Re: цензії

Ловець снів і екзорцист Сергій Дзюба
11.08.2020|Ігор Фарина, член НСПУ
Перепливти ріку
09.08.2020|Ірина Слободяник, поет, член НСЖУ
Світ різнобарвний, таємничий…
Гірке радянське молоко
09.08.2020|Володимир Самойленко, кандидат географічних наук
Світи Жаббура Дуейги
07.08.2020|Світлана Бреславська, Івано-Франківськ
Причини й наслідки одної зради
27.07.2020|Сергій Дзюба, Чернігів
Вишукана іронія Фолькера Маасена
27.07.2020|Тетяна Сидоренко, член Національної спілки письменників
Про магію, містику й Заліщики
20.07.2020|Ігор Ольшевський
Есхатологія Ігоря Павлюка, або “Буг пам’ятає все”
18.07.2020|Богдан Вакуленко
Розмова розуму і сердець

Літературний дайджест

Ірена Карпа: Я - не "жєнщіна-одуван"

Власне, „Вікіпедія" визначає Ірену Карпу трьома дефініціями: письменниця, співачка, журналістка. Що додати? „Комсомолка, спортсменка, красавица"? Точно що не перше, бо „совок", за власними словами, Карпа ненавидить. Спортсменка? Скоріше так, ніж ні. З огляду, принаймні, на її карколомні пригоди і шалені мандри. „Красавица"? Скажімо так: вона буває дуже різною. Ми спробували показати це у нашій фотогалереї.

Вона, безумовно, не позбавлена акторського таланту. (Це з приводу її здатності приміряти на себе різні личини, і не лише під прицілом фотокамери). Розумна і провокативна, несподівана і неформатна. Друкується з 20-річного віку, себто з року 2000-го. Перші книжки, про які заговорили в пресі - „50 хвилин трави", „Фройд би плакав", „Перламутрове порно" вийшли у 2004-2005 рр. Останній роман - „Піца „Гімалаї" - вийшов з друку минулоріч.

Зараз Карпа входить до п´ятірки найбільш затребуваних українських прозаїків. Поза тим - співає. Хоча, судячи з цього інтерв´ю, музику Карпа ставить на перше місце. Свого часу заснувала гурт „Фактично самі", пізніше - гурт QARPA.

Після трудових звершень - пару слів про щастя особистого життя. Свій другий шлюб Карпа взяла з американцем Норманом Полом Генсеном, від якого народила двох доньок. Про дітей і чоловіка „Обозреватель" спитав вже на початку інтерв´ю, але яскрава поява Карпи в офісі „Обоза" зумовила таке перше питання:

- Я бачу, що епатажна і „хуліганіста" Карпа лишилась тою самою епатажною і „хуліганістою" Карпою?

- Тільки вже з двома дітьми. Так що хуліганів виходить троє. Плюс собака, який з нас  найспокійніший.

- А дітки норовом - в маму?

- Ні, там все значно крутіше. Мама відпочиває.

- І все таки: Карпа і материнство - це як?

- Це чудово, бо є няні. Я не могла б весь час присвячувати тільки дітям. З повагою ставлюся до жінок, які свідомо обрали такий шлях, але це - велетенська робота. Для мене значно легше займатися кар´єрою, аніж весь час присвячувати дітям.

Я їх страшенно люблю, але це шалено втомлює. Так що допомагають або няні, або мама. Я все таки хочу бути для своїх дітей святом, а не кричати на них постійно. Це називається: не пошкодуй коштів для няні - зеконом на психоаналітикові у старшому віці.

- А якби грошей на нянь не було, тоді що - родина чи кар´єра?

- Мабуть, і те, і те. Та й зараз у мене няня - не щодня, буває, що ледь знаходжу хвилину, щоб позайматися фігнею - полазити по Фейсбуку і таке інше. Або написати щось потрібне. Плюс я ще й працюю - пишу статті... Я ж - не жєнщіна-одуван, яка займається собі творчістю, а чоловік в цей час наймає няню.

- Ви живете зараз на дві країни?

- В пропорціях тяжко сказати. За останній рік двічі по два місяці були в Іспанії - то я народжувала дитину, то ми втікали від зими. Але більше все таки в Україні. Тому мені смішно, коли я пишу якусь соціальну статтю, а в коментах - „ну да, легко из Флориды родину любить"... Насправді я в Америці рідко буваю, хіба що до чоловікових батьків їздимо.

- Давайте тепер про чоловіка. Ви казали, що 99 відсотків стосунків розривали самі. З першим шлюбом теж так було?

- Так.

- А з теперішнім? Чи це - на все життя?

- Що значить «на все життя»? Ми не знаємо, що з нами буде завтра. Свідомо я не планую змінювати чоловіка. Він мене влаштовує. І я сподіваюсь з ним зустріти старість, жити довго і щасливо й, бажано, померти в один день, бо я собі слабко уявляю, як я буду без нього... Я його дуже люблю і поважаю, правда, він мені не вірить...

- Чому?

