Роман «Пляма на стелі» польського публіциста і журналіста Пйотра Заремби, що відкрив нову серію «Морок» видавництва «Нора-Друк», припаде до смаку поціновувачам містики, детективу та психологічних трилерів. Така вибухова суміш «трьох в одному» літературних жанрів якнайкраще відповідає сучасним тенденціям: і увага читача, так би мовити, «на гачку» — завдяки напруженій інтризі, і мисленнєвий процес особливо не обтяжує
— з огляду на простоту та легкість викладу. Таким чином читач отримує шикарне «легке» чтиво, а видавець — фінансову віддачу. І жодних ризиків. Як мовиться, і вовки ситі, і вівці цілі.

Загадкові вбивства — півстолітньої давності і сьогоденні, незрозумілі зникнення людей, таємничі характери та історії дійових осіб — усе це нанизано на спіраль нетутешнього жаху. Подекуди зі сторінок буквально цідиться то страх, то відраза. Але ж автор, напевно, того і домагався. Проте поринути в сюжет із головою і щиро перейнятися подіями виходить не завжди — переконливості бракує. Окремі яскраві моменти змінюються відвертими шаблонами — як-от спіритичні сеанси, робота головної героїні не десь-інде, а в бюро ритуальних послуг, підкинуті іграшкові клоуни...

Додаткової уваги, з огляду на структуру всього твору, потребує те, що розділи починаються цитатами з казки Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо». Певно, з допомогою цього прийому автор намагався осягнути якісь глибинні смисли. Шукати їх доведеться читачеві: адже саме його оцінка справжня, здатна виявити досягнення чи прорахунки польського автора. Наша ж, українська, відповідальність — переклад у виконанні Андрія Бондаря. Вийшов він досить добрим, а отже, справу зроблено — на-гора видано більш-менш пристойно виконаний кон’юнктурний продукт. Залишається чекати на читацькі дивіденди.

Світлана Самохіна