
Re: цензії
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
Видавничі новинки
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
Re:цензії
«Хуторянські» окуляри чи «деколонізаційна» оптика?
Ми є свідками історичного процесу, коли українська культура нарешті виходить з імперської тіні, де їй завжди приділялася роль «хуторянської» - на відміну від російського «центру».
Раптова зміна статусу України на геополітичній арені світу – від країни, яку ніхто не помічав, до країни, яка змінює хід світової історії, – радикально вплинула і на статус української культури. Нас нарешті почали помічати – і нещодавні зміни у атрибуції художників українського походження по світових музеях тому доказ. Наступний крок - представити світові культурну спадщину, яка маловідома навіть нам самим, і допомогти глянути як на українську, так і на російську культуру через нову «деколонізаційну» оптику.
У цьому контексті проєкт «Ковчег Україні», який був реалізований за підтримки Українського культурного Фонду, і який містить віртуальну галерею, а також грандіозний фотоальбом «Ковчег: шедеври українського живопису, графіки, скульптури» чудово надається до такого завдання: демонтаж старих уявлень про українську культуру і побудова власного мистецького пантеону. Адже процес ревізії світової спадщини хоч і розпочався у топових музеях світу, і справжню національну приналежність отримало чимало мистців на зразок Айвазовського, Рєпіна чи Куїнджі, але досі цей процес жодним чином не стосувався України та Росії, тобто російська імперія досі ніколи чомусь не розглядалась світовою академічною спільнотою як імперія. Відтак Україна не трактувалась як країна колонізована.
Щоб «розбити» колоніальну оптику, крізь яку дивиться на нас світ, треба самим українцям розпочати власні фахові дослідження. Крім того, автори «Ковчегу» мріють, щоб з цим фотоальбомом вітряки Васильківського, кипариси Труша чи квітучі сади Глущенка стануть такими ж впізнаваними, як соняхи Ван Гога чи водяні лілії Моне. І це цілком можливо, адже «Ковчег» – це справжня антологія українського живопису, графіки і скульптури, до якої увійшли знакові мистецькі твори – від давньої ікони до кращих зразків українського авангарду. Як у картинній галереї, ми можемо переходити із залу в зал і милуватись українськими шедеврами – зал Васильківського, Пимоненка, Мурашка, Труша, Новаківського, зал скульптури Пінзеля, Архипенка, Петрука. Усього проєкт містить близько 500 шедеврів із музейних і приватних колекцій, і так само усе це багатство можна оглянути на сайті культурної платформи «Ковчег "Україна» у вільному доступі – віртуальна галерея працює 24/7, де нам пропонують прочитати ряд науково-популярних статей про українських живописців, прослухати відеолекції відомої мистецтвознавиці Діани Клочко, помилуватись анімованими полотнами. До речі, особливий акцент цієї віртуальної колекції – Львівська школа живопису (що природно, адже куратори, упорядники, колекціонери проєкту – львів’яни), тож ж Україна відкриє для себе інший Львів – не тільки львівську каву чи реберню, а й Сельського, Звіринського, Сміх-Шатківського, Сороку.
У такий спосіб, як бачимо, зроблено поважну заявку на те, що українське мистецтво має достатній символічний капітал на міжнародній арені, аби такі думки з ідеями деколонізації продовжували сприйматися серйозно.
Коментарі
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025