
Re: цензії
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Авторська колонка
«Золотий Хрін» - ні в борщ, ні в Красну армію
Іноді премії, розсуваючи горизонти і формуючи канон, допомагають не лише літературі, але навіть авторам. Тим паче, неформальні, які наперед заточені на скандал, бо як інакше назвати подію, що розігралася у наському, як той писав, Морі борщів?
Отже, антипремію «Золотий Хрін» за «найбільш недолугий опис сексуальної сцени в українській літературі», чи пак за найгірший опис сексу, отримав Любко Дереш, в чийому романі «Спустошення» були виявлені ознаки чи то чудового гастрономічного збочення в стилі «9 ½ тижнів», а чи вже звичної неактуальності нашої критики, яка цю саму премію присудила.
Що сказати з цього приводу? Якщо привід, справді, існує. Бо насправді маємо лише прецедент, тобто вибір «гіршого», яким призначено опис сексу, та «кращого», що визначило за таке саме «Спустошення» Любка Дереша. Чи поєднуються між собою ці дві дефініції?
Якщо сказати «гірший», то слід уточнити, за що саме, бо з «кращим» все зрозуміло, тут нема про що говорити. Наприклад, висувався на «Золотий Хрін» ще й роман «Троща» Василя Шкляра, але він не став ані «гіршим», ані «кращим», тож про решту книжок, в яких шукали сексу, взагалі не варто згадувати, оскільки отак сходу їх взагалі не згадаєш. Невже лише завдяки преміям, які «розсувають» і «формують» (даруйте сексуальні конотації в «асексуальному» контексті) деякі автори стають відомими? Тоді за що ж їх присуджують, якщо до того ці самі автори були невідомі?
У будь-кому разі, прогрес все одно в наявності – секс у нас таки знайшовся, хоч би як констатували його відсутність за Радянського Союзу. Все-таки не перший рік незалежності «розсуваємо» і «формуємо» (знову пардон). Що ж до «гіршого», то це вже коники, чи пак зрада національних інтересів у літературі, про що навіть у СРСР знали. Або взагалі повзучий ревізіонізм. Чому за благословенних дев’яностих можна і треба було читати ліричні вірші про борщ і вареники, отримуючи за них «смолоскипові» премії, а в двотисячних оце «як романтично пахне ковбаса», що у багатьох була на рінгтоні, стала називатися «сексом» (та ще й «гіршим»), а не патріотичним лібідо?
І це ще ми не торкнулися постмодернізму, мовлячи лише про патріотизм, адже «гастрономічне» кохання в романі Дереша цілком відповідає його канонам, тож можна було б запідозрити журі «Золотого Хріну» в некомпетентності. Зрозуміло, що читати книжки якогось там Сорокіна чи не менш «якогось» Пєлєвіна, які спеціалізуються саме на таких «найгірших» описах, вже не личить, і краще одразу, через голову, наслідувати західні зразки. Зокрема тієї самої премії за найгірший опис сексу і т.д.
Гірше при цьому навіть не те, що ми, як «звичайні читачі» з радянською генетикою, вишукуємо в книжках хоч якогось сексу, оскільки в житті його – ані «кращого», ані «гіршого» - мабуть-таки, нема. Біда в тому, що через хрін в оці ми не бачимо такої дрібнички, як самий текст. Шукаючи підтексту, контексту чи ще якого субституту власної стурбованості. На жаль, не долею літератури.
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем