Тепер вони, українці-ґастарбайтери, шукають щастя у чужій державі. За час перебування тут разом з´їдають «не один пуд солі». Звикають до шуму, до швидких «трейнів», до людей, часто ницих і підлих, опановують англійську (і це у понад 50 років!). 

Богдан Береза «працював важко: «падав у сон», мов камінь, після трудодня, але (неймовірно!) знаходив час і для читання, і для письма («Гомін волі», «Літературна Україна»). А згодом став частим натхненним гостем «оселі» НТШ у Нью-Йорку, радості й здивування після чого не було меж, неодмінно знаходив вільну хвилинку, щоб зазирнути в «Сурму» – книгарню – маленьку часточку України. Жив думкою про швидке повернення додому – про отримання американського громадянства для себе й чути не хотів». Отож, основі роману-щоденника «Homesick. Той, що сумує за домом»– реальні факти з семи років життя за океаном, після яких герої врешті повертаються додому. 

«Hometend: люди і долі» – це продовження розповіді, яку автор написав на прохання своїх читачів. Тут йдеться про останній рік роботи в Америці і людей, з якими він зустрівся за океаном. 

Письменник працює хомотентом – доглядає за хворими людьми старшого віку. «Усі підопічні українця-доглядальника, колишні емігранти з СРСР, мають різне соціальне походження й неповторні життєві долі, однак на схилі літ дістали спільне випробування самотою. Доглядаючи стареньких людей, Б. Береза щодня, сторінка за сторінкою, прочитував їхні життєві історії. Й так сталося, що всі вони тісно переплелися з духовними шуканнями письменника дорогою до себе», – зазначила у передмові до книги літературознавець Ніна Герасименко.