
Re: цензії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
- 23.05.2025|Ніна БернадськаГолос ніжності та криці
- 23.05.2025|Людмила Таран, письменницяВитривалість і віру маємо плекати в собі
- 15.05.2025|Ігор ЧорнийПірнути в добу романтизму
- 14.05.2025|Валентина Семеняк, письменницяМіцний сплав зримої краси строф
- 07.05.2025|Оксана ЛозоваТе, що «струною зачіпає за живе»
- 07.05.2025|Віктор ВербичЗбиткування над віршами: тандем поета й художниці
- 07.05.2025|Ігор ЧорнийЖиття на картку
Видавничі новинки
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
Літературний дайджест
Грант на казку
40–томник «Казки України» хоче потрапити до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
86–річний етнограф та історик Микола Зінчук з карпатського села Довгопілля збирав ці казки по всій Україні, починаючи з 1970–х. Сорок років — сорок томів, конкретніше — 7 тисяч казок. «Казки Гуцульщини», «Казки Подніпров’я», «Казки Бойківщини», «Казки Закарпаття» і так далі–далі, не доїхав поки що тільки до півдня України. «Остаточно планується 44 томи. Вже готові, але ще не видрукувані, наприклад, «Казки Чернігівщини» та ще три томи», — розповіла «УМ» Дарина Максимець, директор видавництва «Букрек», яке завтра презентує титанічну працю казкаря на Львівському форумі видавців.
Казки, зібрані і впорядковані Миколою Зінчуком, побачили світ не лише в «Букреку», втім саме це чернівецьке видавництво вирішило, що вони цілком можуть «замахнутися» й на місце у списку нематеріальної культурної спадщини світу, який укладає ЮНЕСКО. Повідомлення про зацікавленість ЮНЕСКО цим грандіозним проектом, яке радісно рознесли всією країною буковинські ЗМІ, виявилося наразі лише вдалим піар–ходом. Як з’ясувала «УМ», шлях «Казок України» до анналів ЮНЕСКО тільки починається. «Ми готуємо набір необхідних документів, щоб отримати грант, за рахунок якого казки будуть перекладені, адже там ніхто не розглядатиме книжки українською мовою, — пояснює Дарина Максимець — А переклад такої великої і непростої, насиченої архаїзмами, діалектизмами праці потребує багато коштів та інтелектуальних зусиль». Нагадаємо, що цьогоріч ЮНЕСКО вирішило вшанувати високим статусом нематеріальне людське творіння, причому творіння колективне — середземноморську кухню.
«Більшість широко відомих казок існують у багатьох народів, і в нашого зокрема. Так, я зустрів три варіанти казки про бременських музикантів, — розповідав у одному з недавніх інтерв’ю Микола Зінчук. — Найгірше те, що в Європі казка як жанр поступово зникає. Нині казки можна почути хіба що від стариків в Угорщині, а в більшості країн Західної Європи вони зникли ще років 100—150 тому. Слава Богу, я ще встиг, мабуть, останнім зі збирачів народної творчості, записати добрий пласт цієї духовної спадщини».
ПРО АВТОРА
Микола Зінчук народився у 1928 році на Житомирщині, вчився у Львові на історика. Був знайомий з Іваном Крип’якевичем, який начебто і схвалив ідею збирати фольклор, поки його (чи його найяскравіших носіїв) не винищила влада.
У часи Другої світової війни Зінчука–підлітка примусово забрали на сільськогосподарські роботи до Німеччини. До слова, у 1990–х усі «остарбайтерські» компенсації за ту працю, які виплатила сучасна Німеччина, сподвижник вклав у видання казок.
У 1970–х роках оселився в селі Довгопілля, що в Путильському районі Буковини, учителював і паралельно їздив по селах слухати старожилів та записувати казки. У 1975 році спеціально для цього купив дефіцитну і дорогу як на той час річ — магнітофон.
Номінально є старшим науковим співробітником Інституту українознавства при Міносвіти та науки України. Але мешкає в Довгопіллі, а зарплатню науковця вкладає у видавництво.
Оксана ЧИТАНКА
Коментарі
Останні події
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві
- 30.05.2025|18:48«Літературний Чернігів» на перехресті часу
- 27.05.2025|18:32Старий Лев презентує книгу метеорологині Наталки Діденко «Тролейбус номер 15»
- 26.05.2025|10:38Поезія без кордонів
- 24.05.2025|13:24Дискусії, перформанс і культурна дипломатія: як пройшов інтенсив EcoLab 2.0