
Re: цензії
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
- 16.07.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаПравда про УПА в підлітковому романі Галини Пагутяк
Видавничі новинки
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
Re:цензії
Марина Павленко: Читаючи «Верхи на крадених конях» у двох місцях по-справжньому розплакалась, чого вже давно не робила над художнім текстом
На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця Марина Павленко.
- Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, що ні? Що можете порадити для читання іншим?
— Пер Петтерсон. Верхи на крадених конях / Переклад Галини Кирпи. Тернопіль, «Навчальна книга – Богдан». 2011. Загалом читалося рівно, без якогось запалу, але з інтересом: здається, так і мають читатись прохолодні норвезькі романи (дуже схоже відчуття мала після «Снів шовкопрядів» Оси Ґан Шведер, та, власне, й усього Кнута Гамсуна). Але однозначно вабила авторова (ну, та й перекладачева, безперечно!) майстерність без поквапу, і ніби уривчасто, вести оповідь. Без «екшенів» та сенсацій (майже всі основні колізії вгадувались наперед), але з явною екзотикою і якоюсь аж неймовірною життєвою правдою. А в кінці у двох місцях навіть по-справжньому розплакалась, чого вже давно не робила над художнім текстом... Окремо варто сказати про силу норвезьких суворих і духмяних пейзажів (от уже вміють їхні автори передати колорит своєї природи!).
Також недавно прочитали з молодшою донькою Оксанкою цілий ряд книжок Астрід Ліндґрен:
— «Сонячна галявина» / Переклад Галини Кирпи (Махаон-Україна, 2011). Вразила краса авторчиної мови й образів (чомусь як ніколи досі), взагалі, дуже сильно написано. Як уміє авторка одним штрихом передати характер!
— «Роня — дочка розбійника» / Переклад Ольги Сенюк (Махаон-Україна, 2009). Історія потішила неабияк (хоч, перепрошую, згідно з резюмуваннями героя «Записок самашедшего» Ліни Костенко, які теж прочитала не так і давно, — авторка Астрід Ліндґрен уже віджила для сучасного покоління). Ні, правий був Голобородько у своєму вірші «Що читати» (цитую з пам’яті): якщо хочеш знати, як здобути волю Україні, «...жодної історичної книжки не читай (я додала б: «І записок українського самашедшего» теж. У жодному разі!). Читай натомість казки, синку мій, котику мій»... До таких життєствердних казок відношу й «Роню — дочку розбійника».
— «Лотта з бешкетної вулиці» / Переклад Галини Кирпи (Махаон-Україна, 2010). Чудова весела і зворушлива історія!!!!
— «Домовичок Нільс Карлсон» / Переклад Галини Кирпи (Махаон-Україна, 2010): ці казки вразили менше, але теж непогані.
— «Расмус-волоцюга» / Переклад Ольги Сенюк (Махаон-Україна, 2011) — вершина всіх наших із донькою читань останнього часу (і, на мій погляд, усіх писань самої Астрід Ліндґрен)!!!! Розкішна, зворушлива, жива, захоплива історія малого хлопчика!!! Раджу прочитати всім: і малим, і дорослим!
... Зараз потрохи (бо ця книжка не призначена для «швидкого проковтування») читаю «На добрий спомин: Повість про батька» Наталки Дукиної (Видання джурналу «Березіль», Харків, 2010) — документально-мемуарні свідчення про репресії в харківському письменницькому будинкові у тридцятих роках. Книжка вражає. Вона особливо актуальна, можливо, саме зараз, коли Незалежність України знов постала під знаком питання. Попри те, що видана давніше, її теж раджу прочитати всім-всім-всім. Це як заклик всім українцям: «Будьте пильними!»
Коментарі
Останні події
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
- 18.08.2025|19:27Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
- 18.08.2025|19:05У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
- 18.08.2025|18:56Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»