У першослові до збірки автор зауважує, що «не мав на меті написати збірку релігійних віршів». І це справді так, адже мова про глибинніший аспект – духовність. Релігійність і духовність  – поняття, які різняться в багатьох смислах одне від одного. І не треба багато мудрувань з цього приводу, варто зазирнути до теологічного словника: «Релі́гія (від лат. Religio зв´язок)». Духовність або є, або її нема, це так само як і віра. Можна  відвідувати храми, не маючи всередині ані першого, ані другого, сповідуючи… звичайну ритуальність, що довкола, на жаль, зараз дуже часто спостерігається. А можна мати храм в собі й осявати все довкола життєдайними водами Божого океану: підбадьорливою усмішкою, позитивним настроєм, добрим словом або діями. Особливо зараз – у часі війни, коли довкола тисячі змарнілих, зболених, емоційно виснажених душ. Божий океан безмежний, і нема йому ані початку, ані краю. Ще б … кожній людині «дорогу» до нього знайти. Чи ж не про неї йдеться у запропонованій збірці? Вона ніби нагадування про те, звідки ми насправді прийшли і як тут опинились.

Вперше зустрічаю книгу, де головні персонажі – Голос Бога, Янголи, Світло, Любов, автор: «… та на землі слід творити//любов//і множити світло//бо це – основа основ//. Верлібри подаються у щоденникових записах, які варто  читати не поспіхом, а вдумливо, і перечитувати по кілька разів.

У назві книги символічне трисуття (земля, небо, душа), кожний аспект якого невіддільний один від одного. Океан у давньогрецькій міфології символізує первісне божество, з якого все починається: ріки, озера, струмки. В його основі – вода, а це – жіноче начало (інь), відродження, життя, один з п’яти елементів побудови Всесвіту. «Розмови з Богом» та «Розмови з янголами» –  винятковий тонкий (неземний) світ, про який автор намагається нам донести (оприлюднити) у такий незвичний спосіб. Честь і хвала йому, бо не кожен відважиться виносити на загал особистісні одкровення та ще й такого сакрального штибу. Хоча… як і з якого боку на це подивитися. Відому істину 

Про квантовий перехід – і не тільки

про те, що в Бога немає інших рук, окрім людських, ще ніхто не скасовував. Тут не завадить згадати й фізику. Оскільки живемо у винятковий час – час квантового переходу, де квант – промениста енергія («Сонце, яке не спалює»), саме з них (квантів) складаються фотони (фотон – давньогрецькою – світло).Згадайте Марка Аврелія: «Зазирни в себе! Усередині тебе є джерело, яке ніколи не пересохне, якщо зумієш знайти його». «Насправді, людина володіє лише тим, що є в ній» – Оскар Вайльд. Тому радіймо книжці «Води Божого океану», яка, сподіваюсь, допоможе кожному (хто готовий), віднайти у собі те вже згадане божественне джерело і зробити все для того, аби не замулити його, а, навпаки – відродити і поділитись його дарами зі всім світом. Щасливий той, хто «чує» голос Неба, хто має від нього дороговкази: «… щороку запитую тебе//на Водохреще// –  ким я вийду з води?//ти завжди//усміхнено відповідаєш//– Сином Божим!», «… нас усіх єднає любов// це перше моє ім’я».Так, найкраща броня – любов, яка зіткана із невидимих світлоносних енергій Всевишнього, Діви Марії та Духа Святого. Живемо у час, коли Небо «опускається» на Землю…Мовою науки – квантовий перехід (стрибок).

Діалогічні підказки спостерігаємо практично на кожній сторінці: ліричний герой спілкується щиро і сповідально, ділиться своїми сердечними надбаннями і спостереженнями. Загалом верлібри Козинця, як і все решта ним написане, вимагає заглибленого і зосередженого прочитання. І тільки тоді можна «вихопити» у тексті пророчі думки про близькі зміни у світоустрої, до яких, до слова, у декого буде неоднозначне ставлення. І воно зрозуміло, бо всі ми різні, на різних щаблях розвитку (ментальному, духовному, емоційному, психосоматичному). Саме тому все не так просто і залежить від рівня свідомості читальника. А їх (рівнів) фіксують сім. Найнижчий – приземлений, матеріальний. Найвищий –духовний, світ нематеріальної природи. Часто поет цитує від першої особи (вустами Всевишнього) і тоді мимоволі погоджуєшся з ним: «я не давав людям зброї//крім одної – чистого серця», «чому досі немає миру//твори його в серці//разом з іншими у світлі//так мені легше буде//створити його для вас//фізично». «Милість буває тоді//коли є  вдячність//та жага духовного зростання» – один з головних посилів.

