
Re: цензії
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
- 01.09.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиОдухотворений мегавулкан мезозойської ери
- 25.08.2025|Ярослав ПоліщукШалений вертеп
- 25.08.2025|Ігор ЗіньчукПравди мало не буває
- 18.08.2025|Володимир Гладишев«НЕМОВ СТОЛІТЬ НЕБАЧЕНИХ ВЕСНА – ПЕРЕД ОЧИМА СХОДИТЬ УКРАЇНА»
- 12.08.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПолтавська хоку-центричність
- 07.08.2025|Ігор ЧорнийРоки минають за роками…
- 06.08.2025|Ярослав ПоліщукСнити про щастя
- 06.08.2025|Валентина Семеняк, письменницяЧас читати Ганзенка
Видавничі новинки
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
- Мар’яна Копачинська. «Княгиня Пітьми»Книги | Буквоїд
- "Моя погана дівчинка - це моя частина"Книги | Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
Re:цензії
«Достойна простору й любові твоя нетлінна височінь…»
КАМІННЯ ПОКОЛІНЬ: Альманах, присвячений Тарасові Мельничукові/упорядник Євген Баран. Івано-Франківськ. Місто НВ. 2019.
Про виїмковість постаті Тараса Мельничука говорити й писати можна вдосталь, оскільки феномен його таланту давно є доброю поетичною константою й естетичним маркером літературного смаку. Автор, магія письма якого змушує знов і знов до себе приходити, вже чогось вартує. Та й зрештою, потреба спомину є, безперечно, потребою повернення, тому й шукаємо тих, до кого хочемо і до кого треба повертатись. На сьогодні опубліковано чимало спогадових матеріалів (зокрема, це книги «Князь вільного слова», упорядкована Манолієм Попадюком і Віктором Максимчуком у 2008 році, а також «Бурлака», упорядкована Євгеном Бараном та Мирославом Лазаруком у 2018 році).
Невеличкий альманах «Каміння поколінь» на пошанівок Тараса Мельничука побудований так, що нанизує на короткі спогадові замітки поетичні рефлексії задекларованих у ньому двадцяти восьми авторів – різних, проте об’єднаних силою одного генія і силою слова, бо доки нам вистачає слів, доти триватиме пам’ять. Попередні акцентуаційні штрихи перед авторськими художніми текстами й перекладами є спробою бодай пунктирно обрамити нам образ Тараса Мельничука-Князя Роси, не завжди зрозумілого, бунтівного, але завжди правдивого уторопсього мольфара, який не вмів кривити душею, творчість для якого була правдою й тією реальнісю, де світ наповнений божественним змістом, а всі життєві порухи переплетені всеохопним почуттям Любові – «єдиної великої світу інакшости».
Серед поезій збірки знаходимо такі, що концептуально близькі поетичному світові поета. Це насамперед мотиви пошуків гармонії та світорівноваги, що корелюють з контрарними духовними опозиціями (Не говоріть мені про війну розкажіть краще про літо; цей світ поділений надвоє, ти хоч наш Всесвіт не діли) у пошуках смислової ваги життя в межах спілкування особистості зі світом. Чимало віршів пройняті екзистенційними рефлексіями крізь призму самовідчувань, зокрема мотиву «самовідчуженості», інакшості (День згаслий віку вкоротив і пробудив лиш рефлекторний спротив; знаки розставлено чорним до білого миті розгорнуто тлінним вогнем; Іду по жбиристому березі своєї долі що випробовує на стиск і розтяг; думки перетворюю в метафізичний допит існування), емблематичною міфопоетикою з національним наголосом (четверті півні, дубова бочка, там непочата вода на дні, повзе горою біла сорочка – світочну вбрею несут мені…; Хоч трембіта уже змайстрована, але ти собі – чуєш – жий), християнською афористичністю в контексті богошукання (Якщо в нашу душу хоче ввійти Бог, значить, все в ній, слава Богу, чисте), місця поета в пошуках простору, та й існуванням самих «меж» цього простору (Поет не має чим писати молитву).
У деяких поезіях мистецька енергія і рівень причетності духу автора конкретний. Це вірші з безпосередніми апелятивами (А ти, такий близький у світлій тиші, росинкою дописуєш есей Князю Роси – пророче бородатий, вітре вітрів, що смеречину гне Тарасе Юровичу, затяжко на лацкані носити твій профіль та й загалом поетизувати увесь простір, усе життя).
Традиція укладання подібних видань є добрим поривом до небайдужості й потреби стимулу міжавторських емоційних діалогів, які й забезпечують тяглість і життя літературного процесу. Сповідування принципів онтологічної реальності, емотивних філософських роздумів, глибини контексту дає змогу відчути значимість збереження тайни Слова.
Коментарі
Останні події
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині