Чи ж це, видається, н е з м и р е н н я з тим, що невблаганно насувається в околи усього живого, – з тлінністю? Або, навпаки, – з м и р е н н я?
Отака «мить смиренна»?!  Знову ж таки – те, й – інше. Чи ж вдасться «вистрибнути» з цього тліну, і це буде – «посттлін», інакше, стрибок уже і є ним?

Володимир Дячун. POSTТЛІН.Тернопіль, «Навчальна книга – Богдан». 2011, - 256 с.