Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Re:цензії
«Достойна простору й любові твоя нетлінна височінь…»
КАМІННЯ ПОКОЛІНЬ: Альманах, присвячений Тарасові Мельничукові/упорядник Євген Баран. Івано-Франківськ. Місто НВ. 2019.
Про виїмковість постаті Тараса Мельничука говорити й писати можна вдосталь, оскільки феномен його таланту давно є доброю поетичною константою й естетичним маркером літературного смаку. Автор, магія письма якого змушує знов і знов до себе приходити, вже чогось вартує. Та й зрештою, потреба спомину є, безперечно, потребою повернення, тому й шукаємо тих, до кого хочемо і до кого треба повертатись. На сьогодні опубліковано чимало спогадових матеріалів (зокрема, це книги «Князь вільного слова», упорядкована Манолієм Попадюком і Віктором Максимчуком у 2008 році, а також «Бурлака», упорядкована Євгеном Бараном та Мирославом Лазаруком у 2018 році).
Невеличкий альманах «Каміння поколінь» на пошанівок Тараса Мельничука побудований так, що нанизує на короткі спогадові замітки поетичні рефлексії задекларованих у ньому двадцяти восьми авторів – різних, проте об’єднаних силою одного генія і силою слова, бо доки нам вистачає слів, доти триватиме пам’ять. Попередні акцентуаційні штрихи перед авторськими художніми текстами й перекладами є спробою бодай пунктирно обрамити нам образ Тараса Мельничука-Князя Роси, не завжди зрозумілого, бунтівного, але завжди правдивого уторопсього мольфара, який не вмів кривити душею, творчість для якого була правдою й тією реальнісю, де світ наповнений божественним змістом, а всі життєві порухи переплетені всеохопним почуттям Любові – «єдиної великої світу інакшости».
Серед поезій збірки знаходимо такі, що концептуально близькі поетичному світові поета. Це насамперед мотиви пошуків гармонії та світорівноваги, що корелюють з контрарними духовними опозиціями (Не говоріть мені про війну розкажіть краще про літо; цей світ поділений надвоє, ти хоч наш Всесвіт не діли) у пошуках смислової ваги життя в межах спілкування особистості зі світом. Чимало віршів пройняті екзистенційними рефлексіями крізь призму самовідчувань, зокрема мотиву «самовідчуженості», інакшості (День згаслий віку вкоротив і пробудив лиш рефлекторний спротив; знаки розставлено чорним до білого миті розгорнуто тлінним вогнем; Іду по жбиристому березі своєї долі що випробовує на стиск і розтяг; думки перетворюю в метафізичний допит існування), емблематичною міфопоетикою з національним наголосом (четверті півні, дубова бочка, там непочата вода на дні, повзе горою біла сорочка – світочну вбрею несут мені…; Хоч трембіта уже змайстрована, але ти собі – чуєш – жий), християнською афористичністю в контексті богошукання (Якщо в нашу душу хоче ввійти Бог, значить, все в ній, слава Богу, чисте), місця поета в пошуках простору, та й існуванням самих «меж» цього простору (Поет не має чим писати молитву).
У деяких поезіях мистецька енергія і рівень причетності духу автора конкретний. Це вірші з безпосередніми апелятивами (А ти, такий близький у світлій тиші, росинкою дописуєш есей Князю Роси – пророче бородатий, вітре вітрів, що смеречину гне Тарасе Юровичу, затяжко на лацкані носити твій профіль та й загалом поетизувати увесь простір, усе життя).
Традиція укладання подібних видань є добрим поривом до небайдужості й потреби стимулу міжавторських емоційних діалогів, які й забезпечують тяглість і життя літературного процесу. Сповідування принципів онтологічної реальності, емотивних філософських роздумів, глибини контексту дає змогу відчути значимість збереження тайни Слова.
Коментарі
Останні події
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»
- 22.04.2024|15:36У столичному «Комфорт Тауні» відкривається нова «Книгарня Є»
- 22.04.2024|15:15110 тонн макулатури російських і радянських книжок обміняли на два пікапи для ЗСУ