Раптова зміна статусу України на геополітичній арені світу – від країни, яку ніхто не помічав, до країни, яка змінює хід світової історії, – радикально вплинула і на статус української культури. Нас нарешті почали помічати – і нещодавні зміни у атрибуції художників українського походження по світових музеях тому доказ. Наступний крок - представити світові культурну спадщину, яка маловідома навіть нам самим, і допомогти глянути як на українську, так і на російську культуру через нову «деколонізаційну» оптику.  

У цьому контексті проєкт «Ковчег Україні», який був реалізований за підтримки Українського культурного Фонду, і який містить віртуальну галерею, а також грандіозний фотоальбом «Ковчег: шедеври українського живопису, графіки, скульптури» чудово надається до такого завдання: демонтаж старих уявлень про українську культуру і побудова власного мистецького пантеону. Адже процес ревізії світової спадщини хоч і розпочався у топових музеях світу, і справжню національну приналежність отримало чимало мистців на зразок Айвазовського, Рєпіна чи Куїнджі, але досі цей процес жодним чином не стосувався України та Росії, тобто російська імперія досі ніколи чомусь не розглядалась світовою академічною спільнотою як імперія. Відтак Україна не трактувалась як країна колонізована.

Щоб «розбити» колоніальну оптику, крізь яку дивиться на нас світ, треба самим українцям розпочати власні фахові дослідження. Крім того, автори «Ковчегу» мріють, щоб з цим фотоальбомом вітряки Васильківського, кипариси Труша чи квітучі сади Глущенка стануть такими ж впізнаваними, як соняхи Ван Гога чи водяні лілії Моне. І це цілком можливо, адже «Ковчег» – це справжня антологія українського живопису, графіки і скульптури, до якої увійшли знакові мистецькі твори – від давньої ікони до кращих зразків українського авангарду. Як у картинній галереї, ми можемо переходити із залу в зал і милуватись українськими шедеврами – зал Васильківського, Пимоненка, Мурашка, Труша, Новаківського, зал скульптури Пінзеля, Архипенка, Петрука. Усього проєкт містить близько 500 шедеврів із музейних і приватних колекцій, і так само усе це багатство можна оглянути на сайті культурної платформи «Ковчег "Україна» у вільному доступі – віртуальна галерея працює 24/7, де нам пропонують прочитати ряд науково-популярних статей про українських живописців, прослухати відеолекції відомої мистецтвознавиці Діани Клочко, помилуватись анімованими полотнами. До речі, особливий акцент цієї віртуальної колекції – Львівська школа живопису (що природно, адже куратори, упорядники, колекціонери проєкту – львів’яни), тож ж Україна відкриє для себе інший Львів – не тільки львівську каву чи реберню, а й Сельського, Звіринського, Сміх-Шатківського, Сороку.

У такий спосіб, як бачимо, зроблено поважну заявку на те, що українське мистецтво має достатній символічний капітал на міжнародній арені, аби такі думки з ідеями деколонізації продовжували сприйматися серйозно.