Re: цензії
- 27.11.2025|Василь КузанNobilis sapientia
- 27.11.2025|Віталій ОгієнкоРозсекречені архіви
- 24.11.2025|Наталія Богданець-Білоскаленко, доктор педагогічних наук, професор«Казки навиворіт»: Майстерне переосмислення народної мудрості для сучасної дитини
- 23.11.2025|Ігор ЗіньчукСвітло, як стиль життя
- 21.11.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наукСвітлотіні свободи
- 18.11.2025|Ігор ЧорнийУ мерехтінні зірки Алатир
- 17.11.2025|Ігор ЗіньчукТемні закутки минулого
- 16.11.2025|Ігор ПавлюкЛірика поліської мавки
- 08.11.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськСвітлойменність
- 05.11.2025|Віктор ВербичКоли життя і як пейзаж, і як смерть
Видавничі новинки
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Зачем Леонид Бершидский потревожил тень Рембрандта?
В ночь на 18 марта 1990 года из музея Изабеллы Стюарт Гарднер в Бостоне были похищены картины Рембрандта «Христос во время шторма на море Галилейском» («Буря на море Галилейском»), «Концерт» Вермеера и еще 11 шедевров. Общая стоимость похищенного оценивается в 500 миллионов долларов. Работы до сих пор не найдены. 21 год они находятся в розыске.
Это беспрецедентное преступление дало толчок круговерти событий, которые легли в основу сюжета первого романа Леонида Бершидского «Рембрандт должен умереть», вышедшего в издательстве «Эксмо».
Бершидский - известная и уважаемая в медийном мире фигура. Признаться, трудно было ожидать, что из-под его пера выйдет художественное произведение, арт-детектив. Похоже, Леонид и сам поначалу не верил, что у него получится. И первая треть его романа отмечена поисками своего стиля, ритма, интонации. Автор не только делает первые шаги в литературе, он впервые выводит в свет своего героя - Ивана Штарка. Мы уже знаем, что Бершидский продлил его существование во втором романе, «Адские трели», что представляется и логичным, и целесообразным.
Образ Штарка - «долгоиграющий», многогранный. Он краснеет от смущения в первых главах книги и смело идет под пули в момент кульминации. Он странный и в то же время прагматичный. Чудак «не от мира сего», демонстрирующий редкое упорство при достижении цели. Словом, было бы жаль расставаться с таким «специалистом по особым поручениям».
Чем меньше страниц остается до конца книги, тем увереннее выглядят и автор, и его alter ego. Каркас произведения становится жестче, характеры обретают выпуклость и четкость, сюжет развивается динамичнее.
Иван Штарк проявляет настырность и устремляется в водоворот опасных событий уже на свой страх и риск, без одобрения «начальства». Гражданин мира - он свободно чувствует себя и Амстердаме, и в Нью-Йорке, и в Бостоне. Ближе к середине книги начинают четче вырисовываться и другие образы - заместителя министра Федяева, Софьи, Тома Молинари...
Появляется и еще один персонаж - Рембрандт Харменс ван Рейн собственной персоной. Другая ветвь повествования уводит нас в 17 век. Мы попадаем в мастерскую великого художника и становимся свидетелями того, как злой рок преследует его всю жизни - до самой кончины.
Эта часть романа Леонида Бершидского едва ли не увлекательнее современной, хоть это и не детектив. Автор поднимает здесь тему противостояния художника и толпы, гения и ремесленников. Какой же верой в свой талант, свое предназначение нужно обладать, чтобы сохранить в этом враждебном окружении желание творить! Нет, не зря Бершидский потревожил тень великого художника. Отложив в сторону прочитанную книгу, хочется немедленно взять в руки другую, чтобы не расставаться с Рембрандтом.
Да и с Иваном Штарком. Почему бы нет?
Юрий Данилов
Коментарі
Останні події
- 27.11.2025|14:32«Хто навчив тебе так брехати?»: у Луцьку презентують дві книжки про гнів, травму й силу історій
- 24.11.2025|14:50Коли архітектура, дизайн і книги говорять однією мовою: вечір «Мода шаблонів» у TSUM Loft
- 17.11.2025|15:32«Основи» готують до друку «Бард і його світ: як Шекспір став Шекспіром» Стівена Ґрінблатта
- 17.11.2025|10:29Для тих, хто живе словом
- 17.11.2025|10:25У «Видавництві 21» вийшла друком збірка пʼєс сучасного класика Володимира Діброви
- 16.11.2025|10:55У Києві провели акцію «Порожні стільці» на підтримку незаконно ув’язнених, полонених та зниклих безвісти журналістів та митців
- 13.11.2025|11:20Фініш! Макс Кідрук завершив роботу над романом «Колапс»
- 08.11.2025|16:51«Поети творять націю»: У Львові стартував II Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 05.11.2025|18:42«Столик з видом на Кремль»: до Луцька завітає один із найвідоміших журналістів сучасної Польщі
- 04.11.2025|10:54Слова загублені й віднайдені: розмова про фемінізм в житті й літературі
