Нобелівська премія з літератури 2015 р. присуджена «за її багатоголосну творчість — пам´ятник стражданню й мужності в наш час».

За право видавати ці книжки конкурували відразу кілька українських видавництв. Саме ці твори, а також публіцистичні книжки-хроніки «Чорнобильська молитва» та «Час секонд-хенд», принесли авторові найбільшу світову популярність.

«Романи відомої письменниці будуть видані українською мовою. Обидві книжки вже готуються до друку і будуть презентовані вже у квітні 2016 року, під час головної національної виставки в Києві «Книжковий Арсенал», де буде присутня, сподіваюся, і сама Світлана Алексієвич. Працювати з таким автором — велика честь і велика відповідальність для видавництва «Віват», — розповіла генеральний директор видавництва Юлія Орлова.

Сама Світлана Алексієвич, автор історичних документальних досліджень і майстер публіцистики, визначає жанр своїх творів як «жанр людських голосів». Обидві книги про війну і людей на війні ґрунтуються на зібраних автором у різні роки хроніках-інтерв´ю. Алексієвич відверто описує жорстоку і неприємну правду війни. На своєму офіційному сайті вона пише: «Кожну свою книжку я пишу чотири-сім років, зустрічаюся і розмовляю, записую 500-700 осіб. Моя хроніка охоплює десятки поколінь. Вона починається з розповідей людей, які пам´ятали революції, пройшли війни, сталінські табори, і доходить до наших днів — майже 100 років. Історія душі... російсько-радянської душі».

Книжка «Цинкові хлопчики» розповідає про трагедію «захованої від власного народу» війни в Афганістані. Друга книжка «У війни не жіноче обличчя» про жінок, які билися за свою Батьківщину в армії, у партизанських загонах і в підпіллі під час Великої Вітчизняної війни.

Для довідки:

Світлана Алексієвич — радянська і білоруська письменниця, журналіст, сценарист документальних фільмів. Лауреат Нобелівської премії з літератури 2015 року. Твори Алексієвич присвячені життю пізнього СРСР і пострадянської епохи, пройняті почуттями жалю й гуманізму.

На рахунку письменниці більше 20 престижних премій і нагород, серед них: Лейпцизька книжкова премія за внесок у європейське взаєморозуміння (1998), премія Гердера (1999), премія Ремарка (2001), Національна премія критики (США, 2006), Премія Центральноєвропейської літературної премії Ангелус (2011) за книжку «У війни не жіноче обличчя», Премія Медічі за есеїстику (2013, Франція) за книжку «Час секонд-хенд» і, нарешті, Нобелівська премія з літератури (2015) — «за її багатоголосну творчість — пам´ятник стражданню і мужності в наш час».