- Ну, бо йому здається, що я така, знаєте... Мишка бігла, хвостиком махнула... Думає, що на довго мене не вистачить... А взагалі запорука нормального шлюбу у тому, щоб жити без страху, що тебе покинуть.

Тут, правда, не таке «безстрашшя», як у наших чоловіків, котрі в смердючих треніках сидять біля тєльмана, а ти давай котлети смаж і перевіряй дітям уроки, бо я такий прекрасний, і на тобі женився...

Це - одна з причин, чому я вийшла заміж за американця, людину заходу, а не за українця. Хоча - щоб нікого не образити - хочу сказати, що пішла така тенденція, що прогресивних чоловіків стає все більше.

Хоча неосовок ще є - 8 Марта, тюльпан-целофан і «мовчи, баба!» - причому це є навіть у молодих, двадцятирічних... Звідки воно у них взялося - не знаю.

- Жінки винні?

- Та ні, батьки. І ця держава, яка ностальгує за совком. Оці всі трендові СРСР-штуки: «Пролєтарская півная» і ще якась хрєнь. В Радянському Союзі була тільки одна класна річ - кабачкова ікра.

- А згущене молоко?

- Ну, воно не тільки в Радянському Союзі було. Як один мій знайомий про нього казав - «концентрована сперма сатани»...

Так що винна система, всі ці «Менти» і інші феесбешники, які рятують світ від терористів, і оце «давайте поплачемо і подрочимо на памятник Леніну» - фігня, що він вбив мільйон українців...

Дивна в нас країна, звісно. Карнавал якийсь... Хоча жила б в який-небудь спокійній Німеччині - ну і що там робити? Хіба що з нео-наці боротися. А тут є поле для діяльності. Звільняти моїх земляків й звільняти...

Бо хтось хоче бути козаком, а хтось - запхати голову навіть не в пісок, а в гній. «Діда мого їб*ли, і мене будуть їб*ти». А я не хочу, щоб українці так жили.

- З приводу «поля для діяльності». Карпа-борець за соціальну справедливість - це щось новеньке...

- Та ні, насправді, думаю, багато хто почав з 2004 року. Мене надихнув приклад української нації, яка показала, що вміє за себе постояти, причому ненасильницькими методами, і що має європейську складову. Це було дуже круто.

Я, зазвичай, страшний мізантроп, а тут якось прониклась і полюбила усіх. І тепер, коли бачу приклад невимовного жлобства, думаю: а як же Jesus? Як йому було помирати за всіх тих страшних занюханих людей, які його до того ж і ненавиділи?

Прекрасний приклад - Ісусик, ботхисаттва чи месія - це вже в залежності від релігії - приклад того, як заспокоїтися всередині себе і робити будь-які людинолюбні речі. Саджати квіти або писати смішну статтю (бо сміх - це йога), або закликати до ненасильницького спротиву, як це роблю я.

Я вірю, що в людях є добре, і я це розпалюю, і знаю, що це нерозривно пов´язане з нашою свободою, з неупослідженістю. Я пишу про це статті і книжки, і якщо поритися в них уважно, до можна докопатися і до таких речей, а не лише до сексу, матюків і описів наркотичних тріпів. (Так кажуть ті, хто мене не читав, але говорять, що Карпа - порнографістка і всяке таке...).

Соціальний посил у моїх книжках дуже сильний. В останній я описую речі на прикладі анексованого Тибету, там багато паралелей з диктатурою в Бірмі і сучасній Україні. І в той же час у мене є прекрасна лірична віддушина - моя музика. Вона про любов, про секс, про зміни свідомості, про звільнення - але це вже на індивідуальному рівні.

Все таки найпрекрасніше з того, що я в житті роблю, - це музика гурту QARPA.

- Чим надихаєтесь, коли пишете музику? Ну, крім ботхисаттви, звісно...

- Я зрозуміла, що всі мої найкращі пісні були написані у стані нещасливого кохання. Коли є прірва між нами і людиною, котра нам недоступна, ми її чимось весь час закидуємо - лєпєсткамі роз, поезіями, творами мистецтва... Думаю, що те, що я долучилася до цих пісень, вже говорить про те, що я прожила життя недаремно, і це, можливо, важить більше, ніж моя література чи громадська діяльність.

Хто має вуха, той почує...

...Коли тобі некомфортно, коли є внутрішній надлом - оцей стан душі притягує такі речі... Раз! - і все, і з´явилася пісня, і я не знаю, як вона з´явилася. Через мене Бог чи вища енергія, чи ефір щось пропускає... Слова - то таке... Римувати кожен ідіот може: „очі - ночі" і так далі...  Але я щаслива, що змогла стати тією губкою, яка в себе всотує, а потім випускає - і це стосується і гурту „Фактично самі", і гурту QARPA...

- Розкажіть про останній альбом. „And made man" - це про що?

- Це інтегральний альбом, який охопив багато років творчості. Багато життєвих періодів і ситуацій, різних кохань... Якщо проаналізувати, то там просто „Букет Молдавії" якийсь - цілий гарем чоловіків, яким присвячена та чи інша пісня, бо деякі ще десятирічної давнини.

