Обирають переможця за нікому невідомими критеріями, обговорюють кандидатів за зачиненими дверима, а список номінантів тримають до останнього в таємниці. Подейкують, що в лютому претендентів було понад 200 осіб, а в жовтні – вже п’ятеро. Букмекери зазвичай оцінюють шанси лауреатів «від протилежного», а зважаючи, що минулого року премію отримала канадська письменниця, автор коротких прозових оповідань, Еліс Мaнро, всі були певні, що цього року премію не віддадуть англомовному автору, майстру короткої прози чи жінці. Але, неочікувано для переважної більшості, лауреатом став французький письменник Патрік Модіано, шанси якого букмекери оцінювали лише як 10:1. То хто ж такий Патрік Модіано? 15 фактів, після яких ви точно знатимете трохи більше про нобелівського лауреата цього року.

1. Вибір цьогорічного лауреата секретар Нобелівського комітету Петер Енґлунд пояснив у формулюванні журі: «за мистецтво пам’яті, завдяки якому він виявив найнезбагненніші людські долі й розкрив життєвий світ людини часів окупації». Хоча ідеальними кандидатами для букмекерів видавалися Нґуґі Ва Тхіонґо з Кенії, улюбленець публіки Харукі Муракамі та білоруський прозаїк Світлана Алексієвич.

2. Свій перший роман «Площа Зірки» Модіано закінчив у 22 роки і одразу отримав за нього премію Фенеона і премію Роже Німьє.

3. До 1982 року Патрік Модіано присвячував усі романи брату Руді, що помер в 1957 році в десятирічному віці. Кілька книжок Модіано також присвятив своєму батькові, з яким мав складні стосунки і не спілкувався з 17 років.

4. Навчався Модіано у Паризькому ліцеї Генріха IV, де геометрію йому викладав один із засновників OULIPO(Майстерня потенційної літератури) Раймон Кено. Саме Кено пізніше ввів юнака до літературного кола видавництва «Ґаллімар».

5. Майже всі твори письменника автобіографічні й пов’язані з темою окупації Франції під час Другої світової війни. При цьому Модіано заявляє: «Окупація у моїх романах має мало спільного з реальними 40-ми роками. Я створюю атмосферу, яка нагадує окупацію, але врешті-решт не так вже на неї і схожа… У своїх перших трьох романах я описував не історичні події, а зрадливе світло мого минулого». Відомий французький критик Жак Бреннер зазначив, що «знаменита пам’ять Модіано – це насправді “продукт його уяви”».

6. Через любов до ретельної деталізації Парижа, зокрема назв вулиць, кафе і станцій метро, Модіано отримав у творчих колах прізвисько «літературного археолога».

7. Модіано пародіює у своїй творчості стилі і прийоми численних французьких письменників (Шатобріана, Рембо, Руссо, «новий роман»), а порівнюють письменника найчастіше з Марселем Прустом і Луї-Фердинандом Селіном.

8. З 1970 року Патрік Модіано одружений з Домінік Зерфюсс, дочкою відомого архітектора Бернара Зерфюсса, автора проекту «Центр нової індустрії та технологій» у паризькому діловому районі Ла-Дефанс.

9. У 1978 Модіано отримав Гонкурівську премію за роман «Вулиця темних крамниць». Крім того, Модіано має такі премії: премію Фенеон і премію Роже Німьє за роман «Площа Зірки» (1968), Велику премію Французької академії за роман «Бульварне кільце» (1972), Літературну премію князя Монакського за сукупність творчості (1984) і Міжнародну премію Чіно дель Дука (2010).

10. Твори Модіано були перекладені більш, ніж 30 мовами, однак в англомовному середовищі Модіано не користується особливою популярністю.

11. У 2005 році в збірці під загальною назвою «Зниклий квартал» було видано українські переклади Ганни Малець романів Модіано «Зниклий квартал» (1985) «Вулиця темних крамниць»(1978).

12. Модіано завжди цікавився таємницями і загадками. Через його схильність у французькій мові навіть виник термін modianesque, що означає неоднозначну, загадкову ситуацію.

13. Модіано свідомо уникає публічності й не любить давати інтерв’ю. Один критик назвав його «метр дев’яносто боязкості й відвертості». Навіть Нобелівський комітет ледве додзвонитися Модіано, аби домовитися щодо прес-конференції.

14. Модіано зіграв разом із Катрін Деньов у фільмі Рауля Руїса «Генеалогія злочину» (1997).

15. Патрік Модіано став п’ятнадцятим в історії французом-лауреатом Нобелівської премії.

Тетяна Огаркова, спеціаліст із французької літератури, викладач Національного університету «Києво-Могилянська академія»:

Отримання Модіано премії стало несподіванкою і для мене, і для французів, і для читачів усього світу, і для самого автора (в інтерв’ю він казав, що ніяк не сподівався на таку нагороду, хоча й знав, що фігурує у списках). Іншими словами, Нобелівський комітет подеколи вміє дивувати. Особисто мені несподівано приємно, що премію отримав французький письменник. А французи взагалі випереджають інші країни за кількістю лауреатів – тепер їх 15, американці ж на другому місці – їх 12.

Якщо говорити про заслуги Мондіано та критерії Нобелівського комітету, то можна зробити цікаве припущення. У формулюванні журі йшлося про «мистецтво пам’яті». Відомо, що всі романи Мондіано побудовані навколо пам’яті, навколо автобіографічних тем, де основним хронотопом є Париж часів окупації. Майже в усіх своїх текстах він розповідає про ті часи, персонажів та місце.

Звісно, симпатію шведського комітету до творів Мондіано можна розглядати у загальному тренді зацікавленості історією, пам’яттю, усіх memory studies, але помітно, що Світлана Алєксієвич, яка працює у жанрі нон-фікшн, також кандидатка на Нобеля цього разу премією відзначена не була.

Так, Мондіано тісно працює із пам’яттю, з автобіографією, але він писав про те, що автобіографія як така нецікава, якщо до неї не додається уява та вигадка, і всі його романи, хоча й надихаються пам’яттю, зрештою, є літературою, вигадкою, уявою, фантасмагорією, а не документалістикою. Відтак, цього року Швецька академія віддала перевагу саме мистецтву пам’яті, а не самій пам’яті, вигадці перед документом та фантазії перед історичною реальністю.

Богдана Романцова