Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Видовження простору, або територія глибоких очей
Чи ви були там, де тонко мерехтять вії, видовжуючи очі, витягуючи жили тисячі поглядів і нерозумінь світу тілесного? Ви були там? Коли ні – берімось разом за нитку (щоб не загубитись в цьому лабіринті) й рушаймо в нелегку дорогу коридорами слів Христі Венгринюк.
Тут вогко й кущисто, багато тіла власного, тіла світу, тіла космосу, але ще більше душі. Душі зболеної і злюбленої доторками видовжених очей, прихованих пристрастей і страстей, відоченашувань, тихих кволих молінь. Не бійтесь, – то душа поета, вона зболена словами, волею божого випадку порізана тонким новим папером, завита в фоліанти й припечатана сіркою…то душа поета. Лише так дискрибується світ поетичний у світ реальний, лише тому існує та нитка, за яку ви зараз тримаєтесь (але, благаю, не випускайте її – довгі очі мають великі прорізи й можуть поглинути вас своєю блакиттю!!!).
Писати про поезію – то, як прокрадатись у чиюсь келію, запалювати чужі свічки і терти чужу ладанку. Особливо таку поезію, бо версифікаційний ракурс Христі Венгринюк наскрізь пронизаний особистим хронотопом внутрішніх рік, які переливаються одна в одну, качаючи водянисту кров, дерев, які ростуть десь поряд із внутрішніми органами, тварин, які сплять під нирками, печінкою та серцем.
А зір. Зір, чи то пак візія у «Довгих очах» є двоякими: інтровертний та екстравертний. Про перший мова йшла в попередніх штрихах й можемо сказати, що такого штибу поетичне бачення внутрішніх переживань, ходінь, блукань. перетікань (адресанта й адресата, що часто виражається займенником «ти», якоїсь близькою духом і тілом людини з яскравими ознаками маскулінності) простежуємо в більшости віршах: «Бери мене за очі і веди / Так далеко, щоб ставало холодно й спекотно, / щоб дні змінювалися ночами…», «Чую на крик, як щось відмирає в долонях, / і скроні витікають ув очі, / сни складаються у сітківки, / і не можна розгледіти, що за ковдрою» тощо.
Другий ж тип – усе, що після, вже по власній, сакральній території. Це можуть бути розлогі (наскільки це дозволяють спресовані рамки верлібра чи дольника) мазки міського ландшафту з кляксами антропологічного, фаунального, з якимось закарбованим слайдом рухових чи звукових маніпуляцій; це й ледь уловимі розбавляння фарб чиєюсь посмішкою чи плачем, схлипом, недосказаністю, що ще більше видовжує і й до того дооооовгі очі. Ви бачите, ви відчуваєте погляди тих картин-віршів, що висять на стінах цього коридору-лабіринту – то все, що зуміло вийти за межі Христиного внутрішнього поезокровообігу? Залишаю вас тут, на півдороги, щоб самостійно стали частиною цього тексту.
Коментарі
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року