Ніякого особливого значення в назві нема, з´явилась така фраза - „І я зробила чоловіка", і все... Всі кажуть: „Ти, мабуть, це придумала, коли була вагітна", але насправді це не так. До того ж, це не ми робимо дітей - діти робляться самі...

В цьому альбомі є пісні англійською, французькою, є навіть одна з італійською начиткою і одна з іспанською.

- Чудово, але якщо зараз в житті - тільки один актуальний чоловік, і про нещасливе кохання не йдеться, то звідки будете черпати натхнення?

- Нещасливі кохання завжди можна собі влаштувати. У Бреда Пітта закохатись, наприклад. Насправді чим об´єкт більш далеко, тим більше вас буде перти. Секс - лише компенсація нестачі творчого потенціалу. І навпаки. Якщо ти не маєш сексу - є всі можливості для творчого розвитку.

Це - сублімація, це - класика, це ще Карл Густав Юнг описав - дай йому, Боже, царствіє небесне...

- Повернемось до книжок. Що свіженького буде після „Піци „Гімалаї"?

- Почала писати нову книгу. Там такий масштабний задум - дай Бог мені справитись, там буде купа середньовічних трактатів, не знаю іще, де мені їх розкопати. Доведеться відновити свою кволу латину...

- І буде другий Ден Браун?

- Та Боже збав. Я ж все більше про любов і секс... Ні-ні, не буде ніякого детективу, будуть якісь пригоди. І дві сюжетні лінії: сучасна і давня... Це поки що все, що я можу розказати.

Є і друга книга - такий собі сіквел до „Добло і зло" - в основному, коротка форма: такі собі дитячі замальовки, є й купа всього іншого, що я планує викласти просто в Інтернеті. На паперову книжку воно ніби не тягне, а просто похєріть шкода...   

- Повернемось до громадської діяльності. Зараз майданчиком для неї є ЗМІ, де друкуються ваші статті. Може, простіше піти в політику?

- Та ну що ви, мені моя карма дорога. Я в політику не піду, бо я, швидше, деструктор. Мені не подобається система, і я хочу її повалити. Але себе серед тих товстих дуп і жирних рях я не бачу абсолютно.

Наша задача, як громадян, кожну таку почвару просто змітати. І коли звільниться від них майданчик, може, і прийде хтось адекватніший. Як мінімум: хтось не такий нахабний, хто не буде намагатися все довкола спиздити і срати на голову, кричучи, що ти, мовляв, сука, дура і баба п´яна, як з Сашею Шевченко було (Карпа має на увазі інцидент між депутатом від ПР Колесніченко і лідеркою Femen- Авт.).   

...От чим, до речі, добрі провокації - вони відразу змушують опонента продемонструвати своє справжнє лице. Єдине, проти чого я - так це проти провокацій зі зброєю, бо держава тільки на це і чекає. Щоб тебе переїхали танком, достатньо комусь кинути камінь.

Тож якщо ми візьмемо вила - вони візьмуть танки. Ненасильницький супротив має вищу ефективність. 2004 рік це дуже яскраво продемонстрував. Ми таку силу маємо, і моє завдання - як громадського діяча, не пов´язаного з жодною партією - це показати.

...До речі, смішно: як тільки ти проявляєш активність, за тобою відразу починають полювати різні партії...

- Справді?

- Ну так. Я і на Фейсбуці, і на своєму сайті вже написала: чуваки, я підтримую кожну вашу нормальну ініціативу, покликану повалити режим. Але як тільки якась скотина скаже, що я працюю на вас, вам буде непереливки. Отаким чином я змінаю з себе будь-яке гімно.

- Гімно ніколи не закінчуються, на жаль. У розвиток теми: а якщо тут і надалі пануватимуть „товсті дупи" і „жирні ряхи", де житимуть ваші діти? У цій країні чи за кордоном?

- Я хочу, щоб мої діти жили в цій країні, але не при цій державі.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга
Книги від Bookzone

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

13.08.2020|10:10
Orthodox Chic — погляд на українську сакральну архітектуру
13.08.2020|03:50
Громадські діячі вимагають справедливого суду у справі «Медведчук проти Кіпіані та видавництва Vivat»
12.08.2020|18:04
Лауреатка Нобелівської премії Світлана Алексієвич закликає Олександра Лукашенка піти з посади
12.08.2020|08:34
Ukrainian Young Book Design Awards 2020 оголосив шортлист із 20 найкращих молодих дизайнерів
11.08.2020|05:20
Софія Міколяш: "Бути цілісним-значить бути щасливим"
10.08.2020|16:16
Повний По і надія на Патріка – 5 нових перекладів, які ми чекали
10.08.2020|12:23
Ольга Тернова здобула перемогу у найбільшому в Україні конкурсі дитячої літератури «Корнійчуковська премія»
10.08.2020|05:28
Бестселер Саллі Руні «Нормальні люди» виходить українською
07.08.2020|08:57
Оголошено перекладачів-учасників онлайн-резиденції Українського ПЕН та translit e.V
06.08.2020|18:49
У видавництві «П’яний корабель» вийде книжка «Мансарда» сербського письменника Данила Кіша


Партнери