Бо порівняно з подібними рейтингами, котрі складаються в країнах із розвиненою книжковою індустрією (взяти хоча б авторитетний «The New York Times Book Review» в США) наші результати - коли одного купили за рік у кількості 1 тис. примірників, а іншого - на 500 примірників менше, - виглядають смішно. Відтак - несерйозно.

З урахуванням того, що з продажів в Україні наші письменники не живуть та мільйонерами не стають, говорити про успішних письменників у комерційному контексті справді не зовсім правильно.

Проте журналістика, до якої я маю пряме відношення, річ взагалі не зовсім правильна. Вона дає людям не реальний стан речей, а лише той, який люди краще сприймуть. Це стосується і рейтингів. Народ хоче мати не лише перелік іноземних, а й власних, внутрішніх бестселерів. Ну, або список акторів, котрих читають так звані «всі».

Українці хочуть своєї актуальної та модної літератури. Це не гріх - пишатися своїми письменниками. А журналісти йдуть назустріч вимогам людей в звичний для читачів спосіб сприйняття інформації: складають «топи», спираючись на перші-ліпші дані. Причому варто наголосити додатково: не перші-ліпші, взяті зі стелі, а ті, які вдалося отримати без надмірного витрачання часу та офіційним шляхом.

Приблизно так і сформувався рейтинг журналу «Фокус». Котрий у колі письменників та наближених до нашого життя вже вважають скандальним. І, звісно ж, обзивають непрофесійним.

Частково з цим погоджуюсь. Якщо не професійність, то принаймні - коректність вимагає розташувати список рейтингових українських авторів не за кількістю примірників, які купили читачі, а за алфавітом. Проте це суперечить самому принципу подачі такого матеріалу в ЗМІ. І тут, визнаючи некоректність, я все ж таки лишаюся на боці журналістів: формат є формат.

Далі: цілком поділяю думку тих, хто незадоволений, що при формуванні рейтингу «Фокус» не врахував продажів у мережі книгарень «Є». Проте саме тут - ключ для подальшого пояснення, чому ж саме письменницьке та довкололітературне середовище сприймає рейтинги, подібні до складених «Фокусом» чи «Главредом», у штики. 

А також - що саме є мірилом успішності сучасного українського письменника. І за що саме того, хто досяг подібного успіху, колеги готові розірвати, а потім - змішати з лайном.

Отже, книгарня «Є». Справді успішний проект. Котрий давно вийшов за суто літературний контекст і став важливою та впливовою інституцією в українському культурному та навіть суспільно-політичному житті. Представити свою нову книгу в «Є» вважає обов´язком кожен відомий автор. Про це мріє новачок, і презентація в «Є» - це для нього не початок письменницької кар´єри, а відразу її пік та вінець. Не брати до уваги продажі книжок українських авторів у «Є» при складанні наших рейтингів дійсно неправильно. Це, як кажуть, незачот.

Проте ось вам приватний рейтинг, складений не так давно видавництвом «Нора Друк». Тут - лідери продаж у книгарні «Є» за січень цього року. Дві перших позиції займають книги Ірен Роздобудько.

Чи суперечить ця опція інформації від журналу «Фокус»? Ні! За його версією, Роздобудько теж знаходиться серед лідерів. Причому - на сьомій позиції.

То в чому проблема? Я готовий визнати: невраховані результати продажів з книгарні «Є» здатні перетасувати та суттєво змінити позиції рейтингу «Фокусу». Скажімо, ваш покірний слуга переміститься з перших сходинок на останні. Це справедливо, бо об´єктивно роман Ліни Костенко продається набагато краще, ніж усі мої скромні твори. Те ж можу сказати про книги Ірен Роздобудько: її історії теж об´єктивно купують краще за мої. Так само випереджають мене та, напевне, Сергія Жадана не згадані - знову ж таки, через недогляд, - Галина Вдовиченко та Марія Матіос.

Але ось вона, страшна й прикра для багатьох істина: цифри продажів від «Є», додані до результатів, отриманих журналістами «Фокуса», здатні перемістити письменників із вищих позицій рейтингу на нижчі.

Проте дані продажів із книгарні «Є» не поміняють перелік персоналій кардинально. Та не створять альтернативних «успішних», які б сподобалися «середовищу».

