Re: цензії
- 28.10.2024|Олена Даниліна, філологиня, письменниця, арттерапевтиняУ війни не дитяче обличчя
- 27.10.2024|Євгенія ЮрченкоДраматично-поетичний світ Ігоря Павлюка
- 25.10.2024|Ігор ЧорнийПримари минулого
- 20.10.2024|Євгенія ЮрченкоПан на своїй землі
- 19.10.2024|Антоніна Царук, м. КропивницькийВидобувач поезії з буднів
- 17.10.2024|Альона Радецька, поетеса, літературна критикиняТрансформація життєвих істин — шлях до самопізнання
- 17.10.2024|Віктор Вербич«Не сподівайся і не сумуй»
- 10.10.2024|Тетяна ТоракЮрій Роговий: «На вулицю йду: раптом знайду тривірша…»
- 10.10.2024|Тарас Кремінь, доктор філософії, Уповноважений із захисту державної мови«На тих костях зацвіте наша земля»
- 08.10.2024|Дмитро Дроздовський, к.філол.н., Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, секретар НСПУ“Бо іншого у нас немає неба”...
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Авторська колонка
Шия помер
В принципі, він був духовним, щонайріднішим сином комуніста Бориса Олійника: той самий вінегрет комунізму з релігією, присмачений церковнослов’янізмами, те саме взорування на Москву – аж навколішки, аж із заслиненням, та сама нетерпимість до питомо українського, якщо воно тільки випирало з рамок дозволеного імперією малоросійства.
Олександр Яровий, кличка – Шия. Вихованець чернігівського поета Дмитра Іванова, що потім перейшов під низеньку компартійну руку Олійника, якого гостроязика Ліна Костенко після його фінту із Рухом і Москвою (поїхав працювати в Кремль) називала винятково «б. Олійник» і саме перша буква – маленька. ..
У панегірику своєму духовному наставникові О.Яровой з радістю згадував, як той, у черговий від’їзд Ярового до “пєрвопрєстольной» (я ж кажу – Москва там у каноні) відрахував йому п’ять двохсотгривенних папірців. Звісно, цей панегірик виліз лише в московському журналі…
А поет Дмитро Іванов казав: «Гордость моя - Сашко Яровой, также с 5 класса посещал студию».Чому цитата російською? Не тільки тому, що вона для учня і вчителя дуже близька, а й тому, що цей лауреат Національної Шевченківської премії значну частину накладу редагованої ним газети «Гарт» видає російською мовою. Знаний поет русифікує Україну. Що не заважає йому в Києві прикидатися отакенним українським патріотом!
«Натуральний привид! Тобто я не кажу, що його нема, як людини чи як полум´яного публіциста. Але його нема, як письменника. Хоча він чомусь у різних виданнях таким себе називає, ба більше – дає інтерв´ю, друкується у письменницькій пресі... « - це так Юрій Винничук написав про Олександра Ярового, коли почитав його макабричні заклики під час Революції Гідности. Ось вони: «"БЕРКУТ"! ХЛОПЦЫ, БРАТЫ, КАЗАКИ! СТРЕЛЯЙ ФАШИСТСКИХ СУК! БЕЙ НА ПОРАЖЕНИЕ! НЕ ЖАЛЕЙ ИХ! БЕРЕГИТЕ СЕБЯ И МИРНЫЙ НАРОД УКРАИНЫ. ХРАНИ ВАС БОГ!"
А ось іще кілька зойків «православної», як він себе звав, душі: "Янукович! Примени власть! Смети этот проклятый Майдан! Освободи Украину от западных агрессоров! Защити права своих избирателей!" Цікаво, як в одній людині поєднуються заклики до православної ідилії і отаке: "Прострелити кінцівки парі бойовиків – решта розбіжаться". Прострелили. Не тільки руки, але й серця та голови – смерть Небесної Сотні і на руках цього поета – агітатора за слов’янську єдність…
А чому його звали Шиєю? Бо алкоголіком був, а ті, як відомо, мають такий жест характерний, де шия використовується…
«Олександр Бойченко колись висловив підозру, що у випадку Ярового маємо справу з "безнадійним психіатричним прецедентом. І що тепер робити? З хворого сміятися – це ж гріх", - казав Винничук.
Сміятися не доводиться хоча би через те, що він помер. На Москві. Ще аж у серпні. Україна цього не помітила – вона якраз воює з МосквоюОлійника- Іванова – Ярового.
Коментарі
Останні події
- 28.10.2024|13:51Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
- 25.10.2024|09:29Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
- 19.10.2024|09:56Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
- 17.10.2024|12:48У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
- 17.10.2024|11:55Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 17.10.2024|11:33Що читає Україна?: аналітика по областям
- 17.10.2024|11:27«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
- 11.10.2024|18:46Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”
- 10.10.2024|14:25Лауреатом Нобелівської премії у галузі літератури стала південнокорейська письменниця Хан Канг
- 09.10.2024|18:3912 жовтня відбудеться наймасштабніший день «Вінграновський ART MARATHON»