
Re: цензії
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
Авторська колонка
До питання про критику, якої нібито немає
Що стосується розмов про сучасну українську літературну критику, якої у нас нібито немає, то тут я хочу не те що полемізувати, а поміркувати над проблемою, якої не оминає в сучасному літпроцесі хіба що лінивий.
Розпочинаючи від старшого покоління (Володимир Базилевський, Валерій Шевчук, Любомир Сеник) через середнє (Оксана Пахльовська, Оксана Забужко) до підсереднього (Сергій Жадан, Іван Андрусяк) і аж до наймолодшого у часі (Отар Довженко, стронговський etc.), не дивлячись на різні голоси і різні світоглядні й естетичні погляди, всі вони твердять, що критика у нас відсутня.
Почасти мають рацію, бо серйозна критика може існувати у серйозному суспільстві, яке вміє поважати досвід минулих поколінь і тверезо оцінює сучасників, віддаючи їм належне. Українська суспільна і культурна ситуації аж ніяк не спонукають до розважности. А звідси виходить, що в загальному суспільному і культурному хаосі, який переживаємо, все важче звертати увагу на раціональне слово, звернене до когось чи на когось..
У час, коли критика виродилася у критиканство і безвідповідальність, будь-який тверезий погляд на речі, якщо він має сміливість іти проти течії (а хтось із великих сказав, що за течією пливе тільки сміття), виступаючи із критикою певних тенденцій у літературі (не завжди естетичних у своїй основі) чи піддаючи критиці твори окремих постатей літературного процесу (не завжди вартих огляду у контексті історико-літературному), не кажучи вже про сам контекст історико-літературний, – завжди залишається у меншости, і завжди його виступи або ігноруються, або перекручуються.
І скільки би ми не говорили про відсутність критики, що в своїй основі свідчило би про дозрілість суспільства і готовність до самокритики, треба визнати, що у нас відсутнє бажання мати серйозну критику. Бо для неї потрібна не тільки готовність, але й цілий ряд передумов і установлених правил співжиття (чи якщо говорити про літературу, то вона вимагає установлених правил літературної гри і необхідної інфраструктури: культурний національний простір, національна періодика, інтернет, спеціяльні програми, – так звані «гранди», – державного і приватного характерів, скерованих на підтримку діяльности критиків і дієвости критики).
Сьогодні, в силу певних змін, які відбулися у суспільстві й культурі, – одна із найголовніших полягає у відкритості і «забрудненості» інформаційного простору, коли змінюється сама суть критики як мистецтва, покликаного захищати вічні цінності, – критика перетворилася у рекламно-торговельний бізнес, де естетичні вимоги і естетичні критерії, помножені на етичну відповідальність митця ( а критика є мистецтвом слова про слово, на чому я стою і в чому глибоко переконаний), відкидаються як архаїчний непотріб. Клановість видавництв, навколо яких сьогодні здебільшого гуртується автура, не сприймають критику як самостійну можливість і потребу аналітичних інтерпретацій. Самостійної критики і самостійних критиків ніхто не любить. Чи як вдало зауважив Володимир Брюгген: «Критиків ніхто не любить, і в цьому є щось заспокійливе».
Аби не говорити багато і необов’язково – хочу поставити риторичне запитання: що ми хочемо від літературної критики? Адже критика, так само як і художня белетристика, поезія, має свої різновиди, які можуть суттєво різнитися між собою: у відборі матеріялу, у способах його подачі, інтерпретування, мети тощо. Якщо іти за твердженням Івана Андрусяка («Латання німбів». – Івано-Франківськ: Тіповіт, 2008), що критика – це «підгалузь науки», то чи знаємо ми, скільки кандидатських і докторських дисертацій про сучасну українську літературу вже захищено у нас, розпочинаючи десь із середини 90-х років минулого століття? Є серед них і добротні роботи, хоча і дискусійні в своїй основі, наприклад монографії Ніли Зборовської «Код української літератури» (2006), Ігоря Бондаря-Терещенка «OSTмодерн: геопоетика, психологія, влада» (2005), Вікторії Сірук «Наративні структури в українській новелістиці 80-90-х років ХХ століття» (2006) чи кандидатські дисертації Олени Корабльової, Світлани Філоненко, Оксани Шевченко, Вікторії Копиці, Тетяни Качак, Анни Харченко... Інша справа, що літературознавство у нас і досі, попри всі спроби вийти за вузькі професійні рамці, залишається локальною дисципліною, де інтереси письменників та науковців фактично не перетинаються. А у тих монографіях і дисертаціях є якраз те, що Андрусяк називає «справжньою аналітикою».
Я маю змогу переглядати і читати критичні публікації російських і польських авторів, і можу твердити, що в своїй основі наша критика не виглядає аж такою провінційною, аби безапеляційно твердити, що вона у нас відсутня. А скільки книг літературно-критичних статей вийшло за останні декілька років: Івана Андрусяка, Ігоря Бондаря-Терещенка, Олександра Бойченка, Петра Коробчука, Віктора Мельника, Віктора Неборака, Василя Слапчука, Людмили Тарнашинської, не згадую вже свої збірники, а ще книги Тараса Салиги, Віталія Дончика, Миколи Ільницького, Івана Дзюби, Михайлини Коцюбинської, Євгена Сверстюка, Дмитра Юсипа, Олени Логвиненко, Людмили Таран, Володимира Даниленка, Роксани Харчук, Ярослава Поліщука, а ще коли зважити, що маємо талановите поповнення, зокрема Дмитра Дроздовського, Олександра Стусенка та інших, то хіба можна так відмахуватися від набутку, якого вперто не зауважуємо?
І ще: у наших літераторів інколи бувають завищені апетити і завищені амбіції. А тому дуже часто літературна критика є набагато цікавішою (в естетичному і стилістичному планах), аніж нею є сама література. Такого закиду наша література ніколи не зможе прийняти, навіть полемізувати на цю тему відмовиться.
Повторюся ще раз: я не сприймаю тези, що у нас немає критики. Я стверджую, що нашому суспільству просто не потрібна критика як самостійна сфера духовного поступу. А оскільки це так, а це очевидно так, то критика в умовах нестабільного українського культурного поступу і завжди суперечливого у своїй основі, залишається не так відсутньою, як недореалізованою метою недореалізованої (політично і культурно) суспільної потреби.
Додаткові матеріали
Коментарі
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем