Re: цензії

18.08.2025|Володимир Гладишев
«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Полтавська хоку-центричність
07.08.2025|Ігор Чорний
Роки минають за роками…
06.08.2025|Ярослав Поліщук
Снити про щастя
06.08.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Час читати Ганзенка
16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Правда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
Антивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса

Літературний дайджест

01.04.2016|10:24|Друг читача

«Чоловіки, жінки і діти»: від справжнього не втекти

Юлія Мусаковська. Чоловіки, жінки ідіти. —Видавництво Старого Лева, 2015. —128 с.

Такі вірші пишуться в силу людської потреби пізнання самого себе, утвердження в своїх бажаннях і можливостях.

Маріанна Кіяновська

Найперше, що цікавить тих, хто гортає цю красиву й затишну, як дім, книжку, — чому назви розділів саме такі: «Глина», «Залізо» й «Вогонь»? Юлія Мусаковська каже, що це спроба реконструювати, відтворити те, від чого все пішло. Відчути свій зв’язок із началами, власну спроможність і повносправність — прородна потреба людини в часи хаосу, коли «розпадається зв’язок» усього з усім.  Маріанна Кіяновська у передмові пише: «…Субстанції? А може, «події»? Чи «доподії»? — бо м’яка глина, розплавлене залізо є не більше ніж матеріалом в руках творця».

Парадоксально, та чи не першим гукає до нас із пра-часів глибокий і темний страх, адже він давній, як світ. Проте саме він колись забезпечив нам виживання. Страх у одному з віршів книжки — один із найсильніших у жінок — за власну дитину: «дитина боїться, а що ти їй можеш дати // крім власного — більшого і темнішого — страху».

Водночас і чоловікам страшно — бути першим: «ступати вперше по голому, по живому». Хоча це те, без чого чоловік не може.

Тоді як сучасна культура пропонує незручні, болісні відчуття й емоції ігнорувати, в книжці «Чоловіки, жінки і діти» є, окрім страху, непевність, сумнів, розгубленість. Та вони проживаються в повній мірі для того, щоби потім можна було відчувати…

…ніжність («чи може ніжність бути руйнівною такою, // щоб висаджувати будинки в повітря, змітати із мап міста?»);

…любов («Стільки багато, що очі стають вогнями, // стільки любові, що захлинаєшся нею»);

…взаємозалежність і розуміння, що ми  важить значно більше, ніж я : «ми з тобою — діти єдиного дому»; «А ми ходили колами й не знали, // що то насправді кола по воді»; «ми в цьому місті старому — тонкі, як промені». 

При цьому Маріанна Кіяновська пише: «У віршах … — не минуло-майбутнє і не майбутньо-минуле, не оці «ми» й інші «вони»… У конкретно цій поезії — робота з такими рівнями реальності, де все — Є». Час у цих віршах не летить вперед і не стоїть на місці. Він пульсує.

Юлія Мусаковська може грати образами архаїчного минулого, чи ж навпаки, малювати урбаністичне тло: висотки спальних районів, автомобільні сирени, метрополітен. Але крізь рядки сочаться сніги й проростають трави («тріщать будинкові шви і ребра»). Книжка, де є пташки, ангели, приблудні собаки, ікони, Бог, що віщує по радіо, й Діва Марія. 

Люди в книжці, як мурахи, несуть свій непосильний тягар, «тримаючись купи», «чоло до чола». Зрештою, інакше ці «птицелюди твариниська ангелоликі людиська» й не вміють. І в цьому сила їх і слабкість водночас: «Ми не такі вже маленькі й недосконалі, // як нам гадалося». 

Ілюстрації: Творча майстерня «Аґрафка»

Ілюстрації: Творча майстерня «Аґрафка»

Ілюстрації також є носіями досвідів. Дика жива природа, що вирветься навіть із-під бетону й сталевих прутів. Неминучість виборювання свого права жити, любити («виживати», «розкошувати»), щоб жінки народжували, щоб кохали, щоб усе залишалося таким і надалі.

Це книжка про те, чим живуть чоловіки, жінки і діти. Навіть коли вони самі цього не усвідомлюють: безборонні, взаємозалежні, але не такі слабкі, як здається.

Дар’я Кучеренко



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

20.08.2025|19:33
«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
19.08.2025|13:29
Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
18.08.2025|19:27
Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
18.08.2025|19:05
У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
18.08.2025|18:56
Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
18.08.2025|18:51
На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»
17.08.2025|11:36
«Книжка року’2025». ЛІДЕРИ ЛІТА. Номінація «ВІЗИТІВКА»
16.08.2025|08:45
«Книжка року’2025». Тиждень книжкової моди: Лідери літа у номінації «Дитяче свято»
15.08.2025|07:22
«Книжка року’2025». Тиждень книжкової моди: Лідери літа у номінації «Обрії»
14.08.2025|15:07
На BestsellerFest Юлія Чернінька презентує трилер «Бестселер у борг»


Партнери