Процес створення книги певною мірою – магічне дійство. Бо видавець працює не лише з текстом, який майже ніколи не піддається з першого разу, а й із творчими людьми, дехто з яких узагалі ні на що не піддається). Книга – це проект, де терпіння інколи потрібно більше, ніж творчості.

Я художник – я так бачу

Щоб не збити ноги об наріжні камені під час роботи, важливо розуміти і послідовно нагадувати собі: автор мислить текстом, художник – образами, а видавець – книгою і маркетинговими категоріями. Ні, естетику він не ігнорує, але передусім дбає про систему сил, завдяки яким вона опиниться на поличці, в сумочці, в ліжку читача, а не просто скучатиме на складі. Тому кожен видавничий проект – інтелектуальна й комунікаційна еквілібристика. Головне в ньому – максимально чітко прояснити всім учасникам процесу, що , для кого і з якою метою доводиться робити.

Видавець завжди правий (?/!)

Робота над обкладинкою – не тільки творчість. Треба враховувати читацькі смаки, знати актуальні тренди чи формувати нові, застосувавши професіоналізм, сміливість і трохи нахабства. Іноді доводиться випробовувати від кількох до кільканадцяти варіантів обкладинки. А все тому, що візуальний ефект книги – перший «емоційний гачок». Ви можете не пригадати імен головних героїв чи сюжетних ліній, але точно відтворите колір, фактуру  палітурки чи її художнє вирішення загалом.
Особливо вимогливими читачами є діти. Вони дуже допитливі, скептичні, їхньою увагою важче оволодіти. Обкладинка має говорити з ними на «ти» через візуальні образи. Тому естетично правильний і художньо вичищений варіант не завжди стає найкращим рішенням. Ось як могли б би виглядати повість-детектив «Відчайдушні» Сергія Гридіна чи «Крута компанія» Наді Білої.

Довіряти. Перевіряти. Виправляти

Твір для автора як дитина, з перетворенням його на книгу пов’язано стільки переживань. Надмірне втручання в цей процес інколи паралізує видавця, бо одна річ – пояснювати очевидне, інша – підганяти таку багатовимірну систему як образ книжки під авторське бачення. І тут ключ до всього – відкрита комунікація. На щастя, наші автори довіряють художникам, з якими працюємо. Буває, що обкладинка для них стає сюрпризом, приміром, «Любов така». Ось якою вона могла б бути.

Радитися з автором – завжди корисно для майбутнього видання. Завдяки цьому уникнули неточності в позначеннях замінованих ділянок на палітурці книги Сергія Гридіна «Сапери» (художник спершу використав хрестики). Ось варіант, який ніколи не побачити в книгарнях.

Мода минає, стиль залишається

Якщо у видавця є третє око, то має воно маркетинговий зір, тобто інтуїтивне чуття ринку. Разом із досвідом все це працює на видавничі проекти, лінійки, серії, стиль видавництва.

Робота з художниками неймовірно цікава, бо вони наче нарощують м’язи на текстове тіло книжки, роблять її сильною і привабливою. Андрій Янович, Олена Стельмах (група pix pen art, Олег Старанчук (група Pictoric) і Костянтин Марценківський, які працювали над останніми нашими книгами, додають нового присмаку в обраний нами стиль.

Книжкова мода мінлива, як і читацькі смаки. Ми теж змінюємося. Незмінною залишається любов до книжної справи.