
Re: цензії
- 23.01.2021|Ганна Клименко-СиньоокОпір локдауну, або Мандри в «поміжчасся» та «поміжпростор’я»
- 23.01.2021|Людмила Даниленко, кандидатка філологічних наукЗаглянути в СРСР і обов’язково повернутися
- 22.01.2021|Віра МарущакРядки, наповнені любов’ю
- 22.01.2021|Богдан Дячишин, Львів«Я і є пам’ять»
- 22.01.2021|Ярослав ПоліщукНаші прекрасні шістдесяті (?)
- 21.01.2021|Наталка Позняк-ХоменкоСила небайдужих
- 20.01.2021|Ірина Будзяк, Івано-ФранківськСпішу до вас
- 18.01.2021|Валентина СеменякМаємо пам’ятати: у кожного з нас своя, наймиліша у світі «Загребля»
- 17.01.2021|Олександр КозинецьДобро, яке випромінює радість
- 17.01.2021|Ярослав ПоліщукЗнаки часу
Видавничі новинки
- Книжка, в якій Глава УГКЦ відповідає на запитання молодіКниги | Буквоїд
- Вийшла друком книжка есеїв на фокус-тему Українського ПЕН “Що дасть нам силу?”Книги | Буквоїд
- Авантюрні пригоди французьких шевальє в УкраїніКниги | Буквоїд
- Мав дар відчувати божественний прояв у найменшому: про те і писавКниги | Валентина Семеняк
- Побачив світ артбук «Ласкавий хліб»Фотоальбоми | Буквоїд
- Саня Малаш написала абсурдний посібник з виживанняКниги | Буквоїд
- Еліна Форманюк. «Срібло і світло»Книги | Буквоїд
- Освідчення в коханніКниги | Владислав Савенок
- «Світязь»Книги | Буквоїд
- Віктор Вербич. «Міжтисячоліття ІІ»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Ірина Соловей: Найбільшим моїм літературним захопленням наразі є книга британського автора ДіБіСі П´єра «Світло згасло в країні див»
На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає співзасновниця платформи соціальних інновацій Велика Ідея, стратег громадської організації Garage Gang Kollektiv, співініціатор колективного фінансування проектів Спільнокошт Ірина Соловей.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Щойно в п´ятницю взяла до рук «Кілера» Андрія Любки. Тепер вже можна взяти, бо частково масова істерія з приводу його виходу пройшла і можна нарешті скласти власне враження про цю книжку. Андрій пише гарною і яскравою мовою. Правду кажучи, це моя слабкість щодо цього автора. Після читання його книжок я маю більше сил для висловлювання українською. Для мене важливо чи змінить мене книжка, і чи можна її взяти з собою на край світу або, скажімо, на безлюдний острів. «Кілер» потенційно має такий же магнетизм, як і настрій, що находить на мене в стані моїх найнижчих переживань. Так буває, що після якогось крайнього із розчарувань, думаю собі: «Ну чому життя таке лайно, і чому люди такі нездалі?». Можливо Любка створив «Кілера» саме для цих моїх настроїв, бо частина про сновидіння досить сильна.
Варто відмітити, що більша частина текстів, на які останнім часом націлена моя увага, це професійне чтиво з фокусом на теоріях і технологіях соціальних трансформацій. Певно вже з місяць на моєму столі є книга «Процесуально орієнтована робота з конфліктами», авторства Арнольда Міндела. Насправді, цю книгу мені подарували ще рік тому, але стало ясно, що в мені тільки тепер визріла готовність знову відкрити її і вчитатись. Ця книга стала мені потрібною, бо в ці дні мені особливо гостро бракує порозуміння з іншими людьми. На додачу я схильна уникати негативних реакцій, а Міндел описує процес пошуку порозуміння саме в момент конфлікту в парах, в команді і в країнах. Міндел пропонує не конфліктувати з конфліктом, а трансформувати його енергію у діалог між найбільш полярними аспектами. Тому найперше, чому напевно Міндел вчить мене через цю книжку, це слухати і більш глибоко відчувати себе як особистість і нас як спільноту.
