Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Тара Шустер. "Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Клариса Пінкола Естес. "Жінки, що біжать з вовками. Архетип Дикої жінки у міфах та легендах"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Станіслав Арсьонов. "Посібник зі щастя. Як наповнити своє життя достатком і радістю"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
Авторська колонка
Картинка
У своїй першій колонці на «Буквоїді» я поставив досить банальне питання, «що читати?» в сучасній українській літературі. І дав на нього відповідь, яка багатьом не сподобалася: читати нічого.
Шановані мною люди, з якими ми разом починали якісь літературні справи на початку дев’яностих, прозоро натякали на мою погану обізнаність із сучасним літпроцесом, відсталість смаків, ну і т.п.
Минув рік. Сучасний літпроцес став мені трохи краще знайомим (не в останню чергу, завдяки «Буквоїду»)))). І це спонукає до якихось проміжних підсумків. Тим більше, що дискусія про суспільну і художню вартість актуальної української літератури впродовж останнього часу отримала низку важливих аргументів – як за, так і проти.
Наприклад, знаний політтехнолог Олег Медведєв у своєму блозі на «Українській правді» оприлюднив список творів і авторів сучасної української літератури, які він рекомендує до прочитання. Хороші твори, хороші автори. А невдовзі на «Буквоїді» свою позицію висловив аспірант літературознавства Олександр Михед, який вважає, що для справді серйозних здобутків новітньої української літератури ще просто не настав час.
Нібито ці позиції одна одній суперечать кардинальним чином. Але я готовий підписатися під обома візіями, і в цьому полягає, власне, той підсумок дискусій і внутрішніх сумнівів, для яких умовною точкою відліку можна вважати тезу «читати нічого».
Поясню чому. Читати Андруховича, Забужко, Таран, Прохаська, Жадана, Поваляєву, Кононенко, Роздобудько, Бриниха і навіть Кокотюху;) – можна і треба. Кожен з них вловив щось таке у нашому спільному сьогоденні, а може й у нашій незмінній людській сутності, що варто знати і відчути кожному. З цих невеличких фрагментів складається та мозаїчна картинка, яку проектує сучукрліт на нашу колективну свідомість. Інша справа, що картинка ця наразі досить убога і бліда, навіть, порівняно з не аж такою яскравою нашою дійсністю. І тут я цілком згоден з Михедом.
Скажу більше, ці блідуваті тони і стишені голоси в нашій літературі стали якоюсь снобістською модою, що є найпевнішою ознакою провінційності. У цьому каноні дуже бояться яскравих кольорів, сильних почуттів, неправильних слів (матюки, до речі, тут вважаються правильними словами). Тут сформувалися свої клани, свої авторитети, існує перелік творів і авторів, переважно європейських і не обов’язково сучасних, які правлять за взірці. На сторожі канону стоять самі автори, видавці, редактори журналів і деякі люди, яких в Україні можна назвати критиками.
Ця літературна ситуація сформована певним консенсусом корпорації авторів, корпорації філологів і досить обмеженої спільноти читачів (культові твори цього середовища розходяться тиражами максимум 20 тис. прим.). Добре, що вони у нас є, ці автори, ці філологи (не забувати про видавців), і ці читачі – кажу я слідом за Медведєвим.
Погано те, що вони виштовхують з літератури кожного, хто не вписується в їхню корпоративну етику й естетику. Тихенько собі виштовхують людей, твори і навіть думки. Наведу приклад, як це робиться. Беру до рук збірник «Діалоги на межі століть. Київський семінар імені І.Лисяка-Рудницького». Гарне видання, зі смаком зроблена обкладинка. Та й сам семінар був доволі цікавим – довелося бути на одному з його засідань. Якраз було воно присвячене тенденціям розвитку сучасної української культури. Я там виступав, казав щось подібне до того, що пишу зараз і що прочитав у колонці Михеда. А в збірнику мене нема. Стенограма того семінару є, а мене і моєї думки нема. Така собі сором’язлива цензура. Мовляв, кажіть і думайте собі, що хочете, але це наш семінар, наше видавництво і наша книжка, тому не псуйте нам картинку.
Усе б нічого, нехай собі, тільки ж поганенька картинка виходить...
Коментарі
Останні події
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"