Re: цензії
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Авторська колонка
Про культ особи тов. Януковича
Одразу скажу: цю книгу ви не знайдете у крамницях. Не шукайте її й на Петрівці. Дилогію Віталія Спажука «Жизнь под знаком факториала» (ISBN 978-966-374-538-1), присвячену Віктору Януковичу, донецьке видавництво «Юго-Восток» видало дуже скромним тиражем.
У примірнику, який потрапив до моїх рук, зазначений наклад в 50 примірників. Хоча, як кажуть книжкові гурмани, перший тираж, виданий в 2010 році - до 60-річчя Януковича, був 200 примірників. І шкода. Бо цю епохальну працю потрібно було б видати у кілька сотень тисяч примірників. Задля того, аби усі нарешті зрозуміли, що відбувається в Україні.
Перша книжка Віталія Спажука про нинішнього президента України побачила світ 2004 року. Називалася вона «Истинно созидатель». У 2010 році побачила світ друга робота донецького письменника - «От майданов до храмов». Ці дві книжки, а також інаугураційна промова Януковича, і склали дилогію «Жизнь под знаком факториала» обсягом в 244 сторінки.
Окрім цього Віталій Спажук створив цілу серію книжок «Милостью Божьей» про представників донецької політичної еліти - про Володимира Рибака («Сердце, обращенное к Донецку» та «Мэр милостью Божьей»), Анатолія Близнюка («Во власти мечты»), Тетяну Бахтєєву («Дончанка путеводной красоты») etc. До слова, на Google books розміщено книжки Спажука «Сердце, обращенное к Донецку», «Сверстник будущого», «Мэр милостью Божьей», «В нимбе хирургической лампы».
На жаль, не мав честі ознайомитися із цими книжками. Утім, переконаний: жодна із них навіть поруч «не лежала» із дилогією «Под знаком факториала». Для Віктора Януковича автор книжки, який, як зазначено у анотації до книжки, є «визнаним майстром літературно-філософського портрету», не пошкодував ані епітетів, ані метафор, ані всього свого літературного хисту. Для початку Спажук визначив покоління, до якого належить нинішній керманич України, згадуючи В. Висоцького, Б. Ахмадуліну, Ю. Візбора, А. Вознесенського:
«Поколение Виктора Януковича - последние цветы хрущевской оттепели. Оно ворвалось в жизнь на сверхчеловеческой скорости шестидесятников, чтобы открыть все законы природы, жизнь на всех планетах, все месторождения полезных ископаемых, построить все города, заводы, шахты, побить все рекорды, написать все романы, стихи и песни... Увы, многие яркие судьбы сломались на этой параболической траектории под напором страстей или сменившихся властей. А Виктор Янукович выстоял. Он понял однажды, что дерзания, искания, испытания имеют смысл лишь в созидании - преумножения добра» (стор.4).
Словом, контекст епохи, у який зростав Віктор Федорович і його роль у ній, ви зрозуміли?
Думаю, зайве переповідати зміст дилогії та оцінювати її як письменницьку працю. Для цього існують Іван Драч та Борис Олійник. Я ж про інше - про фігуру Януковича, яка виростає із-під пера Віталія Спажука. Далі - лише цитати.
Про масштаб особистості
«Виктор Федорович Янукович из тех пассионарных талантливых личностей, чей жизненный опыт и созидательные свершения накапливались не сложением лет, а умножались по закону факториала! Вся его масштабная жизнедеятельность - большая яркая жизнь под знаком факториала!» (стор.4)
«Виктор Федорович Янукович - имя созидательное!
Многотрудный жизненный путь четвертого Президента Украины - это дорога не вверх, а под гору, где он испытывал и ветры низинные и ветры вершинные» (стор.9).
«Виктор Федорович Янукович.
Многосложная, многотрудная, противоречивая, но однозначно судьбоносная новейшая история Украины называла его украинообъединяющим лидером, полные испытаний годы независимости сформировали в нем выдающегося современного политика с мировым именем. Но прежде всего он - делообразующий руководитель-гуманист, многоопытный управленец-новатор, государственный деятель-патриот, принадлежащий к числу самоотверженно работающих созидателей» (стор.11).
«Такие созидательные личности призваны служить народу верой и правдой, богоугодными и богооткровенными земными делами. Они подобны живице на историческом древе Украины, которая проступает на изломах эпох, социально-политических формаций, радикальных экономических реформ, заживляя неизбежные раны формирующейся кроны молодого независимого государства с еще только зарождающимися почками гражданского общества» (стор. 11).
«Виктор Федорович - ответственный прагматик, всегда трезво оценивающий ситуацию, рассчитывающий на свои силы и благословение Созидателя» (стор.12).
«Виктор Федорович Янукович.
Он воспринимает мир через призму духовного, умственного, физического труда, таким же должен быть взгляд и на его личность» (стор. 14).
«Виктор Янукович - мощная индивидуальность, явно обладает природным даром привлекать, объединять, располагать к себе людей» (стор. 15).
«Виктор Федорович Янукович.
Как все личности он в чем-то противоречив... Но ведь парадоксами и оттачивается интеллект». (стор. 17).
«Я тогда искреннее порадовался за Виктора Федоровича, который на подлые удары клеветы мужественно отвечал ударами своего сердца» (стор. 66).
«Озаренный лунным светом, Виктор Федорович стоял на краю монастырского плато и задумчиво смотрел вниз, на покрытый бело-голубым (!!! - С.Р.) снегом Северский Донец. Высокий, отлично сложенный, красивый человек...» (стор. 70).
« - Как прекрасна жизнь! - не произнес, не воскликнул, а негромко, с морозным придыханием возгласил из себя Виктор Федорович. - Я сегодня собирался выспаться за все полгода избирательной кампании. А как посмотришь на такую красоту, как подумаешь, что жизнь так коротка, спать жалко» (стор. 70).
«Поступки Виктора Януковича богоугодны и богооткровенны» (85).
«Я смотрел на ликующего душой Виктора Федоровича и думал: «Оранжевые пастыри» хотят превратить его в политического схимника, а он прощает их всех и не просто радуется, а растворяется в радости земного существования» (стор. 86).
«Виктор Федорович принял меня в киевском офисе Партии регионов. С полной радушия улыбкой, с радужно струящимися, как с дождя глазами, с безупречной прической, в белой сорочке без галстука он выглядел легиартом! Уже при рукопожатии я пытался понять, что изменилось в этом респектабельном, харизматическом - гулливерской стати - человечище за те три с лишним года, пока мы не виделись?» (стор. 100).
« - Что же будет со страной Виктор Федорович? - спросил я убитым голосом.
Он резко поднялся с кресла, отошел к окну, задумался... А может просто успокаивался, потому что, вернувшись, заговорил уже в спокойном тоне:
- Восточная мудрость гласит: «Из каждой ситуации всегда есть больше, чем два выхода»... (стор. 114).
«Я часто повторяю, что ангелы на земле не живут, но есть окрыленные идеями, мечтами, знаниями, опытом, любовью к родине люди, без которых жизнь на земле стала бы невыносимой. Виктор Федорович Янукович - один из таких окрыленных людей, которых, к счастью, немало во всех уголках нашей страны» (стор. 153).
«Становление Виктора Федоровича Януковича как крупного хозяйственного деятеля совпало с годами становления государственной независимости Украины» (стор. 175).
Для порівняння уривок із короткої біографії Йосипа Сталіна:
«В годы Отечественной войны советский народ еще глубже оценил величие своего вождя, учителя, полководца, друга - Иосифа Виссарионовича Сталина, его беззаветное служение Советской Родине, его неустанную заботе о росте и процветании социалистической державы» ( «Иосиф Виссарионович Сталин. Краткая биография. М.ОГИЗ: 1947).
Про начитаність
Упродовж усієї книжки Віктор Федорович у розмові із Віталієм Спажуком цитує:
- Конфуція;
- східних мудреців;
- Івана Буніна;
- згадує переписку Антона Чехова із сучасниками;
- звертається до творів Григорія Сковороди.
Ось приклади (розповідає Віктор Янукович):
«Я в молодости считал чтение переписки писателей скучным занятием. Но однажды куда-то ехал на поезде и за неимением другой книги прочел где-то полтома переписки Чехова. С тех пор я убежден, что в эпистолярном наследии великих людей содержится самая откровенная история» (стор. 88).
«Сенека, кажется, говорил: «Для корабля, который не знает куда плыть, нет попутного ветра». Поэтому национальная идея должна быть у народа» (стор. 91).
«Не так давно я прочел книгу Джефри Сакса «Конец бедности», - с заметным оживленим говорил он (Янукович. - С.Р.). - Там много мыслей, созвучных моим мечтам и, убежден, чаяниям большинства украинского народа» (стор. 95).
«Сергий Радонежский мудро говорил: «Любовью и единением спасемся» (стор. 96).
«Вот я недавно прочел аналитический двухтомник «Европейская модернизация. Любопытный и, главное, обоснованный экономико-исторический взгляд на Европу авторов - Травина и Моргания» (стор. 98).
Про Майдан
Не обійшлося у книзі й без історичних оцінок та згадок про Помаранчеву революцію:
«В оранжевое лихолетье, истерзанные нищетой, бесправием, охлократией, профанацией, иезуитским цинизмом, измотанные хаосом и безысходностью люди вдруг заговорили о необходимости сильной руки во власти. У Виктора Януковича - сильная рука: сильная в помощи малоимущим, в защите социально незащищенных, сильная тем, где нужно отвести от страны беду, отстоять национальные интересы, объединить народ, чтобы всем миром поднять отечественную экономику из руин, вывести страну к спасительному просвету» (стор.12).
«Вдруг Виктор Федорович спросил:
- Вы случайно не помните этимологию слова «майдан»?
- Однозначно тюркского происхождения.... Дословно, если не ошибаюсь, - «ровное место». А что?
Виктор Федорович от души рассмеялся:
- Выходит, мы споткнулись на ровном месте!
В следующую минуту он заговорил уже с подчеркнутой серьезностью:
- Когда Конфуция спросили, чтобы он сделал, если бы пришел к власти, мудрец ответил: «Я бы придал словам их первоначальный смысл». Нам украинцам, сейчас, как никогда, необходимо назвать вещи своими именами, расставить все точки над «і»...» (стор. 70)
«Страшно подумать, что могло бы произойти, если бы мирные группы поддержки В.Ф. Януковича столкнулись с готовыми к беспределу разношерстными группировками боевиков. Три дня и три ночи премьер-министр Виктор Янукович занимался тем, чтобы нейтрализовать этих людей» (стор. 83).
«Итак, осень 2004 года - оранжевый головомор. Интоксикация человеческих душ на майдане удалась, жизнь лишний раз доказала, что тактически зло всегда сильнее» (стор. 145).
P.S.
Наприкінці 80-х років мережа «Союздруку» була заповнена глянцевими журналами «Корея». Там ледь не на кожній сторінці розповідалося про славетний шлях і життя Кім Ір Сена, а також його сина - Кім Чін Іра. Звісно ж, із трьома-чотирма ілюстраціями на одній сторінці. Навіть на тлі того, що тоді відбувалося в СРСР, це виглядало дуже кумедно. Тоді і подумати не міг, що за часів вже незалежної України книжка про політика викликатиме у мене подібні почуття. Справа Кім Ір Сена не вмерла. Змінився лише головний герой.
А головне - тепер не треба гадати, хто наступний після Бориса Білаша отримає звання Героя України.
Коментарі
Останні події
- 06.12.2024|18:41Вікторію Амеліну посмертно нагородили Спецвідзнакою Prix Voltaire
- 03.12.2024|09:25Дискурс радянського самовбивства
- 28.11.2024|14:49Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
- 27.11.2024|12:11"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева