Re: цензії
- 16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗола натщесерце
- 16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцентФудкомунікація - м’яка сила впливу
- 12.01.2026|Віктор Вербич«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
- 12.01.2026|Микола ГриценкоВитоки і сенси «Франкенштейна»
- 11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДоброволець смерті
- 08.01.2026|Оксана Дяків, письменницяПоетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
- 30.12.2025|Ганна Кревська, письменницяПолотна нашого роду
- 22.12.2025|Віктор Вербич«Квітка печалі» зі «смайликом сонця» і «любові золотими ключами»
- 22.12.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ«Листи з неволі»: експресії щодо прочитаного
- 20.12.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЕкспромтом
Видавничі новинки
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Книга року BBC: фізика, лірика та історія
Церемонія нагородження відбувалася в Києво-Могилянській академії.
"У нас є дуже сильні письменники, які стабільно продукують високої якості тексти", - член журі Світлана Пиркало пояснює цьогорічний вибір переможця Книги року ВВС, яким став Юрій Винничук із романом "Танго смерті".
За 8 років існування конкурсу пан Винничук отримав премію вже вдруге, повторивши успіх, який в 2005 році йому принесла книжка Клацнути "Весняні ігри в осінніх садах".
"Ми нагороджуємо не письменника, а книгу", - продовжує Світлана Пиркало, наголошуючи, що це зовсім не означає відсутність в Україні нових авторів.
"Українська літера є літературою справді світового рівня - глибока, натхненна, переконлива, творча..." - доповнює її тезу вже з трибуни голова Європейського департаменту ВВС World Service Артем Лісс.
За кілька хвилин після цього в конгрегаційній залі Києво-Могилянської академії, де вже традиційно відбувається церемонія нагородження, вони вручать дипломи переможцям. Цьогоріч їх двоє - окрім Юрія Винничука, Леся Воронина із книгою "Таємне Товариство Боягузів та Брехунів" взяла гору у номінації "Дитяча книга року ВВС-2012".
Вибір без альтернативи
Звістку про перемогу Юрія Винничука зала зустріла гучними оплесками, хоча сам автор у цей момент жодним чином не змінив таємничого, задумливого виразу обличчя.
Виходити за відзнакою для письменника не є чимось новим - серед іншого він вже має титули "Галицький лицар", "Золотий письменник України" та є автором численних збірок поезій, романів, краєзнавчих книг, енциклопедії і упорядником антологій. Його твори перекладені більш ніж десятком мов.
"Наш вибір не мав альтернативи", - стверджує Світлана Пиркало. Але на одностайність журі, за її словами, вплинули не попередні здобутки Юрія Винничука, а, перш за все, художня вага його нового твору:
"Це чудовий роман про Львів - міжвоєнний і сучасний, який просто захоплює багатством своїх персонажів різної етнічної приналежності, і всі вони люблять це місто. Юрій Винничук розповідає і про побут, будні, про кохання між цими різними людьми, і про такі трагічні речі, як Голокост, очевидно, вперше в історії сучасної літературі описуючи його як трагедію українського народу, трагедію нашого минулого. Я думаю, ця книга дуже багато років буде ключовою в українській літературі".
"Мені хотілося написати про те, про що не писалося. Відкрити якісь темні плями в історії Львова, зробити їх світлішими, - пояснює сам автор. - Це роман не історичний, але всі епізоди в ньому звірені історично - я нічого там не вигадував".
"Це книжка для всіх. Там піднімаються загальнолюдські проблеми і трагедія загальнолюдська. Це все, звичайно, відбувається у Львові, але я бачу, що її читають багато читачів і з-поза Львова", - каже Юрій Винничук, додаючи, що на "Танго смерті" вже написали більше різних рецензій, ніж на будь-яку іншу його книжку.
Премія ВВС, за словами автора, важлива не стільки грошовим виграшем (гривневий еквівалент 1000 фунтів), а тим, що подібні відзнаки привертають уваги до книжок і допомагають їм знайти більше читачів.
"Гіркі ліки" для дітей?
Ще важливішою, кажуть члени журі, є відзнака у номінації "Дитяча книга року ВВС".
"Немає нічого кращого, ніж інвестувати у дітей", - вважає Джонатан Чарльз - директор департаменту внутрішніх та зовнішніх зв´язків з громадськістю Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, який цього року є партнером ВВС в організації конкурсу.
"Ми повинні підкреслити важливість літератури для завтрашніх читачів, які читатимуть дорослі книги", - стверджує Світлана Пиркало.
Досі дитячі книжки брали участь у загальному конкурсі, однак цього року ВВС Україна запровадила окрему номінацію, відібравши до довгого списку 8 творів. Як і переможець дорослої номінації, авторка книги "Таємне Товариство Боягузів та Брехунів" Леся Воронина отримала грошову премію.
Спілкуючись із дітьми у школах, каже письменниця, вона виявляє, що більшості учнів не подобається програма з української літератури: "А коли я запитую - чому, то діти відповідають: бо вони всі мучаться і вмирають."
"Діти приймають літературу, як гіркі ліки. Вони змушені це читати. Навіть якщо це блискучі твори. Але якщо дитині весь час показують, що українці - мученики, жертви і бідолахи, яким кінець-кінцем вкорочують віку, така нація не може вирости повноцінною. Ці діти, звичайно, тікатимуть до літератури захопливої, динамічної, шаленої, пригодницької," - каже Леся Воронина.
І головне, за її словами, перехопити дітей під час цієї втечі, запропонувавши їм щось на заміну - такі книжки, які можуть стати містком до більш складної літератури в майбутньому.
"Діти залишаються дітьми. Єдине - у них з´явилося багато класних забавок, якими можна послуговуватися, аби не читати. Тому завдання письменника, можливо, стає ще складнішим - у якийсь спосіб не відірвати дитину від "Айпеда", чи комп´ютера, а конкурувати з цим. І я думаю, що якась частина дітей однаково завжди читатиме", - вважає Леся Воронина.
Бажання знати більше
Ця звичка із дитинства - читати художню літературу - може супроводжувати людину все життя. Принаймні, саме так сталося із цьогорічним переможцем читацьких рецензій Миколою Григорчуком, автором відгуку на книжку Ярослава Мельника "Телефонуй мені, говори зі мною".
Доктор фізико-математичних наук і провідний науковий співробітник каже, що у фізиків багато спільного із ліриками. І, пишучи наукові статті і перекладаючи університетські підручники, він не може відмовитися від своєї "дитячої хвороби":
"Є речі в житті, які неможливо пропускати. Вони дуже важливі - в культурному, театральному житті. Бо заглибитися тільки у свою вузьку тему- це надто себе обмежити від усього того, що довкола відбувається. Ще під час навчання в університеті ми зрозуміли, що ми дуже обмежені люди. А у фізиків завжди присутнє бажання знати більше".
Таке ж бажання виникає у дедалі більшої кількості людей в Україні, особливо якщо йдеться про історію - принаймні про це, за словами члена журі Павла Солодька із сайту "Історична правда", свідчать результати конкурсу. Минулого року переможцем став історичний роман Володимира Рутківського "Сині води", цьогоріч у коротких списках - три книжки на історичну тематику, в тому числі й переможець.
"Як показує досвід і спілкування із читачами у нас на "Історичній правді", то всі цікавляться, і всі у всьому розбираються. Тут багато стереотипів, але попит на історію є", - стверджує Павло Солодько.
За його словами, важливо, аби люди взнавали про контроверсійні історичні теми не із заяв політиків, а від незаангажованих письменників.
Хоча політичні новини поки все ж домінують в українському медіапросторі. На жаль - додає член журі, професор Києво-Могилянської академії Віра Агеєва.
"Наш соціум, наші люди набагато кращі, ніж український політикум. В політику пробиваються люди із найнижчим моральним порогом. Так ось багато чого визначається культурою, культурницькою роботою, отими малими справами, які так зневажають ідеологи. А насправді ці малі справи визначають дуже багато".
До таких "малих справ" Віра Агеєва додає і літературні конкурси. Результат, за її словами, очевидний - книжки продаються, ринок працює, а культура видання зростає. Хоча бракує літературної критики: "Цей конкурс - це якраз можливість поговорити про книжки. І це дуже важливо".
Роман Лебедь
Коментарі
Останні події
- 14.01.2026|16:37Культура як свідчення. Особисті історії як мова, яку розуміє світ
- 12.01.2026|10:20«Маріупольська драма» потрапили до другого туру Національної премії імені Т. Шевченка за 2026 рік
- 07.01.2026|10:32Поет і його спадок: розмова про Юрія Тарнавського у Києві
- 03.01.2026|18:39Всеукраїнський рейтинг «Книжка року ’2025». Довгі списки
- 23.12.2025|16:44Найкращі українські книжки 2025 року за версією Українського ПЕН
- 23.12.2025|13:56«Вибір Читомо-2025»: оголошено найкращу українську прозу року
- 23.12.2025|13:07В «Основах» вийде збірка українських народних казок, створена в колаборації з Guzema Fine Jewelry
- 23.12.2025|10:58“Піккардійська Терція” з прем’єрою колядки “Зірка на небі сходить” у переддень Різдва
- 23.12.2025|10:53Новий роман Макса Кідрука встановив рекорд ще до виходу: 10 тисяч передзамовлень
- 22.12.2025|18:08«Traje de luces. Вибрані вірші»: остання книга Юрія Тарнавського
