Літературний дайджест

19.12.2012|08:20|BBC Ukrainian

Книга року BBC: фізика, лірика та історія

Церемонія нагородження відбувалася в Києво-Могилянській академії.

"У нас є дуже сильні письменники, які стабільно продукують високої якості тексти", - член журі Світлана Пиркало пояснює цьогорічний вибір переможця Книги року ВВС, яким став Юрій Винничук із романом "Танго смерті".

За 8 років існування конкурсу пан Винничук отримав премію вже вдруге, повторивши успіх, який в 2005 році йому принесла книжка Клацнути "Весняні ігри в осінніх садах".

"Ми нагороджуємо не письменника, а книгу", - продовжує Світлана Пиркало, наголошуючи, що це зовсім не означає відсутність в Україні нових авторів.

"Українська літера є літературою справді світового рівня - глибока, натхненна, переконлива, творча..." - доповнює її тезу вже з трибуни голова Європейського департаменту ВВС World Service Артем Лісс.

За кілька хвилин після цього в конгрегаційній залі Києво-Могилянської академії, де вже традиційно відбувається церемонія нагородження, вони вручать дипломи переможцям. Цьогоріч їх двоє - окрім Юрія Винничука, Леся Воронина із книгою "Таємне Товариство Боягузів та Брехунів" взяла гору у номінації "Дитяча книга року ВВС-2012".

Вибір без альтернативи

Звістку про перемогу Юрія Винничука зала зустріла гучними оплесками, хоча сам автор у цей момент жодним чином не змінив таємничого, задумливого виразу обличчя.

Виходити за відзнакою для письменника не є чимось новим - серед іншого він вже має титули "Галицький лицар", "Золотий письменник України" та є автором численних збірок поезій, романів, краєзнавчих книг, енциклопедії і упорядником антологій. Його твори перекладені більш ніж десятком мов.

"Наш вибір не мав альтернативи", - стверджує Світлана Пиркало. Але на одностайність журі, за її словами, вплинули не попередні здобутки Юрія Винничука, а, перш за все, художня вага його нового твору:

"Це чудовий роман про Львів - міжвоєнний і сучасний, який просто захоплює багатством своїх персонажів різної етнічної приналежності, і всі вони люблять це місто. Юрій Винничук розповідає і про побут, будні, про кохання між цими різними людьми, і про такі трагічні речі, як Голокост, очевидно, вперше в історії сучасної літературі описуючи його як трагедію українського народу, трагедію нашого минулого. Я думаю, ця книга дуже багато років буде ключовою в українській літературі".

"Мені хотілося написати про те, про що не писалося. Відкрити якісь темні плями в історії Львова, зробити їх світлішими, - пояснює сам автор. - Це роман не історичний, але всі епізоди в ньому звірені історично - я нічого там не вигадував".

"Це книжка для всіх. Там піднімаються загальнолюдські проблеми і трагедія загальнолюдська. Це все, звичайно, відбувається у Львові, але я бачу, що її читають багато читачів і з-поза Львова", - каже Юрій Винничук, додаючи, що на "Танго смерті" вже написали більше різних рецензій, ніж на будь-яку іншу його книжку.

Премія ВВС, за словами автора, важлива не стільки грошовим виграшем (гривневий еквівалент 1000 фунтів), а тим, що подібні відзнаки привертають уваги до книжок і допомагають їм знайти більше читачів.

"Гіркі ліки" для дітей?

Ще важливішою, кажуть члени журі, є відзнака у номінації "Дитяча книга року ВВС".

"Немає нічого кращого, ніж інвестувати у дітей", - вважає Джонатан Чарльз - директор департаменту внутрішніх та зовнішніх зв´язків з громадськістю Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, який цього року є партнером ВВС в організації конкурсу.

"Ми повинні підкреслити важливість літератури для завтрашніх читачів, які читатимуть дорослі книги", - стверджує Світлана Пиркало.