Про світ ангельський

Автор переконаний, що кожний із нас носить всередині себе сонце. Важко з цим не погодитись, бо ж якби було інакше, то земне житя (буття) не мало б тоді жодного сенсу. І хто б що там не казав всупереч цьому, але навіть найнечемніший ангел (старослов’янською – падшій) був створений Богом добрим і світлим. Космічна світобудова тому й існує, що світлоносної енергії у відсотковому співвідношенні завжди БІЛЬШЕ.

Книгозапис (через автора, який виконує роль провідника, бо ж у Бога нема інших рук, окрім людських) фіксує прозорливі факти, за якими стоять важливі повідомлення із тонкого невидимого світу. У даному випадку мова про п’ять елементів побудови Всесвіту (повітря, вогонь, вода, земля й ефір) і ставлення до них нас, людей. Вони ж (елементи) мають здатність ВСЕ пам’ятати. Особливе право живої природи. Накопичивши в собі чимало негативної інформації (жорстокість, зло, гнів, заздрість, насилля тощо) згадані елементи (відтак Земля, сонячна система, Галактика) прагнуть її позбутися. «Інструментарію» для цього достатньо: стихії, катастрофи, паводок, потопи, пожежі…«… може прийти час//що й напитися вдасться не скрізь//що головною валютою//будуть не гроші – вода//яку ви не цінуєте нині//я сховаю її від більшості//щоб люди відчули//хто вони без моєї опіки//щоб зрозуміли//що милість буває тоді//коли є вдячність//та жага духовного зростання//а не суцільні підміни//брехня й нажива//чи ще гірше –//вбивство собі подібних//заради кращого життя//дива я залишу тим//хто буде жити з відкритим серцем//та Духом Святим». Чи всі вчитаються в написане? А якщо й прочитають – чи сприймуть? Кому до рук потрапить цей  духовний  дороговказ, щоб встигнути змінитися? Та й чи потрапить…

Цікава інформація про стихію вітру. Виявляється, потужні вітри мають своє призначення: «… це перевірка на гнучкість//людей та природи//бо вітер відмінно вивітрює//тяжкі думки і страхи//ламає тих//хто втратив гнучкість//чи бажання адаптуватися//до нових обставин». Бо ж «вільна душа//завжди трохи вітром пахне». А ось рядки про відповідальність за вчинене зло  «… за кожне зґвалтування й звірство//вчиню не просто покарання –//рід кожного кривдника//буде заблокований на тонкому рівні//й знищений на фізичному».

Жити в злагоді із собою – це означає зі всім світом. Але жити так, ніби востаннє, і тоді води Божого океану наповнять світ миром і любов’ю – це стане підмурком для нового світу, для покоління «нових світлих душ» (яке, до слова, певний час вже формується). Багато цікавих думок, які поділяю з автором, беру до уваги. Бо світ ангельський для мене віддавна не байдужий. Про це свідчать назви двох моїх найперших книг «Спитай у свого Янгола» та «Сила ангельської пір’їни». Знаєте, що найбільше дивує ангелі в? Самі люди, себто ми з вами. Бо вони «…не питають на жаль//як духовно рости//зміцнювати віру в себе//множити добро на землі//й дбати про планету». Маючи безцінні дари: любов, природу, слово – не цінують їх. Багатьох, на жаль, більше цікавить матеріальний аспект. Тим часом сучасне людство впало в безпам’ятство. Хіба можна нехтувати Словом, яке – духовна зброя. Бо ж «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог» (Євангеліє від Івана 1:1).

Наступна сентенція – «і немає в цій війні//та в кожному нашому дні//нічого випадкового//й нічого зайвого//бо на все воля Божа» – не несе в собі новизни, лише утверджує святу істину, про яку, можливо, багато з нас вже й забули.

