"Если падать, так падать, как метеорит: с блеском"

Григір Тютюнник

Здається, можемо вже говорити, що творчість Григора Тютюнника здобулася на серйозного, сумлінного і талановитого дослідника. Ним є Олексій Неживий із Луганська, який з 1985 року активно займається вивченням творчості геніального українського новеліста. У його доробку є монографічне дослідження " Григір Тютюнник: текстологічна та джерелознавча проблематика життя і творчості" ( Луганськ: ДЗ "ЛНУ ім. Тараса Шевченка, 2010 ), а також він виступив упорядником двох книг: "...Щоб було слово і світло: Листування Григора Тютюнника" ( Луганськ: Альма-матер, 2004. - 232 с. ), " Григір Тютюнник: "Образ України - здавна і по сьогодні. Щоденники, записники" ( Луганськ: Знання, 2005. - 262 с. ). Останні дві книги вийшли " фантастичним тиражем "  - у 300 примірників і, звичайно, пройшли сливе непомітно для шанувальників творчости незабутнього Григора. Тому відрадно, що київське видавництво " Ярославів Вал" взялося перевидати ці книги під однією обкладинкою, започаткувавши нову видавничу серію " Persona grata" з метою " окреслення знакових постатей інтелектуального виміру України ".

Мета поставлена благородна і це видання в якісному поліграфічному оформленні безперечно стане вагомим кроком як в осмисленні творчого феномену Григора Тютюнника, так і в популяризації геніальних постатей української культури. Тираж цього видання, сподіваюся, більший за попередні, на жаль його не вказано.

Тепер по-суті. Говорити про листи, щоденники і записники Григора Тютюнника можна і треба, оскільки цей задокументований матеріял відтворює внутрішню еволюцію великого майстра. Безперечною перевагою цих матеріялів є  їхня інтимність, щирість, безпосередність. Себто, у них Григір Тютюнник постає живою людиною зі своїми болями, переживаннями, сумнівами. Постає тим непокірним і непередбачуваним Григором, яким знали і яким остерігалися його сучасники. Тим більше, що до самої літератури, якою би вона не була правдивою, у самого Григора залишалося ставлення гірко-зболене: " Література - велика неправда про Правду " ( записна книжка № 10, с.351). І ще декілька міркувань, похідних від цього: " Найтяжче для художника - писати, а ще тяжче ­- не писати. В оцих лещатах він і живе все життя " ( записна книжка № 10, с.353); " Не варто писати правду, яка розслабляє людину, а не зміцнює її " ( записна книжка № 7, с.332).

Мені важко розділити листи, щоденникові записки, робочі записники між собою, бо у них Григір Тютюнник постає людиною цільною, цілісною, але не самовпевненою: " Я невпевнено живу і пишу невпевнено. У мене немає житейського нахабства " ( записна книжка № 12, с.361); " Ідеалізм мій полягає в тому, що я завжди жду від людини хорошого. Через це у мене повна відсутність дипломатичності у стосунках з людьми, повна - збоку це, певно, видається наївністю (якщо не більше - інфантильністю) - відвертість, а по цьому - жахлива втома, розчарування, депресія. Правильно писав Григорій в одному листів в Харків: "Серце у тебе не захищене" " ( записна книжка № 11, с.358); " Сумніве! Мій мучителю і помошнику. Як тяжко з тобою і як страшно залишитися без тебе " ( записна книжка № 8, с.345).

Теми міркувань Григора Тютюнника найрізноманітніші. Хоча тут вжито мною надто формальне слово " тема", сам Тютюнник з цього приводу міркував так: " Питають часто, над якою темою працюю. Ніколи не працював над темою! Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені " ( записна книжка № 13, с.373).

Беззаперечним авторитетом для Григора Тютюнника залишався його старший брат Григорій. Наскрізний діалог із братом письменник вів усе своє життя: "[...] я любив Григорія щиро, навіть хворобливо-щиро, коли можна так сказати. А суперечки... [...]. І коли б я тільки лащився до старшого брата, видатного письменника, коли б жував лише готовеньке - я ніколи не був би достойним його страдницького життя і страдницького життя нашого батька, що подарував нам життя, а сам пішов разом з мільйонами встелати кістками вічну мерзлоту, позаяк теж не міг не думати самотужки і теж мав душу, як відкрита рана; я просто не був би по роду-племені Тютюнником і в такій великій мірі братом свого брата " ( лист до О.Ф.Черненко, Київ, червень 1965 р., с.102).

Листи, щоденники, записники є індивідуальною енциклопедією Людини, яка постійно працювала над собою, вдосконалюючись етично і естетично. У них багато мудрости людської, у них багато досвіду, де переплітається іронічне і трагічне, високе і низьке, родинне і суспільне...

Хоча би таке. Приїхав Григір на канікули додому і декілька днів " крепко" відзначав здачу сесії. Мати печально  хитала головою і говорила " П᾽яниця з тебе буде ", на що Григір відповідав прислів´ям: " П᾽яниця проспиться, дурень - ніколи " ( лист до Григорія Тютюнника, Харків, 20 лютого 1958 р., с.54-55). Або ж інше міркування, здавалося би теж іронічно-побутове, а насправді, світоглядно-пророче: " О всевишній! Молю тебе, коли помру, хай  через прах мого серця проросте дубовий корінь, а з нього вимахає могутній дуб, і з кожної гілки нех буде вирубана дрючина - бити по головах все тупе й немічне серцем " ( лист до П.Т.Гаврилова, Харків, червень 1962 р., с.72).

Найбільше міркувань про літературу. Це закономірно, адже перед нами проходить людський досвід, помножений на естетичне чуття й естетичний досвід, помножений на людський біль. І все це поєднано Любов᾽ю до Людини: " Милый мой Человек никогда я не скажу о тебе черного слова! " ( Щоденник № 2. 12 апреля 1961 г., с.255).

Я боюся наводити якісь міркування Григора Тютюнника, аби не збитися на суцільне цитування. І тут потрібно подякувати упорядникові книги Олексієві Неживому, що подав матеріяли так, що вони сприймаються як живий монолог живого Григора. У певному сенсі Неживий виступив у ролі співрозмовника, прихованого українського Еккермана, який  дає можливість розкритися  геніальному олімпійцеві Григору. Хоча олімпський спокій Гьоте Тютюннику був чужий: " Жизнь есть борьба. Истинно. Гармония - согласие противоположностей, борьба - драка противоположностей. Какая же может идти речь о гармонии. А поиски ее - разве это не донкихотство. Чистейшее. Гармония - это либо пусто, либо совершенно. На земле пустоты уже нет, а до совершенства еще далеко. Потому мечешься ты, потому мечусь я, он, они - многие. Выводы? - Все в мире объяснимо ... в свое время. А на сегодняшний день, утилитарный, ближайший вывод - любишь - люби, твори, воссоздавай, что любишь; разлюбишь - стирай портянки, смотри телевизор, давай уроки по литературе, которой пока еще не списали в анналы истории, и люби свою нору. А там глянешь - яму роют. И подумаешь: пора, выворачивайся пень, другое деревцо посадят " ( лист до П.І Коленського, Артемівськ, 1 грудня 1962 р., с. 84).

Беззаперечним є той факт, що з появою цієї книги ми наблизилися на ще один крок до академічного Григора Тютюнника. А будь-яка повнота знань про письменника, допомагає зрозуміти не тільки його творчість та епоху, в якій йому доводилося творити. Але наблизитися до розуміння феномену  письменника Григора Тютюнника, переповненого ранами любови. Наблизитися, а можливо й самому полюбити. Чому би нам не повірити в подібну перспективу?..