Досі дитячі книжки брали участь у загальному конкурсі, однак цього року ВВС Україна запровадила окрему номінацію, відібравши до довгого списку 8 творів. Як і переможець дорослої номінації, авторка книги "Таємне Товариство Боягузів та Брехунів" Леся Воронина отримала грошову премію.

Спілкуючись із дітьми у школах, каже письменниця, вона виявляє, що більшості учнів не подобається програма з української літератури: "А коли я запитую - чому, то діти відповідають: бо вони всі мучаться і вмирають."

"Діти приймають літературу, як гіркі ліки. Вони змушені це читати. Навіть якщо це блискучі твори. Але якщо дитині весь час показують, що українці - мученики, жертви і бідолахи, яким кінець-кінцем вкорочують віку, така нація не може вирости повноцінною. Ці діти, звичайно, тікатимуть до літератури захопливої, динамічної, шаленої, пригодницької," - каже Леся Воронина.

І головне, за її словами, перехопити дітей під час цієї втечі, запропонувавши їм щось на заміну - такі книжки, які можуть стати містком до більш складної літератури в майбутньому.

"Діти залишаються дітьми. Єдине - у них з´явилося багато класних забавок, якими можна послуговуватися, аби не читати. Тому завдання письменника, можливо, стає ще складнішим - у якийсь спосіб не відірвати дитину від "Айпеда", чи комп´ютера, а конкурувати з цим. І я думаю, що якась частина дітей однаково завжди читатиме", - вважає Леся Воронина.

Бажання знати більше

Ця звичка із дитинства - читати художню літературу - може супроводжувати людину все життя. Принаймні, саме так сталося із цьогорічним переможцем читацьких рецензій Миколою Григорчуком, автором відгуку на книжку Ярослава Мельника "Телефонуй мені, говори зі мною".

Доктор фізико-математичних наук і провідний науковий співробітник каже, що у фізиків багато спільного із ліриками. І, пишучи наукові статті і перекладаючи університетські підручники, він не може відмовитися від своєї "дитячої хвороби":

"Є речі в житті, які неможливо пропускати. Вони дуже важливі - в культурному, театральному житті. Бо заглибитися тільки у свою вузьку тему- це надто себе обмежити від усього того, що довкола відбувається. Ще під час навчання в університеті ми зрозуміли, що ми дуже обмежені люди. А у фізиків завжди присутнє бажання знати більше".

Таке ж бажання виникає у дедалі більшої кількості людей в Україні, особливо якщо йдеться про історію - принаймні про це, за словами члена журі Павла Солодька із сайту "Історична правда", свідчать результати конкурсу. Минулого року переможцем став історичний роман Володимира Рутківського  "Сині води", цьогоріч у коротких списках - три книжки на історичну тематику, в тому числі й переможець.

"Як показує досвід і спілкування із читачами у нас на "Історичній правді", то всі цікавляться, і всі у всьому розбираються. Тут багато стереотипів, але попит на історію є", - стверджує Павло Солодько.

За його словами, важливо, аби люди взнавали про контроверсійні історичні теми не із заяв політиків, а від незаангажованих письменників.

Хоча політичні новини поки все ж домінують в українському медіапросторі. На жаль - додає член журі, професор Києво-Могилянської академії Віра Агеєва.

"Наш соціум, наші люди набагато кращі, ніж український політикум. В політику пробиваються люди із найнижчим моральним порогом. Так ось багато чого визначається культурою, культурницькою роботою, отими малими справами, які так зневажають ідеологи. А насправді ці малі справи визначають дуже багато".

До таких "малих справ" Віра Агеєва додає і літературні конкурси. Результат, за її словами, очевидний - книжки продаються, ринок працює, а культура видання зростає. Хоча бракує літературної критики: "Цей конкурс - це якраз можливість поговорити про книжки. І це дуже важливо".

Роман Лебедь



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери