В Оксфордському національному біографічному словнику зазначено, що творчість Балларда поєднує «ерос, танатос, мас-медіа та сучасні технології». Звучить набагато веселіше, ніж банальне «письменник випереджав свій час», хоча саме це він і робив. У дистопії-трилері «Висотка» Баллард здійснює дослідження глибинних порухів, причин, які штовхають людей вниз по сходах еволюції. У передмісті Лондона побудовано житловий комплекс з кількох висоток. Одна з них вже повністю заселена. Її сорок поверхів ‒ це схема соціальної нерівності й розшарування суспільства, відчутність яких рано чи пізно призводить до бунту. І ось колишні сусіди стають ворогами. «Запаковані в небеса» починають війну проти будинку та одне одного.

 

Уже в 1975 році, коли вийшов роман, Баллар розумів, що «у майбутньому насильство неодмінно стане цінним засобом зміцнення суспільства». Автор на початку розкриває карти, розповідаючи про те, який тип героя виживе у безглуздій і стихійній битві. Переможе доктор Роберт Лейнг ‒ дитя Висотки, яка «створила новий соціальний тип ‒ холодних, байдужих людей, що не піддаються психологічному тиску життя в багатоквартирному будинку і не дуже прагнуть приватності». Дещо моторошно від сили передбачень Балларда, які стали сьогоденням.

 

 

 

Роман у 2015 році отримав Букерівську премію та здобув ще кілька перемог у різноманітних літературних змаганнях. Ось так Марлон Джеймс своїм, хоч і не першим твором, довів світу, що Ямайка може славитися не лише строкатими шапками та растафаріанством. «Коротка історія семи вбивств» ‒ книжка не для широкого кола читачів. Її часто порівнюють з фільмами Квентіна Тарантіно. І не просто так. Ледь не на кожній сторінці тут є нецензурна лексика, секс і багато крові. Але без них неможливо обійтися, розповідаючи про життя у нетрях Кінгстона, столиці Ямайки.

Роман про любов і ненависть до Співака, він же Боб Марлі, про занепад і дикість районів, де народилося реґі, має складну структуру й розгалужену систему персонажів, їх тут понад сімдесят. Голос кожного читач почує, щоб і самому стати частиною хаосу, з якого виростає минуле, що калічить, залишаючи незагоєні рани. Неконтрольовані банди, бідність, брудні політичні ігри ‒ і серед усього цього він ‒ Співак як символ надії, можливості вирватися, побачити інше життя. Та чи все так однозначно в його постаті? Марлон Джеймс попереджає, що його книжка ‒ вигадка. Але сила художнього слова полягає саме у здатності навіяти правду, створити її реалістичну фікцію. І Марлону Джеймсу це вдалося блискавично.

 

 

Майстриня родинних саг, несподівана, вигадлива й весела Кейт Аткінсон у своєму дебютному романі «За лаштунками в музеї» (1996 р.) експериментує, жартує і плутає, щоб текст не здавався банальним життєписом героїні на ім’я Рубі Леннокс. Між іншим, з оповідачкою читач знайомиться ще до її народження, адже оповідь у книжці ведеться від зачаття. Якщо читачеві доводилося малювати генеологічне дерево, то принцип роману Аткінсон буде більш зрозумілим. Авторка визначає точку відліку, від якої виростатимуть гілки та коріння. Це той випадок, коли цілісність формується з окремих одиниць.

 

Власне, такою є історія будь-якої родини, яка, своєю чергою, складає полотно історії країни, а там і більше ‒ усього людства. Просто ми мало над цим замислюємося. А Кейт Аткінсон цю тему розвиватиме як у «За лаштунками в музеї», так і у своїх подальших текстах. Звісно, не обійдеться без сімейних таємниць, кохання, колоритної Англії та Шотландії й доволі прозорих натяків на сумну жіночу долю в традиційному суспільстві. Утім, британська письменниця з тих авторів, читаючи яких, не важливо, про що вони розповідають, натомість принципово цікаво, як вони це роблять. «Минуле ‒ шафа, сповнена світла, треба тільки відшукати ключ і відкрити двері». Кейт Аткінсон точно знає, як це зробити.

 

 

Белетристика, яка зазвичай стає приводом для милих фото і душевних постів у Instagram. Історія, яка могла б бути більш складною та вигадливою, але поступилася цими якостями на користь сентиментальності. Втім, у Зевіна вийшов роман, який можна читати заради відпочинку і кількох симпатичних персонажів, заразом отримавши кілька корисних літературних порад. «Славетне життя Ей-Джея Фікрі» поєднує оповідь від третьої особи та нотатки головного героя. Так мала б утворитися книжка у книжці, ускладнитися інтрига сюжету, скластися низка своєрідних епіграфів до частин твору. З деякими із цих завдань записи Ей-Джея Фікрі про різноманітні літературні твори, адресовані його доньці, впоралися, з деякими, на жаль, ні.

 

Отже, на острові Аліси є свій книжковий Всесвіт, життя якого рухається навколо власника місцевої книгарні Ей-Джея Фікрі. Він ‒ ще молодий чоловік, на долю якого випало чимало випробувань. Відлюдник, який повільно, але впевнено перетворюється на пияка, перебуває у режимі самознищення. Але низка несподіваних подій допоможе йому знайти друзів, кохання і прийомну доньку ‒ все те, що здатне надати життю сенсу і яскравого забарвлення. Чи довго триватиме ідилія Ей-Джея Фікрі? Відповідь у тексті десь на сторінці двісті четвертій…

 

 

Графічний роман, який змусив говорити про інтелектуальність і глибокий психологізм коміксу, присвяченого новим смертельно небезпечним пригодам Темного лицаря. Простіше кажучи, тут буде менше бійок і більше епізодів, які розкриватимуть характери персонажів, створюватимуть атмосферу напруги й страху. Сюжетна лінія, описана в кросовері «Смерть сім’ї», повертає відданим фанатам всесвіту DC не кого-небудь, а Джокера. Він знову на сцені. Його злості й безумства стало ще більше. Джокер прагне знищити всіх близьких Бетмена: комісара Ґордона, Альфреда, Робіна, Найтвінґа, Бетґьорл, Червоного ковпака та Червоного Робіна. Ясно, що вигадливий злочинець не шкодуватиме власної збоченої уяви, лише збільшуючи масштаби заподіяного лиха.  Знищити міське водосховище, вбити дев’ятнадцятьох поліцейських ‒ дрібниця на шляху до бажаної мети. Джокер гратиме з Брюсом Вейном у жахливу гру, виграш добра у якій здаватиметься чимось нереальним…

 

 

 

Минули часи, коли в пострадянських реаліях людина, що лежить на кушетці у психотерапевта, асоціювалася з кадром іноземного фільму. Розібратися у собі, «полагодити» внутрішні механізми ‒ нині потреба, що виросла з моди на певний стиль життя. Але в США, де практикував і сам Ірвін Ялом, усе інакше. Там психотерапевт ‒ спеціаліст першої потреби. Ялом, ідейний прихильник індивідуального підходу до кожного пацієнта, розробки під нього методики лікування, а не використання заїжджених стандартів, у книжці «Брехуни на кушетках» поєднує вигадку й реальні випадки, не економить щирості й емоційності, щоб розповісти не так про пацієнтів, як про лікарів. Скандальні випадки, складні діагнози, морально-етичні дилеми ‒ з усім цим доводиться стикатися психотерапевтам. Талановитий оповідач Ялом захоплює, дивує і змушує замислитися над тим, що людяність є умовою ідеальних суспільних стосунків, між ким би вони не будувалися.

 

 

«Ніщо не оминало мого слуху. Пересмішник чи дрімлюга ‒ спокійної сільської післяобідньої пори. Тиша на бавовняних полях, ця прекрасна ритмічна тиша ‒ мотика знай б’ється об камінь, і ти чуєш, як вона викопується з землі. Кажу вам, я чув усе. Я не знав напевне, що робити з усім почутим, проте знав, що маю щось цінне ‒ збагнути б лише, що з тим робити», ‒ згадував про своє дитинство Сем Філліпс, продюсер, який змінив історію музики. 1952 року він заснував у Мемфісі (США) незалежний лейбл Sun Records, на студії якого записувалися Елвіс Преслі, Джонні Кеш, Джеррі Лі Льюїс, Бі Бі Кінг. Якщо ці імена вам нічого не говорять, то й книжка залишиться простою біографією «якогось там чувака».

 

Але для тих, хто може, не замислюючись, наспівати That’s all right, mama, текст Пітера Ґеральніка стане справжнім подарунком. З нього читач дізнається як худорлявий хворобливий хлопчик перетвориться на чоловіка з унікальним талантом чути й відчувати музику. З дитинства навчений поважати і любити людей, Сем ріс упевненим в собі, попри фінансові труднощі родини й суперництво з братом. Тож «Сем Філліпс: винахідник рок-н-ролу» ‒ це ще й історія про те, як йти до своєї мети й не боятися робити щось кардинально протилежне визначеному батьками чи традиціями.

 

 

Стартапер з Кремнієвої долини, лектор і письменник пропонує читачеві вийти із зони комфорту, розширити кордони власних уявлень про сенс життя і досягнення успіху. «Більшість людей на цій планеті не лише не має правильних цілей, але й до пуття і не знає, чого прагне, гадки не має про навколишній світ і закони, які в ньому діють, не має навичок означення цілей і складання планів, та й узагалі має досить вузький кругозір», ‒ бідкається автор. Щоб виправити ситуацію, Крол пропонує розібратися у поняттях «цінності», «картина світу», «свобода вибору» тощо.

 

Автор книжки акцентує увагу на тому, що на шляху до успіху не треба всю відповідальність покладати лише на себе. Так, лінь, невігластво, невпевненість заважають рухатися уперед, але є ще певні закони навколишнього світу, тих, хто прийшов до нас. «Тому недостатньо лише змінювати себе. Багато важить уміння використовувати закони і розуміння устрою навколишнього світу. Хоча б для того, щоб вами припинили управляти заради цілей, які мають віддалений стосунок до вашого життя». Від абстрактного Крол переходить до конкретного, описуючи систему каст на нашій планеті, прибутки, які кожна з них отримує. Аналізує особистість і її ролі, тлумачить успішність і розкладає по поличках плюси й мінуси вже означених каст. Вийшло доволі легке, пізнавальне, хоч місцями і суперечливе чтиво.

 

 

 

Ви  хотіли б опинитися в кабінеті Фройда, дізнатися, як у двадцять два роки можна стати одним з провідних психоаналітиків Відня, поринути у вивчення глибин підсвідомого? Якщо відповідь позитивна, книжка британського дослідника Крістофера Тернера стане провідником у неймовірний світ біолога, сексолога Вільгельма Райха ‒ «Прометея молодшого покоління», який «зніс вогонь богів аналізу простим людям». Дивовижне життя, погляди і дослідження, які тяжіли до майбутнього, поневіряння емігранта, слава й фатальне падіння ‒ всі ці подробиці долі Райха максимально повно увійшли до книжки, створюючи портрет неоднозначної, але беззаперечно видатної особистості.

 

Навчаючись у Віденському університеті після служби в армії, Вільгельм близько зійшовся із Фройдом. Ставний юнак з упертим прагненням науки сподобався вченому. Вже незабаром Фройд рекомендував Райха пацієнтам як хорошого спеціаліста. Так почалася його стрімка кар’єра. Райх виступав за сексуальну освіту, контроль народжуваності за допомогою контрацепції, дозвіл абортів і розлучень. Виїхавши до США, він розвивав дослідження з біоенергії у власному Інституті оргону, які було названо псевдонауковими. Треба віддати належне Тернеру ‒ він дуже уважний  до деталей про що б не йшлося: інтер’єр чи емоційні стани.

 

 

Нині колись маленьку шведську компанію знають у всьому світі, а у деяких країнах чекають з нетерпінням і готовністю підтримати гаманцем. IKEA ‒ не лише бренд, а й стиль, підхід до дизайну та життя взагалі, у якому всі складнощі залишаються за межами легких і зрозумілих процесів збирання меблів. Про історію появи, становлення, успіху в автобіографічній книжці розповідає сам Інґвар Кампрад, засновник міжнародної корпорації з виготовлення меблів ІКЕА. Його слова записав і творчо обробив Бертіл Торекул, шведський фінансовий журналіст: «Розповідь Інґвара стала відправною точкою ‒ вислухавши її, я подався на пошуки інших джерел істини. Узяв майже сотню інтерв’ю й об’їхав безліч магазинів, офісів і фабрик, розкиданих по всьому світу від Ельмхульта до Шанхая.

 

В основу цієї книжки лягли записи довжелезних розмов з Інґваром у  Смоланді, його будинку в Швейцарії, на винограднику в Провансі й у офісі в данському Гумлебеці». Розповідь вийшла справді цікавою, з багатьма несподіваними фактами, як-от щасливий випадок у появі розкладних меблів, завоювання ІКЕА Росії, унікальні назви товарів брендів, страхи Кампрада тощо.