Re: цензії
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
Видавничі новинки
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Ватра кохання
Ярослав Ткачівський. Сяєво сьомого неба: Інтимна й еротична лірика. – Івано-Франківськ: Типовіт, 2009. – 128 с.
Інтимна лірика Ярослава Ткачівського – своєрідний еліксир кохання. Три жагучих джерела-розділи наповняють збірку: юнацькі почуття – «Смак забороненого плоду», розквіт молодості – «Чар-зілля пристрасті» та порив зрілості – «Земний Едем». Збірка побудована за принципом мозаїчного читання. Себто можна розпочинати знайомство з поезією з будь-якої сторінки, при цьому зберігаючи змістове наповнення книги.
Поезія експресивна, градаційна і разом з тим сповнена мінливих миттєвих відчуттів та вражень. Є вірші, в яких кожне слово вагоме, яскраво увиразнене в рядку і несе певне смислове навантаження: «Вечір/ і Ніч…/ Коси/ до пліч./ Погляд –вогонь./ Доторк/ долонь…/ Далі – межа:/ Ранок!/ Чужа?..». Практично наскрізним елементом збірки є контраст: «Молодість!../ Вже осінь…». Сувій риторичних запитань формує наріжний прийом збірки: «Невже на схилі літ/ всі мрії збудуться?». Продовжуються сум’яття рядками: «…Квітко невинна і нічия,/ чуєш у серці повінь?». Пік переживань припадає на зрілий вік: «А чи щаслива ти, моя кохана, зі мною в парі разом тридцять літ?». Часова приналежність стає своєрідним каркасом циклічності кохання: «втікаєш скоро?../ …зійшла не звідти,…/ …прийшов не впору?». Знаходимо шифр до цього кодового питання у рядках: «проціджені крізь совість власну/ усі хвилини і літа». Ліричний герой змальовує дуалістичну природу часу: «Час – порадник, лікар і учитель,/ і розлучник – Час». Розлука з коханою фігурує у кількох віршах, відлунюється епістолярієм: «Весняний пуп’янку, прости мене, прости./ Дай надивитись хоч здалека в карі очі…». Тому вокзал для ліричного героя – «оаза розставань і стріч…». На противагу цьому герой не втрачає віри, адже «веслуємо в човні крізь шторми світу,/ твоя любов зорею мені світить», хоча «час постарів».
Щодо формального вкраплення, в збірці відшукуємо гру слів: «А ти не вір, що у зеніті сонце,/ бо срібні скроні – наче дивний сон це». Омофони надають тексту більшої грайливості та безпосередності. Доповнюють поетичну картину світу лексичні омоніми: «Повінчав нас Місяць –/ вже медовий місяць…». Попри штампові метафори, на кшталт: «сію зерна правди, як в ріллю», впадають в око оригінальні образи-символи: «…Ніч встає повією/ з мокрих подушок». Синестезія почуттів та вражень переповнює алітераційні рядки: «і сніг,/ і сум,/ і сон…/ …Два серця в унісон…».
Привертає збірка увагу і наративними особливостями, зокрема є кілька віршів написаних від імені жінки: «Ти не клич «колишньою», бо кохаю ще». Така фемінізація підкреслює готовність ліричного героя до розуміння сутності жінки, вміння відкинути маскулінне і згоріти в любові до ближнього як це властиво жінці-матері: «Тобі моя самопожертва,/ але, коханий, що тобі?..». Наратор пропонує нам діалогічний консенсус кохання, як квінтесенцію життя: « - Своїм коханням в казку заведу…/ - А я тебе за це окрилю, любий».
Поезії Ярослава Ткачівського не альбомні і не банальні, сповнені зачудуванням прекрасним почуттям без максималізму чи несприйняття. В інтимній ліриці відчитуємо стан поетової душі. Як нерозквітлий пуп’янок першого кохання: «лиш воскресає в спогадах минуле,/ мов затонулий острівець тепла».Сп’янілий корабель шукань в молодості: «розділяють серця береги –/ поміж нас океани глибокі, та ковчег почуттів зберегли». Магічна струна зрілості: «пишу листи кохання і снаги,/ щоб ще раз розцвісти і перемліти».
Коментарі
Останні події
- 18.04.2024|16:40Автор дитячого фентезі «Кий і морозна орда» розповість про новий мультивсесвіт за мотивами української міфології
- 18.04.2024|15:19Сьогодні у Тернополі Юлія Чернінька презентує "Барні 613"
- 18.04.2024|15:15Відкрито передзамовлення на книгу Вікторії Амеліної «Свідчення»
- 16.04.2024|18:08Помер Дмитро Капранов
- 16.04.2024|18:05Електронні книжки: що і як читають українці?
- 14.04.2024|20:47«Видавництво Старого Лева» започатковує цикл подій про Схід та Південь України
- 10.04.2024|14:36Переклади книжок Асєєва та Жадана номінували на PEN America Translation Prize
- 08.04.2024|17:579 квітня у Івано-Франківську Юлія Чернінька презентує книгу "Барні 613"
- 08.04.2024|13:56Війна та нові співбесідники для України
- 08.04.2024|13:54Польською вийшов друком роман Олександра Клименка «Орфей і Соломія»