Re: цензії

Процес становлення праведників миру: перша п’єса Лариси Мончак
Волинська сага про війну, любов і свободу
19.06.2026|Павло Пантелеєнко, педагог, філолог
Повернення до першоджерел крізь магію літа
19.06.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Обережно там, де стрибають Мерседеси!
Це воює вона. За нашу і вашу свободу
12.06.2026|Дана Пінчевська, мистецтвознавець
Путівник мистецькими жанрами: «Живопис...» Катерини Липи
10.06.2026|Ігор Зіньчук
Як знайти шлях до успіху компанії?
05.06.2026|Ганна Клименко-Синьоок
Перетин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника
«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
31.05.2026|Надія Позняк
Вивільнення пам´яті

Re:цензії

08.07.2013|07:35|Юлія Починок, Львів

У тиші вокзальній

Оксана Пухонська. Час відвертіє: поезія / О.Я. Пухонська. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2012. – 92 с.

Глибока філософська дума авторки вибудовує цілу асоціативну мозаїку образів та переживань. Адже «з гіркоти ранкової кави» вимальовуються не тільки «спогади», а й «дорога / У вже пережитий день». Глибинне відчуття історичного часу, на який вже «падає сніг» співзвучне із типовим (для ліричного героя) образом людей, що «підуть по обочині». Екзистенційною у цьому сенсі видається «тайна самотності», що «ляже долонею…». Попри це авторка наголошує, що «життя – то не тільки спогади», а й «вагітність буремних днів». Метафорика її словописання гармонійно поєднується із філософією мовомислення: «Вростаєш шаленим вітром/ У кроки життя малі». Глибина думки передається читачеві особливим шармом мовно-стилістичного інструментарію.

Алітераційні прийоми створюють шумовий ефект нічного смутку, що «поміж зорями і безсонням»: «Тільки свято у світі вишиє / Монотонну печаль шалену». Мотив дороги стає одним із ключових у збірці:

                   І навіть заради

                   Високої втечі

                   Від себе самого

                   Постане предтечею

                   Нашого завтра

                   Дорога.

Близьким до нього є образ пам’яті, який зазвичай є супровідним: «Чіпляюся мокрими пальцями пам’яті / За подерті роками спогади».

Цікаво й по-алюзійному ново звучить новорічна містерія:

                   І прокинеться час,

                   І заб’є крізь куранти в жилах

                   Утринадцяте,

                   Ніби

                   Після Нового Кроку…

Яскраве увиразнення слів у рядках творить оригінальну поетичну картину світу: «А вулиці котяться/ Клубочками виямленими/ В дороги блукань, / Що не мають свого кінця». Гра звуків передає голос тиші: «Скрип коліс за-ти-ха… / За-тих». Відчитуємо глобальне розуміння сьогодення поміж рядків: «Відлітає з очей закривавлена вщент епоха, / Хтось приходить в життя,/ загубивши у ньому сенс». За прихованим від нас «екраном лиш образ… / Очі – / Свіже місто… / Все інше – голос.»… «І вірші, / Що стають свободою мені…». Головне, щоб «ув асфальт безсаддя НЕ проростати»…



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери