
Re: цензії
- 05.12.2019|Тетяна Шептицька«Дайте мені інше людство. З цим якось не складається…»
- 04.12.2019|Богдан Дячишин, ЛьвівРоздуми про «Смак пізнього яблука»
- Книга, яку варто прочитати всім
- 03.12.2019|Євгенія КононенкоАрхетипи жінок у романі Володимира Даниленка «Клуб «Старий Пегас»
- 03.12.2019|Антоніна Царук, м. КропивницькийІгор Павлюк: Домінанти стилю
- 29.11.2019|Дмитро ДроздовськийЗриме й незриме в поетичному життєруху Романа Офіцинського
- 28.11.2019|Ігор Бондар-Терещенко«Я божеволію за вільною собою». У тенетах поезії Олени Іщенко
- 22.11.2019|Олександр Астаф´єв, м.КиївУміння ходити по хмарах
- 18.11.2019|Ігор Фарина, член НСПУРеалії й уява: два в одному
- 14.11.2019|Уляна ГурбикЗубси. Усмішка-це моя суперсила!
Видавничі новинки
- Євген Нахлік. «Іван Котляревський у рецепції Івана Франка»Книги | Буквоїд
- Том Флетчер. "Різдвозавр та Зимова Відьма"Дитяча книга | Буквоїд
- Прля Бранко. «Апокаліпсис. мк»Книги | Буквоїд
- Насев Сашко. «Вибрані драми»Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Чорний льон"Поезія | Буквоїд
- Борис Крамер. «Зламані сходи»Книги | Буквоїд
- Ія Ківа. «Перша сторінка зими»Поезія | Буквоїд
- Оксана Лозинська, "Шлях до себе. Відверто"Книги | Буквоїд
- Марія Микицей, "Dolce Vita"Книги | Буквоїд
- Людмила Тарнашинська. "Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління"Книги | Буквоїд
Re:цензії
Марина Павленко: Читаючи «Верхи на крадених конях» у двох місцях по-справжньому розплакалась, чого вже давно не робила над художнім текстом
На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця Марина Павленко.
- Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, що ні? Що можете порадити для читання іншим?
— Пер Петтерсон. Верхи на крадених конях / Переклад Галини Кирпи. Тернопіль, «Навчальна книга – Богдан». 2011. Загалом читалося рівно, без якогось запалу, але з інтересом: здається, так і мають читатись прохолодні норвезькі романи (дуже схоже відчуття мала після «Снів шовкопрядів» Оси Ґан Шведер, та, власне, й усього Кнута Гамсуна). Але однозначно вабила авторова (ну, та й перекладачева, безперечно!) майстерність без поквапу, і ніби уривчасто, вести оповідь. Без «екшенів» та сенсацій (майже всі основні колізії вгадувались наперед), але з явною екзотикою і якоюсь аж неймовірною життєвою правдою. А в кінці у двох місцях навіть по-справжньому розплакалась, чого вже давно не робила над художнім текстом... Окремо варто сказати про силу норвезьких суворих і духмяних пейзажів (от уже вміють їхні автори передати колорит своєї природи!).
Також недавно прочитали з молодшою донькою Оксанкою цілий ряд книжок Астрід Ліндґрен:
— «Сонячна галявина» / Переклад Галини Кирпи (Махаон-Україна, 2011). Вразила краса авторчиної мови й образів (чомусь як ніколи досі), взагалі, дуже сильно написано. Як уміє авторка одним штрихом передати характер!
— «Роня — дочка розбійника» / Переклад Ольги Сенюк (Махаон-Україна, 2009). Історія потішила неабияк (хоч, перепрошую, згідно з резюмуваннями героя «Записок самашедшего» Ліни Костенко, які теж прочитала не так і давно, — авторка Астрід Ліндґрен уже віджила для сучасного покоління). Ні, правий був Голобородько у своєму вірші «Що читати» (цитую з пам’яті): якщо хочеш знати, як здобути волю Україні, «...жодної історичної книжки не читай (я додала б: «І записок українського самашедшего» теж. У жодному разі!). Читай натомість казки, синку мій, котику мій»... До таких життєствердних казок відношу й «Роню — дочку розбійника».
— «Лотта з бешкетної вулиці» / Переклад Галини Кирпи (Махаон-Україна, 2010). Чудова весела і зворушлива історія!!!!
— «Домовичок Нільс Карлсон» / Переклад Галини Кирпи (Махаон-Україна, 2010): ці казки вразили менше, але теж непогані.
— «Расмус-волоцюга» / Переклад Ольги Сенюк (Махаон-Україна, 2011) — вершина всіх наших із донькою читань останнього часу (і, на мій погляд, усіх писань самої Астрід Ліндґрен)!!!! Розкішна, зворушлива, жива, захоплива історія малого хлопчика!!! Раджу прочитати всім: і малим, і дорослим!
... Зараз потрохи (бо ця книжка не призначена для «швидкого проковтування») читаю «На добрий спомин: Повість про батька» Наталки Дукиної (Видання джурналу «Березіль», Харків, 2010) — документально-мемуарні свідчення про репресії в харківському письменницькому будинкові у тридцятих роках. Книжка вражає. Вона особливо актуальна, можливо, саме зараз, коли Незалежність України знов постала під знаком питання. Попри те, що видана давніше, її теж раджу прочитати всім-всім-всім. Це як заклик всім українцям: «Будьте пильними!»
Коментарі
Останні події
- 05.12.2019|13:52Львів’ян запрошують на ETNO Fashion Show, де збиратимуть кошти на реабілітаційний центр для поранених воїнів
- 05.12.2019|07:25Yakaboo відкидає звинувачення в рекламі пріоритетно книг російських видавців
- 04.12.2019|16:54Премію за найгірший опис сексу отримали Дідьє Декуен та Джон Гарві
- 04.12.2019|16:02Видавництво «Моя книжкова полиця» йде з Yakaboo через Росію
- 04.12.2019|11:33Диво-книжка Євдокії Тютюнник
- 04.12.2019|08:44«Топ БараБуки 2019»: оголошено довгий список
- 03.12.2019|15:58Вірші далекої Африки: презентація поетичної збірки «Золотий носоріг»
- 29.11.2019|15:52Оголошено Всеукраїнський конкурс "Літературна візитка краю"
- 29.11.2019|15:50Держкомтелерадіо не дав дозвіл на ввезення книг, які містять ознаки пропаганди держави-агресора
- 29.11.2019|12:52У Києві відбудеться Вечір пам’яті Олега Лишеги