Найбільшим моїм літературним захопленням наразі є, прочитана в оригіналі, книга британського автора ДіБіСі П´єра «Світло згасло в країні див», яка завдяки Галі Шиян, виходить нарешті українською, а у вересні на Форум у Львів приїде сам автор. Цю книгу я особисто хочу цитувати мало не всю, бо ДіБіСі тверезо розмірковує над причинами з яких цивілізація переживає поразку за поразкою, і навіть очевидний для всіх фінансовий і культурний декаданс. Автор через думки і дії Ґебріала дослідив природу декадансу. Історія Ґебріала для тих, хто зранку не має мотивації прокидатись і щось робити, кого час від часу накриває зневіра, що хоча б щось спрацює, щоб зупинити цей крах культури, крах цінностей, особисті невдачі, і почувається розгубленим у тому, як жити далі в сучасному світі. На мою думку, ця тема є близькою читачам в Україні, можливо навіть багатьом, але точно близька мені. Це справжній виклик, з яким я як читачка можу себе ідентифікувати, так само як і з бажанням автора розібратися, що ж все таки твориться з нами, бо багато хто вже не може мовчки погоджуватись з позицією ніби все гаразд з нашим світом. З нетерпінням очікую книжку українською, щоб знову слідом за ДіБіСі пірнути у кролячу нірку, у країну див, де вершина це дно, а ліворуч знаходиться праворуч. Йююх!
Фото: Катерини Бридун
Додаткові матеріали
- Радій Радутний: «Реклама на мене діє навпаки — до надто розпіареної книжки або автора виникає певна упередженість»
- Міла Іванцова: «Різні настрої однієї людини викликають потребу в різних книжках»
- Олег Соловей: «Читання книжок – праця значно приємніша, ніж їх написання»
- Ірина Славінська: «Літо - це привід надолужити те, що не встигли прочитати протягом року»
- Юлія Марищук: «Щодня перечитую дуже багато поезії»
- Володимир Сапон: «Влітку читайте «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека або гуморески «з хутора Мозамбік» Євгена Дударя, а восени — щось серйозніше…»
- Іван Семесюк: Можу порадити до читання епопею «Вежа блазнів» Анджея Сапковського
- Олександр Моцар: «Раджу всім не думати про серйозне, а, лежачи в гамаку, перечитати Тома Сойєра»
- Жанна Куява: «Нещодавно «проковтнула» пригодницьку новинку «Шляхом Колумба. Через Атлантику без їжі та води»
- Роксолана Сьома: Для мене «НепрОсті» Тараса Прохаська — книга-наркотик, єдина, яку я закінчила і почала знову
- Володимир Германов: «Література, як і інше справжнє мистецтво, ніколи тебе не зрадить»
- Василь Рубан: «Зараз трапити книжку сучасного українського автора, яку можна було б читати, майже неможливо»
- Анна Рибалка: Мене як читача приваблює японська проза
- Zоряна: Зараз я «на хвилі» Люко Дашвар
- Мирослав Слабошпицький: «Розумію, що книжка, так само як плівка у кіно – відімре ще за життя мого покоління»
- Оля Жук: «Люблю неквапне читання, і тепер ніколи не читаю “з професійного обов’язку”»
- Олексій Нікітін: «Смаки у всіх різні, книг багато, а часу мало»
- Ігор Грабович: «Читати для мене - це фактично любити»
- Ірина Вікирчак: Велике значення надаю читанню художньої літератури в оригіналі
- Тарас Антипович: «Хочеться бачити, слухати і читати когось морально сильнішого і святішого, ніж ми всі»
- Вікторія Гранецька: «В читанні шукаю різноманітності та екстриму»
- Яна Дубинянська: «Все, що напишуть Дяченки, Биков, Уліцька, Рубіна, Галіна, Денисенко, Соколян – читатиму точно»
- Станіслав Львовський: «Навряд чи є щось, що можна було б порадити для читання всім»
Коментарі
Останні події
- 23.01.2021|18:46Держкомтелерадіо не дав дозвіл на ввезення в Україну ще 18 книг, які містять пропаганду держави-агресора
- 23.01.2021|18:44Пошепки про найсокровенніше
- 22.01.2021|17:29Скоро з’явиться SALIUT Magazine — новий журнал про українську фотографію
- 22.01.2021|16:31У «Видавництві 21» вийде книга про Голокост другого покоління
- 22.01.2021|13:37Станіслав Асєєв презентує книгу «"Світлий Шлях": історія одного концтабору» про в’язницю у центрі Донецька
- 22.01.2021|11:10Вийшов п’ятий том серії «Хроніки Архео»
- 20.01.2021|08:10Помер Роман Садловський
- 19.01.2021|15:16Стартує ІV Всеукраїнський конкурс малої прози імені Івана Чендея
- 17.01.2021|21:11Завантажуйте «Убити Антиципатора»
- 15.01.2021|10:06В Україні стартував прийом робіт на Міжнародну премію імені Івана Франка
