
Re: цензії
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
- 10.07.2025|Дана Пінчевська"Щасливі ті люди, природа яких узгоджується з їхнім родом занять"
- 10.07.2025|Володимир СердюкАнтивоєнна сатира Володимира Даниленка «Та, що тримає небо»
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
Видавничі новинки
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
«Чоловіки, жінки і діти»: від справжнього не втекти
Такі вірші пишуться в силу людської потреби пізнання самого себе, утвердження в своїх бажаннях і можливостях.
Найперше, що цікавить тих, хто гортає цю красиву й затишну, як дім, книжку, — чому назви розділів саме такі: «Глина», «Залізо» й «Вогонь»? Юлія Мусаковська каже, що це спроба реконструювати, відтворити те, від чого все пішло. Відчути свій зв’язок із началами, власну спроможність і повносправність — прородна потреба людини в часи хаосу, коли «розпадається зв’язок» усього з усім. Маріанна Кіяновська у передмові пише: «…Субстанції? А може, «події»? Чи «доподії»? — бо м’яка глина, розплавлене залізо є не більше ніж матеріалом в руках творця».
Парадоксально, та чи не першим гукає до нас із пра-часів глибокий і темний страх, адже він давній, як світ. Проте саме він колись забезпечив нам виживання. Страх у одному з віршів книжки — один із найсильніших у жінок — за власну дитину: «дитина боїться, а що ти їй можеш дати // крім власного — більшого і темнішого — страху».
Водночас і чоловікам страшно — бути першим: «ступати вперше по голому, по живому». Хоча це те, без чого чоловік не може.
Тоді як сучасна культура пропонує незручні, болісні відчуття й емоції ігнорувати, в книжці «Чоловіки, жінки і діти» є, окрім страху, непевність, сумнів, розгубленість. Та вони проживаються в повній мірі для того, щоби потім можна було відчувати…
…ніжність («чи може ніжність бути руйнівною такою, // щоб висаджувати будинки в повітря, змітати із мап міста?»);
…любов («Стільки багато, що очі стають вогнями, // стільки любові, що захлинаєшся нею»);
…взаємозалежність і розуміння, що ми важить значно більше, ніж я : «ми з тобою — діти єдиного дому»; «А ми ходили колами й не знали, // що то насправді кола по воді»; «ми в цьому місті старому — тонкі, як промені».
При цьому Маріанна Кіяновська пише: «У віршах … — не минуло-майбутнє і не майбутньо-минуле, не оці «ми» й інші «вони»… У конкретно цій поезії — робота з такими рівнями реальності, де все — Є». Час у цих віршах не летить вперед і не стоїть на місці. Він пульсує.
Юлія Мусаковська може грати образами архаїчного минулого, чи ж навпаки, малювати урбаністичне тло: висотки спальних районів, автомобільні сирени, метрополітен. Але крізь рядки сочаться сніги й проростають трави («тріщать будинкові шви і ребра»). Книжка, де є пташки, ангели, приблудні собаки, ікони, Бог, що віщує по радіо, й Діва Марія.
Люди в книжці, як мурахи, несуть свій непосильний тягар, «тримаючись купи», «чоло до чола». Зрештою, інакше ці «птицелюди твариниська ангелоликі людиська» й не вміють. І в цьому сила їх і слабкість водночас: «Ми не такі вже маленькі й недосконалі, // як нам гадалося».
Ілюстрації: Творча майстерня «Аґрафка»
Ілюстрації також є носіями досвідів. Дика жива природа, що вирветься навіть із-під бетону й сталевих прутів. Неминучість виборювання свого права жити, любити («виживати», «розкошувати»), щоб жінки народжували, щоб кохали, щоб усе залишалося таким і надалі.
Це книжка про те, чим живуть чоловіки, жінки і діти. Навіть коли вони самі цього не усвідомлюють: безборонні, взаємозалежні, але не такі слабкі, як здається.
Дар’я Кучеренко
Коментарі
Останні події
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
- 18.08.2025|19:27Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
- 18.08.2025|19:05У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
- 18.08.2025|18:56Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
- 18.08.2025|18:51На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»
- 17.08.2025|11:36«Книжка року’2025». ЛІДЕРИ ЛІТА. Номінація «ВІЗИТІВКА»
- 16.08.2025|08:45«Книжка року’2025». Тиждень книжкової моди: Лідери літа у номінації «Дитяче свято»
- 15.08.2025|07:22«Книжка року’2025». Тиждень книжкової моди: Лідери літа у номінації «Обрії»
- 14.08.2025|15:07На BestsellerFest Юлія Чернінька презентує трилер «Бестселер у борг»