Тобто, яку б позицію в тому чи іншому рейтингу не посідали б Андрій Курков, Лада Лузіна, Ірен Роздобудько, Юрій Андрухович або Люко Дашвар, саме про них та інших, названих «Фокусом», згадають журналісти в першу чергу. Тоді, коли треба буде, не задумуючись, визначити найвідоміших. Додаємо Вдовиченко, Матіос, Винничука - але не більше, вже вибачте. І точно нічиє прізвище, навіть із урахуванням продажів «Є», зі списку «Фокуса» не зникне.

Книгарня «Є» - затишний письменницький клуб. Там всі один одного знають. Всі обнімаються. Там дружна атмосфера і завжди можна зустріти людей свого кола. Правда, вони не завжди готові, впізнавши навіть улюбленого письменника та привітавшись із ним, тут же взяти з шафи його книгу з цінником та заплатити за неї в касу. Для чого, ми ж тут усі свої...

Але, виявляється, є ще інший читач.

Він не завсідник презентацій та літературних вечорів. Він не родич, не друг, не кум, не сват і не брат автору. Він навіть не український філолог чи філософ. Для такого читача купувати книги не обов´язок, не підтримка національного книговидання, а звичка. Цей книголюб заходить у першу-ліпшу велику книгарню. Він - пересічний громадянин, який в гіршому випадку щось чув про українського автора, книгу якого збирається купити. А в кращому - не чув нічого. Людині сподобалася назва, анотація, фото на обкладинці. Читач ПРОСТО ТАК узяв цю книгу в руки. Відчув, що вона для нього. І купив.

Більшість українських письменників широко відомі у межах вузького кола. Але кожному з них хочеться мати ось такого, незнайомого та випадкового читача. Бо саме для них, а не для вузького кола друзів, ми пишемо. Навіть якщо ви не визнаєте це вголос, скажіть це дзеркалу. Воно не здасть.

Більшості тих, хто пише книги в Україні, досить комфортно варитися у власному соку. Хоча в той самий час вони переконані: ось саме цей сік і є фрешем. Свіжим та здоровим, придатним для щоденного вживання продуктом для здоров´я нації. Письменницька меншість в Україні хоче вийти з контексту, описаного фразою «свій до свого по своє».

Письменство - це не хобі. Не благодійність. Не месіанство. Це - робота.

А письменник - не об´єкт поклоніння, не божество, а ремісник. Котрий за письмовим столом виробляє історії, призначені для подальшої реалізації. Тобто - поширення серед книголюбів шляхом роздрібної торгівлі. Значить, він повинен турбуватися про те, аби його, письменника, робота подобалася якнайширшому колу читачів.

Отже, успішний письменник в Україні - це той, кому з різних причин вдалося розширити коло своїх читачів. Вийти за межу «клубної культури», «свого середовища», «втаємничених».

Я на власні очі бачив, як «Ґудзик» Ірен Роздобудько читали швачки в ательє на ніжинському базарі. А ще її книги читають молоді мами, гуляючи з дітьми в київських парках - це теж із власних спостережень. На моїх очах у Андрія Куркова взяли автограф на залізничному квитку провідники: тоді ще на квитках ставили прізвища пасажирів, і жінка в уніформі запитала: «Хто з вас Курков? Ми ваші читачі». Люко Дашвар запитували в книгарні на Петрівці російськомовні книголюби. Жадана перепинили просто на вулиці, тицьнули якійсь папірець: «Распишитесь, мы вами гордимся!» Книги Лариси Денисенко тирили з книгарень.

Ось він - той реальний успіх, який для письменника дорожчий за всі гроші світу. Коли тебе купують та читають незалежно від того, була в тебе презентація в «Є» чи ні. Коли вдається вийти за межі звичного середовища і стати цікавим ширшому колу читачів.

Мені видається, рейтинги, подібні версії «Фокусу», свідомо чи підсвідомо складаються саме з цих позицій - без урахувань смаків самих письменників, їхніх колег та тих, хто називає себе критиками. Нема ідеальних рейтингів. Але якщо ці рейтинги складаються не письменниками чи критиками, а саме журналістами, не заангажованими до того ж у «сучукрлітпроцес», більшість із цих списків максимально наближені до реального стану речей. Бо йдеться про найдорожче для письменника: вибір читача.

Тим не менше, варто залишити всім довкола право говорити: видавці видають не тих, покупці купують не те, читачі читають не так, письменники пишуть не таке. Ось цей стан речей лишиться незалежно від рейтингів та навіть цього ось тексту.