У ці морозні дні після акцій або вечірньої трапези — гречаної каші з вареною ковбасою на громадські гроші — євромайданівці не тільки обговорюють свіжі новини, вони ще й ходять на літературні читання та обмінюються книжками. Інколи читання відбуваються під час пікетувань, інколи зовсім пізно ввечері після справ нагальних. Літературних акцій за останні три тижні Євромайдану було вже кілька: почалося все з обміну книжками, продовжилося нічними читаннями та читаннями просто під час пікетів. І, мабуть, ще не закінчилось.

Нещодавно однієї з цих тривожних ночей відбувся захід із романтичною назвою «Вечір при діжках». Учасники зібралися неподалік від Лядських воріт на Майдані Незалежності на імпровізованій сцені-фонтані, поряд з якою стояла діжка з вогнищем для обігріву. Ідея дійства належить журналісту і прозаїку Артемові Захарченку, який влаштовує подібні літературні заходи не вперше, але вперше — на Євромайдані. Виглядало це так: письменники піднімалися на підвищення та читали свою прозу і вірші, люди довкола бурхливо реагували та грілися біля діжок.

Ірена Карпа не лише прочитала уривок гострої прози, а й запропонувала підписати петицію з вимогами письменників Євромайдану до влади. А Юрій Андрухович приїхав до столиці України, достроково покинувши письменницьку резиденцію — Літературний будинок Нижньої Австрії, де він повинен був увесь грудень гостювати за програмою Writer-in-Residence. Письменник спробував читати в мегафон, але потім вирішив, що в мікрофон голос звучить не так тривожно, тому змінив механізм спілкування на звичайний для літературних вечорів. Вірш «Індія» Андрухович підсумував фразою: «Бережіть свої тіла, вони нам теж потрібні — для майбутнього». І також закликав до підписання петиції.

Письменники Анатолій Дністровий та Яна Дубинянська читали свою прозу, брати Капранови — іскрометні гумористичні вірші, на які голосно реагували слухачі. За словами письменників-близнюків, читачі часто цікавляться, коли ж вийде продовження їхнього роману «Щоденник моєї секретарки». Так ось саме Євромайдан вони вважають приводом для початку роботи над ним.

Також іронічний дух цього вечора піднімав поет Артем Полежака, який нещодавно поширив соцмережами вірш-звернення до московського журналіста Дмитра Кисельова під назвою «Репортаж». Останній у своїй передачі на телеканалі «Росія 1» сфальсифікував хронологію подій, сказавши, що розгін Євромайдану (ніч на суботу 30 листопада) відбувся після провокацій біля Адміністрації Президента України (неділя 1 грудня). Вірш, навмисне написаний російською, відтворює монолог московського журналіста. У ньому Полежака саркастично висміює спотворення російськими ЗМІ інформації щодо подій в Україні. Цитуємо уривок:

«Кругом баррикады,  окопы и рвы.

Еще до сих пор мои руки

            трясутся —

Когда тут узнали,

            что я из Москвы,

Меня хотели убить   трезубцем!»

Упродовж «Вечора при діжках» виступили також молоді поетки — Анна Малігон і Катерина Бабкіна, які додали аудиторії ліричних настроїв. Громадянську лірику, писану під час революції на граніті та помаранчевої революції, а також свіжі вірші декламувала поетка Олеся Мамчич. А вже згаданий Артем Захарченко прочитав уривок зі свого роману «Революція гаджетів».

Люди довкіл сцени весь час змінювалися, бо «гаряча» акція на морозному повітрі тривала цілих дві години. На початку читань серед слухачів переважали письменники, які прийшли послухати своїх колег. Але вже за півгодини з’явилося багато нових облич — підійшли мітингувальники зі Львова, Ужгорода, Миколаєва, Харкова та інших міст. Була присутня й поетка з Росії — Дарія Верясова, яка приїхала підтримати українців у їхньому протесті, й теж прочитала кілька власних віршів.

Поки медики-волонтери Євромайдану радили мітингувальникам не сидіти на холодному бетоні чи граніті і підкладати під м’яке місце грубі книжкові томи (у жодному разі не періодику!), люди на Майдані Незалежності обмінювалися тією літературою зовсім з іншою метою. Вони приносили і брали книжки, щоб їх читати, а також, щоб залишити собі щось на згадку про цю, без сумніву, історичну подію.

«Буккросинг на Євромайдані» відбувся з ініціативи однієї людини — Тетяни Терен. У «Фейсбуці» вона написала: «Подумала, якщо ми прямуємо до Європи з музикою та кіно, добре було б не забути й про книжки. Бо ж європейська країна має бути «книжковою» та «читаючою». Принаймні я її собі такою уявляю». Домовилися про місце — зліва від монумента Незалежності. І те, що уявила собі Тетяна, наступного дня перетворилося на дійсність. Люди почали зносити українську художню літературу та обмінюватися україномовними виданнями, залишаючи підписи на форзаці: «На згадку про Євромайдан». Так у ящику від цукерок Одеської кондитерської фабрики з’явилися справді вартісні видання художньої літератури, серед яких: книжка спогадів Юрія Шевельова, добірка книжок серії «Бронебійна публіцистика» від «Дня», романи Любка Дереша, українська класика — Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Василь Еллан-Блакитий тощо. Книжки для обміну приносили не лише прості мітингувальники, переважно кияни, а й знані українські письменники: Марія Матіос, Лариса Денисенко, Іван Андрусяк. Також у книжковому ящику з’явилася газета «День», стоси журналів National Geographic, «Українська культура» та інших періодичних видань.

Ідею буккросингу, чи то обміну книгами, газетами та журналами, підтримали у Львові, де, кажуть, перейшли в нові руки книжки Олександра Гавроша та Маріуша Щігела, а також історика Ярослава Грицака (правда ж, зараз не зайвим є перечитування історичних видань?).

Однією з найгостріших акцій Євромайдану мали стати читання громадянської лірики в Міжнародний день прав людини біля Генпрокуратури, але до віршів під час пікету так і не дійшло. Коли йдеться про порушення прав людини і загрозу людським життям, навіть музи замовкають.

Любов ЯКИМЧУК