Головна причина - небажання влади Януковича виконати одну з головних умов МВФ - підняти роздрібні ціни на енергоносії всередині України. Видання цитують урядових чільників із Києва, котрі обіцяють вже у найближчому майбутньому домовитися з МВФ, але вже після узгодження нових цін на газ із Росією. Впливові західні видання продовжують знайомити читачів із українськими реаліями устами найвідоміших українців, котрі не бояться говорити правду про прозаїчну дійсність, ментальність українців і перспективи демократії в Україні, котрі часто пов´язані з надзвичайною українською здатністю призвичаюватися. Відомі західні історики все більше цікавляться історією української державності, включно з найкоротшими в історії випадками її творення.

Відомий український письменник Андрій Курков розповідає американській «Нью-Йорк Таймз», що для українців характерно наживатися на чужій біді, навіть чорнобильській, пити, жити за чужий рахунок. Тобто, крадіжки, корупція, здирництво, стали давно однією з основ українського виживання, як у низах, так і серед чиновників і політиків різних забарвлень, включно з «помаранчевими». Але земля України, якою спекулюють усі без винятку влади, і донині існує, вкрита полями пшениці та лісами, тому, як вважає Курков, є й надія, що й українці доживуть до справжньої демократії і, як одні з найбільш живучих і пристосовницьких народів, стануть законослухняними громадянами. Але влада у Києві повинна створити для цього необхідні умови. Як це може статися, достеменно Курков не каже, але наводить приклад президентських виборів 2010-го люди «вибирали між пані Тимошенко і паном Януковичем так, ніби між автомобілем без гальм і гальмами без автомобіля». «А тому, що українці - народ консервативний, зі сталим звичками, то вони й не вибрали автомобіль без гальм», - каже Андрій Курков і додає: «Пані Тимошенко тепер у в´язниці і з однієї простої причини: якби вона не була там, то вона виграла б наступні парламентські вибори і після цього президентські, а потім повернулася б до арештів тих, хто арештовував її». Курков також вважає, як колишній наглядач в Одеській в´язниці, що українські в´язниці не безрозмірні, не ґумові, та все ж не береться прогнозувати майбутнє. Але знає, що українці вражають у своєму існуванні, особливо у гнучкості, прозірливості та здатностях пристосуватися до будь-яких обставин. Тому, на думку Куркова, українці скоро пристосуються й до демократії, як тільки вона прибуде в Україну, і перетворяться на законослухняних громадян, якщо це навіть суперечитиме їхнім інтересам. «Але влада, - наголошує Андрій Курков на сторінках американської «Нью-Йорк Таймз», - просто повинна створити відповідні умови». Ну як у такій ситуації, як в Україні, де ми живемо разом із багатьма харизматичними й не харизматичними політичними особами, не написати хоча б один роман, каже Курков. Лише дуже ледачий не здатний цього зробити щороку.
 
Агентство «Ройтерз» інформує, що «Україна так і не змогла остаточно домовитися про продовження кредитування з боку МВФ, і делегація Фонду покинула Київ». З боку українського уряду лише пролунали на це запевнення, що влада вирішить свої проблеми вже «у найближчому майбутньому, котре дозволить Україні отримувати наступні транші кредиту МВФ, що стане важливою складовою просування реформ у державі». Тут також наголошено, що влада у Києві, побоюючись падіння популярності напередодні парламентських виборів у жовтні 2012 року, рішуче відмовилася підвищити ціни на газ для населення. І все залежатиме тепер від домовленостей з Росією на нову ціну на газ для Києва, що може дозволити врівноважити ситуацію в економіці України, домовитися й з МВФ пізніше. Аналітики, що їх цитує «Ройтерз», кажуть: нова газова угода з Росією можлива лише за умови на кшталт концесії для «Газпрому» - купити українські газогони, котрі постачають російський газ до Європи.
 
Відомий у Європі та Україні британський історик Норман Дейвіс, як повідомляє лондонський «Економіст», випустив нову книгу, яка у Європі названа «Зниклі королівства: історія напівзабутої Європи», а в США - «Зниклі королівства: виникнення й падіння держав і народів». Кількість досліджених тут випадків державностей у Європі вражає: від понад тисячолітньої Візантії до Карпатської України, «котра проіснувала лише 24 години». Хронологія цієї книги розлога: від падіння Риму і до сьогодні, включно зі сторінками про історію української державності .