
Re: цензії
- 16.10.2025|Наталія Поліщук, письменниця, членкиня НСПУФантастичне й реальне, а також метафора «кришталевого світу» в оповіданні Катерини Фріас «Un anillo misterioso» («Містичний перстень») зі збірки «За синіми і жовтими гардинами» (2025), Іспанія
- 16.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськПоети помирають уранці
- 08.10.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗазирнути в задзеркалля
- 06.10.2025|Ігор ЗіньчукЦікаві історії звичайних слів
- 28.09.2025|Петро ГармасійПерестати боятися…
- 24.09.2025|Микола Дмитренко, письменник, доктор філології, професорПрихисток душі
- 24.09.2025|Михайло ЖайворонПатріотизм у розстрільному списку
- 14.09.2025|Тетяна Колядинська, м. ДніпроЗа якими правилами “грали” радянські засоби масової інформації
- 03.09.2025|Ольга Шаф, м. Дніпро«Був на рідній землі…»
- 02.09.2025|Віктор ВербичКнига долі Федора Литвинюка: ціна вибору
Видавничі новинки
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
- Сергій Фурса. «Протистояння»Проза | Буквоїд
Re:цензії
«Мотлох» - сухпай на дорогу додому. Ковтаю за 2 години
Відгук на збірку: Карп’юк Василь. Мотлох: Збірка прозових і поетичних текстів / Передм. В. Герасим’юка. Серія «Лауреати «Смолоскипа». 2010, 192 с.
Коли вважати літературу чимось більшим і допускати її часткову доцільність та фрагментарну вартісність, то з’являється інше ставлення до прочитуваного, а в результаті – глибше усвідомлення.
Василь Карп’юк. Виноградинка
О, Карп’юковий «Мотлох»! Дочекалися у продажі збірки творів лауреатів «Смолоскипа» 2009 року... Беру. Передостання книжка з полиці у книгарні «Є» в Івано-Франківську.
На що ж насправді вистачає «Мотлоху»? Із великим шматом суб’єктивності, відповідаю.
«Там, де дідько каже добраніч» - в очікуванні на маршрутку десь на Набережній у Франківську і дорогою до АС (півгодини). Поезія.
Інколи плоска («Притча про Та ДЛЯ Сху»), із тавтологією («Ці молоді поети…»), інколи просто дотепна, а буває і глибоченна («Пісня невдячного сина», «Вже трохи підхмелений…»). Деякі з верлібрів не хотілося дочитувати до кінця – не цікаво, а от римовані і ритмізовані ковталися легко. Гарно, що твори датовані. Бачиш розвиток творчості автора в хронологічному просторі, особливо, коли знаєш дещо із новішого, що не увійшло до збірки. Висновок: Ростеш, Василю.
«Смішні слова, коли ними говориш» - в очікуванні на автобус Івано-Франківськ –Ужгород (ще півгодини). Коротка проза.
Дещо читала ще до виходу збірки. Ніколи не знаєш, чим завершиться оповідання. Навіть прикро, що особисті здогадки про розв’язку не співпадають із Карп’юковими. А його розв’язки в більшості випадків трагічні. Висновок: поетично і містично, але залишає сумний осад.
«Сніги байдужості» - дорогою з Івано-Франківська до міста Долина (трохи більше години часу автобусом). Роман у верлібрах.
Особисто мене приголомшив верлібр номер 10. Там автор через героїню-поетку ділиться цікавим поглядом на сотворення світу «господарем», появу «у саду» жінки та зачаття у ній нового життя. Скористаюся вже дещо шаблонним, але модним у критиці порівнянням – «Старий Завіт… від Карп’юка». Численні імена письменників, акторів сучукрліту, у книзі наштовхують на думку: «Ось, хто для автора кумири!»
Висновок: хочеться перечитати ще.
Чи купила би збірку, якби не знала автора особисто і ми б не були земляками, що так чи інакше наближує до текстів? – Вибач, Васильку, але ні… ну хіба ради знимок, може, декількох поетичних твориків. Що ж, однозначний позитив – тепер можна читати твори таки у книжці, а не в електронному вигляді, згадувати (хоч приблизно) авторську інтонацію і вкотре насолоджуватися старезним фільмом Довженка «Така пізня, така тепла осінь». Останнє тому, що обкладинка та дизайн книжки, як і сам автор, чомусь нагадали саме про цю кінострічку. Порівняйте самі. Рекомендую.
Висновок: мотлох мотлохом. Мало тексту. Чекаємо ще, Карп’юче!
Коментарі
Останні події
- 17.10.2025|10:37Їжа, фейки і дипломатія: Дмитро Кулеба презентує книги в Луцьку
- 17.10.2025|10:28Четверо українських письменників – серед номінантів на престижну Премію Астрід Ліндґрен 2026 року
- 17.10.2025|09:14У США помер письменник, співзасновник Нью-Йоркської групи Юрій Тарнавський
- 16.10.2025|18:12Культові "Шахмати для дибілів" та Абсурд Сучасності: Розмова з Михайлом Бринихом у "Сенсі"
- 16.10.2025|13:13Ласло Красногоркаї: Нобель 2025 спричинив стрімке зростання продажів та ажіотаж довкола нового роману
- 16.10.2025|13:11Волелюбність, гідність, гумор: «Архетип нації» дослідив ключові риси українців
- 16.10.2025|10:09«За чотирма зайцями»: «Основи» перевидають п´єси Нечуя-Левицького та Старицького в театральній серії
- 16.10.2025|10:01Срібло BELMA-2025: Український підручник з хімії підкорив Європу на Франкфуртському ярмарку
- 13.10.2025|12:48«Гетьманіана Старицького»: Унікальна виставка відкриває зв´язок між Козацькою добою та сучасною боротьбою
- 13.10.2025|12:40«Крилатий Лев – 2025»: У Львові назвали найкращих авторів прозових рукописів