Першими взяти участь у новоспеченій ініціативі «Письменник за прилавком» мали відомі літератори Михайло Слабошпицький та Василь Шкляр. І оскільки перший своє перевтілення відклав у зв’язку зі станом здоров’я, то автору «Ключа», «Крові кажана», «Елементалу» та нещодавно презентованого «Чорного ворона» Шкляру «довелося» відбувати за двох.

Бажаючих поспілкуватися з улюбленим автором та купити книжку з його рук було хоч і небагато, але всі вони прийшли завчасно до початку анонсованої акції. Більшість з них – студентки. Обравши книжку, яка їм приглянулася, читачі вишикувалися у чергу перед прилавком, місце за яким зайняв автор. Популярністю користувалися «Ключ» та «Чорний ворон». Покупці зізнавалися, що ці твори вони вже прочитали, та й книжки ці вже мають, але нагоди отримати ще один примірник з рук автора і з його автографом вирішили не втрачати. Василь Шкляр охоче відповідав і на питання своїх прихильників, і книжки їм підписував, а от стати справжнім книготорговцем і брати у читачів гроші з рук та вибивати касу – відмовився, передоручивши цю справу справжнім продавцям у книгарні. Мовляв, не письменницьке це діло – торгувати.

- Найбільше приниження для письменника, яке тільки може бути, - це самому продавати свої книжки, - зауважив Шкляр. – Так він нагадує тих, хто на вулиці Червоних ліхтарів у Амстердамі у вітринах стоїть... Письменник має ставати за прилавок тільки для того, щоб поговорити ближче зі своїм читачем, зрозуміти його. Я от по очах своїх читачів бачу, що вони читали, що ні. Але продавати свої книжки письменник не має, він мусить лише продавати права на видання своїх творів, та й то цим повинен займатися його агент. Письменник мусить лише писати. У нас в Україні ще погано розвинена ця система, але я вже до неї, здається, прийшов. Треба писати цікаво, шанувати свого читача, так, як я це роблю. Вважаю свого читача співавтором, відкриваю йому простір для додумування, не зав’язую всі вузлики, даю і йому простір для творчості. Найгірше ж, що може бути для письменника, – бути нудним. Є розкручені автори, яких купують, але відкривають книжку – і читати не можуть. Це називається обман. Ці автори кажуть, що «народ їх не доганяє», що вони творять глибокі філософські речі. Але кожен грамотний чоловік може написати філософський твір про пошуки істини на тисячі сторінок. Я б міг це розвозити і розвозити, й це була б така література, що куди там Джойсу. Але хочу, щоб мене читали, і тому намагаюся писати цікаво. Моя улюблена премія – «Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазину». Злодійство осуджують, але коли твої книжки крадуть – це теж непогано (Сміється. – О. З.).

- «Письменник за прилавком» - не комерційний проект, - розповів кореспондентові «ВЗ» голова Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини Михайло Ватуляк. – Він потрібен для популяризації українських авторів і їхніх книжок. Цікавих письменників багато, але не всіх знають і читають, бо їх ніхто не рекламує і не популяризує. А у цій книгарні можна буде зустрітися з письменниками, як львівськими, так і з усієї України. Багато письменників вже зацікавилися цією акцією - і Андрій Курков, і Михайло Слабошпицький, і Марічка Матіос.

Оксана Зьобро
Фото: text-context.org.ua