Про духовні секрети та пророцтва

Долати страхи – це не думати  про те, що скажуть інші, бо «світ – матриця//в якій можна//обирати радість та щастя//свідомо», тим більше, що «кожна душа сама підписала//контракт свого втілення//й обрала цей час//та країну невипадково!». І зробити доброю звичкою (напрацювати в собі) щоденно дякувати Богові за все – за біль і за радість, вчитися долати внутрішню ненависть, прощати. Хоча… в часі теперішньої війни, як на мене, це не під силу багатьом… Питання про перевтілення душ хвилює не одного. Цікаве повідомлення про це черпаємо в одному з розділів: «кожна душа//знає наперед//який досвід//вона має отримати у втіленні//тому сама обирає//час країну та дату// й навіть базову комплектацію тіла//перед тим//як з’явитися на землі».

У цій книзі багато світлих див, але найбільшим дивом став для мене лист від померлого дідуся, який передає ліричному героєві… сам Всевишній. У ньому відповіді онукові на ті питання, які він йому «ставив подумки». Пророцтво про майбутнє України («нова Русь уже народилася», «серце нової держави//чи точніше кількох об’єднаних держав//у новий союз//буде у Києві//й матиме розмір//від Карпат і до Чорного моря»), яке вкраплене у різних розділах та сокровенних рядках, не лише вселяє віру, надію і любов, а й дарує впевненість і рятує від деперсоналізації душі (за Василем Стусом) та депресивних станів, бо «ви особлива країна//з вас розпочнуться зміни». І як же хочеться дожити до того часу, аби побачити той омріяний «ковчег світла», який поведе за собою увесь світ! А поки що мужня нація «переписує світову історію//чорнилом української крові», маючи чуйне серце, ясний розум, хоробрість, віру в Бога, маючи воїнів правди й свободи. Тож маємо пам’ятати, що « після найтемнішої ночі//настає світанок//а сильний дощ//закінчується веселкою»…

Даючи свободу людині, Бог одночасно дав їй десять заповідей. Але ж… Якби ж то… Особисто для мене Божі закони – це умовні весла, якими «керуємось» пливучи човном у житейському морі випробувань. Без згаданих «весел» – ми ніхто. Бо тоді з’являються шанси для  зародження передумов жорстокого світу, який в кінцевому результаті  призводить до руйнації не лише панівної епохи, а й людини як  духовної особистості. Бог стомився чути прохання (від певного кола людей) «знищити інших людей». Він хоче почути: «Боже// заміни все зло що довкола нас//на добро//та по милості своїй//розплющ нам духовні очі//аби у світлі дня нашого//ми творили любов і гармонію//з чистим серцем//у прощенні//й мирі». Не за горами той час, коли Небо «опуститься» на Землю, аби кожний пробудив у собі Божественний творчий потенціал. Бо «світ потребує позитивних емоцій».

А ще автор доносить важливу інформацію про найперших злісних ворогів людини, які руйнують духовний імунітет: роздратованість, хвилювання, тривоги, страхи, агресію, сумніви та інше ментальне сміття (паніка, ненормативна лексика, гнів, образи). Звідси – апокаліптичні мотиви в окремих верлібрах, але я свідомо їх оминаю, бо моя душа прагне таки Світла… Про них автор розповідає з глибоким затаєним внутрішнім співчуттям, адже космос його душі неосяжний.

Безліч доріг оперізують нашу планету: широкі, вузькі, прямі і криві, але всі вони єдині у своїй цілісності. Так само вони (дороги) дублюються у тонкому невидимому світі. Завдання кожного – вибрати свою єдину, чисту і світлу, не схибити. Рано чи пізно всіх цікавлять філософські питання: хто я? Звідки прийшов? Куди прямую? Про це розмірковує в книжці й сам ангел «добре//коли хоча б час від часу//людина сама себе запитує//я з Богом//чи з іншою силою?//що я транслюю у світ – //світло чи негатив?». Відповіді на ці питання сховані у серці кожного, а щоб їх знайти, варто прочитати «Води Божого океану» Олександра Козинця. Його нова книга – це дорога до самого себе. Звісно, у кожного вона своя і неповторна. Для прикладу. Не всі пуп’янки лотоса розкриваються до сходу сонця, бо на все свій час. Так само не всі люди можуть одночасно пробудитись із летаргійного стану бездуховності… Однак трапляються на світі дива. І цим дивом стала книга, про яку я Вам, друзі, намагалась щойно оповісти.