Вплив кризи

В Україні нині працюють понад 2000 приватних і державних видавництв, котрі випускають, зокрема, й художню літературу, і цей рік, на думку заступника голови Державного комітету телебачення і радіомовлення Анатолія Мураховського, відкриває непогані перспективи для вітчизняних книговидавців. «Поліграфічно виготовлена книга живе. На жаль, ми не вийшли на параметри світових стандартів по виготовленню відповідної кількості книжок, щоб задовольнити попит українців. Але українська поліграфія зробила серйозний крок, щоб Україна утвердилася саме як поліграфічна країна. Сьогодні ми маємо вже перші приклади замовлень іноземними видавцями, які замовляють виготовлення книжок на українських підприємствах. Але проблема є в покращенні купівельної спроможності українського споживача», - говорить Мураховський.

Втім, на думку голови Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександра Афоніна, українська книговидавнича справа фактично поставлена на коліна, і проблема тут, звичайно, не лише в купівельній спроможності українців.

Мало того, що банківська криза забрала у видавничих підприємств обігові кошти, так ще й держава наприкінці минулого року не розрахувалася з книговидавцями за виконане держзамовлення. Держава заборгувала видавництвам близько 45 мільйонів гривень, і цим поставила 70 підприємств перед примусовим банкрутством, зазначає Олександр Афонін. «Суто фінансова ситуація була дуже важкою в 2009 році, і це вкрай негативно позначиться на 2010, оскільки вставати з колін буде надзвичайно важко. Свідченням цього є зменшення пропозиції української книги в книгарнях, зменшення роботи з авторами, затримки власних планів. Ринкова книга впала дуже сильно: в межах 35% за назвами, і близько 40% за накладами». За словами Афоніна, це найбільше падіння за останні 10 років.

Економічна криза, брак підтримки українського книговидання з боку держави – все це призвело до того, що видавцям дійсно ледь вдається триматися на плаву, розповідає Олена Шарговська, редактор видавництва «Факт». Цьому видавництву теж не вдалося підняти наклади. «Добре вже те, що кількість виданих книг (за назвами) не зменшилася на порядок. Тобто, як були десятки минулих роках, так і є кілька десятків в 2009. Криза нас зачепила по повній програмі, тому зараз ідеться не стільки про прибутки, скільки про можливість і надалі забезпечувати процес», - пояснила Шарговська.

Книжка – це бізнес

58 мільйонів - такий загальний наклад українських книжок, які видали минулого року, а це означає, що на одного українця припадає в середньому півтори книги. Для порівняння - у Росії видається в 4 рази більше, а в державах Євросоюзу у 8 разів більше книжок, ніж в Україні.

За часів економічної кризи (і це світова тенденція) книг купують більше, говорить Костянтин Родик, президент Всеукраїнського рейтингу «Книжка року». Людина шукає позитивних емоцій і знаходить їх хто в кіно, а хто в читанні. Тож, якщо книгарні існують, якщо вони спроможні платити орендну плату, значить, люди цікавляться літературою і купують книжки, підсумовує Костянтин Родик. Щоправда, каже він, фінансовий стан видавництв дійсно складний. Але виною тому є не лише світова економічна криза. «Видавництва потерпають, але потерпають не від кризових явищ, а від тої загальної неуваги до цього сегменту національного бізнесу, яку демонструють українські урядовці. Бо вони не розуміють, що книжка це не лише культура, це ще й бізнес, бізнес, який здатен наповнювати державний бюджет. Інакше вони б не допустили того, що 80% ринку продажів окуповані росіянами, нашими стратегічними конкурентами, їхніми книжками. Купуючи їхні книжки ми віддаємо гроші в сусідню державу».

У 2008 році на підтримку української видавничої справи з державного бюджету виділили 40 мільйонів гривень, а торік через фінансову кризу цю суму зменшили вдвічі, наголошує Василь Шевченко, заступник голови Державного Комітету з питань телебачення та радіомовлення. «Виходячи з того, що впала реальна купівельна спроможність, то реальний ринок книговидання трохи впав - і в тиражах, і в назвах, і в реальних продажах. Але пільги для книговидавців запроваджені, вони будуть дійсними до 2015 року і скасувати їх практично неможливо».

Читач є

Майже увесь вільний час таксист Віталій присвячує книзі. Стосовно жанрів він є всеїдним, однак сучасна українська література йому трапляється рідко. «В основному, це детективи, фантастика, буває на історичне пробиває – Богдана Лепкого читав недавно. Книжка в 450 сторінок мені на 2-3 дні. Я в доччину бібліотеку записався, беру там книги – по 4-5 штук на 2 тижні». А от купує книги Віталій рідко. Він мріє: коли буде своя квартира, то створить там домашню бібліотеку, де буде і класика, і сучасна українська література.

Письменник Василь Шкляр переконаний: він свого читача має, а боротися за «вітчизняного споживача», на його думку, можна лише якістю написаних творів. «Практика показує, що добру книжку наш читач постійно очікує. І попри весь той скепсис і турботу, що, мовляв, читач втрачається, можна ствердити, що насправді це не так. Він є - розумний і вибагливий», - говорить письменник.

Марічка Набока, Надія Шерстюк