Re: цензії

- Зазвичай, читаю декілька книг одночасно: щось художнє – для душі, для відпочинку, і фахове, наукове – бо вимагає професія журналіста та студенти. Художню книгу читаю тільки за умови, що вона мені подобається. Якщо ні, то відкладаю. Нещодавно закінчила трилогію Ентоні Берджеса: «Время тигра», «Враг под покривалом» і «Восточные постели» про Малайзію того часу, коли Британія втрачала свій вплив на неї. Країна, яку поглинає корупція, неосвіченість та нелолугість місцевих чиновників тощо, країна, в якій нашарування культур ось-ось може вибухнути конфліктом. Окремі моменти мені чомусь дуже нагадували українські реалії.

Зараз взялася за роман британської письменниці Зеді Сміт «Білі зуби» в перекладі на українську Нани Куликової та Ростислава Семківа – певною мірою, роман теж про виживання в умовах мультикультурності, про емігрантів з Індії, Пакистану та інших колишніх британських колоній, які нині оселилися в Лондоні. У нинішньому світі навряд чи комусь вдається замкнутися у своїй власній культурі. Світ вимагає діалогу.

- Що плануєте прочитати?

- Планую перечитати «Берестечко» Ліни Василівни Костенко. Мені нещодавно на день народження подарували це щойно презентоване видання з ілюстраціями художника Сергія Якутовича. Я в захопленні від оформлення книжки. Ну, і звичайно, від поезії Ліни Костенко. А також планую все-таки дістатися до останнього роману Оксани Забужко «Музей покинутих секретів», бо якось незручно бути поза дискурсом, як сказав би Іван Андрусяк.

Стоять у черзі й декілька наукових фахових видань, як то «Медіапсихологія» Петера Вінтерхофф-Шпурка.

- Як обираєте літературу для читання?

- Все залежить від настрою. Я взагалі фанат читання. Можна сказати, що певною мірою, занурюючись у книги, я відпочиваю від щоденних проблем та стрімкого професійного життя. Книги змушують зупинитися, подумати, щось, можливо, переосмислити. Це така собі інтелектуальна нірвана, якщо так можна сказати. Тому вибираю книги інтуїтивно: хочеться відволіктись та відпочити, читатиму якусь пригодницьку книгу; хочеться налаштуватися на якийсь новий проект, читатиму зовсім іншого плану літературу, можливо, навіть філософську.

- Які книги Ви б порадили для читання іншим?

- Дуже складно щось комусь радити, бо вибір книги – це, якоюсь мірою, процес інтимний. Але можу перелічити ту літературу, яка не залишила мене байдужою. З іноземних авторів це в першу чергу Джон Фаулз та його роман «Волхв», а також Герман Гессе «Гра в бісер». Далі йде Умберто Еко, намагаюсь читати всі новинки, які з’являються за його авторства. Люблю читати Памука. Рекомендую також перечитати «Заблудлі душі» Фредеріка Трістана про Європу перед Другою світовою війною (ця книга навіть перекладена українською). Якщо говорити про українську літературу, то свого часу я була шокована романом Івана Багряного «Сад Гетсиманський». Вважаю, що він нічим не поступається перед книгою Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ». Час від часу перечитую поезію Стуса – вона має надзвичайно потужну енергетику. Із сучасного українського рекомендую перечитати роман Леоніда Кононовича «Тема для медитації». А на завершення хочу нагадати про Еріха Фромма та його «Втечу від свободи» - в українських умовах це дуже актульна книга.