленькі ушкалята?:)
Я українець, але відповім питанням на питання :) Ушкалов старший - історик літератури, молодший - письменник. Ким будуть маленькі ушкалята - коли з´являться?:)

Bax: Чув, що ти маєш стосунок до книгарні «Є» у Харкові. Коли відкриття магазину, і де він територіально розміщуватиметься?
Так, справді маю, займаюся майбутньою арт-програмою цього закладу. Територіально він уже розташований на вулиці Сумській, 3. Відкриття плануємо на 28-29 серпня!

Лідія Стрельченко: Які з останніх прочитаних книжок тебе по-справжньому вразили та надихнули? І які - безнадійно розчарували?
Таких, щоб аж зовсім надихнули - не було. Я зараз надихаюся іншими речами. Підгляданням та підслуховуванням :) Як на мене, письменник саме цим і має надихатися. Розумієш, музи - вони все-таки жінки, їх часом важко збагнути, тому головне джерело натхнення - це широко розплющені очі та як би це сказати... красиво розвішені вуха :) Щодо розчарувань, то я взагалі рідко коли розчаровуюся, я, скорше, просто дивуюся. Останній подив був через книженцію німця Лєберта – «Крейзі». Там іще в анотації було написано, що роман Лєберта «Крейзі» - це для Німеччини те саме, що романи Дереша для України. Скажімо так, саме це й надихнуло мене на прочитання книги. І, власне, маю сказати, що коли Лєберт - це сучасний німецький Дереш, то, виходить, німецька література переживає зараз далеко не найкращі часи.

Bax:  Сашко, ти відстежуєш, що нового з’являється у російській прозі? Хто тобі подобається із російських сучасних прозаїків?
Шкода, але маю надто мало часу, аби слідкувати за російською прозою. Читаю Пєлєвіна й Вирипаєва, до іншого поки руки не доходять. До того ж, у мене зараз своєрідний мистецький целібат, пишу нову книгу, тому намагаюся менше читати.

Лідія Стрельченко: Яким би ти НЕ хотів бути через 10 років?
Не хотів би платити кредити за «Деу» і за однокімнатну квартиру десь на спальному районі.

Лідія Стрельченко: Сашко, письменнику чи поету, щоб зосередитися, «впіймати» натхнення, нерідко потрібна самотність? Чи завжди тобі вистачає цієї самотності?
Так, із цим справді бувають певні проблеми. Часом у мене трапляються передози спілкування з людьми, тоді я роблю паузу й відсиджуюся вдома. Не знаю, як у кого, але коли я спілкуюся з людьми, то це приблизно так само, ніби запрошуєш їх до себе в гості. І ось вони тиняються твоїм помешканням, беруть твої речі, потім ставлять їх на інше місце. Словом, після кількох десятків людей на день в голові такий безлад, що без пива годі його розгребти.

Лідія Стрельченко: Якби тобі довелося всю свою творчість виразити лише одним малюнком - що б це було?
Це була би кома...

Lana: А з поезією зараз як? Пишеться?
Пишеться, але зовсім повільно. Хоча, після появи другого роману світ скорше за все побачить моя збірка поезій.

Лідія Стрельченко: ЖЖ, соцмережі - допомагають у пошуку образів героїв?
Інколи й справді так експериментую. Востаннє перелопатив купу анкет в Однокласниках, аби знайти візуальний жіночий образ. Ніби знайшов. Проте ще не до кінця впевнений, що знайшов саме те, що потрібно.

Lucky: Які Ваші стосунки з різними літературними поколіннями та групами в Харкові? Приміром, Ковальовою, Перервою, Бойком, Мироненко; Жаданом, Мельниковим; Перепеляком, Супруненком; Мінаковим, Євсою; Боровим; Тимченко А., Максимейко тощо (вибачте за порушену хронологію) 

Усіх люблю і поважаю. Маю теплі й хороші стосунки з Олександрою Прокопівною Ковальовою, із Віктором Бойком. Жадан і Мельників - то мої добрі друзі. Приятелюємо із Юлею Максимейко. Я взагалі людина неконфліктна :). 

Lucky: Кого ви бачите з-поміж своїх учителів? 
Якщо говорити про літературні впливи, коли я лишень починав писати - Жадан та Мельників. Якщо говорити про вчителя в галузі редагування текстів - це мій батько.

Lucky: Можемо припустити, що певний час ви були у близьких стосунках із Романом Кухаруком (він навіть організовував вам презентацію) - як склалась ваша співпраця? 
Співпраця з Кухаруком у мене не склалася. Більше того - навряд чи колись складеться.

Lucky: Що пов´язує вас із Олегом Коцаревим? 
Харків, одна тусівка, велосипедні подорожі. І те - що він класний позитивний чувак! Я його люблю і поважаю!

Lucky: Чи подавали Ви коли-небудь на конкурс «Смолоскипа»? Якщо ні - то чому; якщо так - то теж чому, на Вашу думку, Ви так і не стали лауреатом? 
Так, колись дуже давно подавався, проте моя збірка поезій не витримала конкурсу. Проте в мене не було жодних образ. Багато років співпрацюю зі «Смолоскипом» як організатор літакцій та семінарів творчої молоді.

Артур:  Олександре, яка головна мотивація твоєї літературної творчості? Звідки черпаєш ідеї, про що писати і чи обговорюєш їх з ким-небудь? 
Жодних обговорень із приводу майбутніх творчих тем я не веду. Це стрьомно. Головна мотивація - писати так, аби якомога більшій кількості нормальних людей було цікаво читати мої тексти. Але при цьому тримати належну висоту.

Аліна Ціпокур: Добрий день, Олександре. А скажіть, будь ласка, чи є у Вас якісь рецепти творчого «надихання», що Ви робите, коли у Вас творча криза? Дякую! 
Ходжу містом, спостерігаю за людьми, дивлюся гарне кіно. Намагаюся якомога більше бути на самоті.

Артур: Наскільки на твою творчість впливають сучасні українські письменники, і чи є вплив старих класиків? Кого саме? 
Творчість сучасників, зрозуміла річ, впливає. Намагаюся писати так, аби бути ні на кого не схожим. Із класиків відчуваю певні впливи Йогансена, Хвильового, Шпола.

Бурковська: Ти будеш в Гуляйполі 24-го серпня? Як взагалі ставишся до мистецької тусовки? 
Ні, на Гуляйполе цього року не поїду. До мистецької тусовки ставлюся позитивно, але відчуваю, що мені треба від неї трохи перепочити :)