Упорядкування, літературознавча розвідка «Погляд на літературний процес з віддалі і перспективи, або «Комп’ютери працюють занадто швидко…», примітки доктора філологічних наук, професора, провідного наукового співробітника Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Людмили Тарнашинської, яка використала, значно розширивши, проект видання самого І. Кошелівця, який не було реалізовано за його життя. Книга містить також вступне слово, на жаль, уже покійних шістдесятника Євгена Сверстюка та відомого науковця-мовознавця й перекладача Віктора Коптілова.

Іван Максимович Кошелівець (1917-1999) – видатний український літературознавець, історик літератури, перекладач,  громадський діяч, активний учасник духовного життя української діаспори, довголітній головний редактор «Української літературної газети» (1955-1960), журналу «Сучасність», член редколегії «Енциклопедії українознавства». Закінчив Інститут народної освіти у м. Ніжині (1930), навчався в аспірантурі Інституту літератури в Києві (1940-1941). Під час другої світової війни емігрував до Австрії, пізніше півстоліття жив і працював у Парижі і Мюнхені. Почесний доктор філософії Українського Вільного Університету, дійсний член НТШ та УВАН. У роки гонінь української інтелігенції активно підтримував шістдесятників, друкуючи їхні твори. З початком 1990-х рр. регулярно приїздив до України, брав активну участь в літературному житті.

Перу І. Кошелівця належать такі книги: «Нариси з теорії літератури» (Мюнхен, 1954), «Панорама найновішої літератури в УРСР» (1963, 1974), «Сучасна література в УРСР» (Нью-Йорк, 1964), «Україна. 1956-1968. Збірник документів українських дисидентів» (польською мовою: Париж,1969; Варшава, 1986), «Микола Скрипник» (Мюнхен, 1972; друге видання К., 1993), «Олександер Довженко. Спроба творчої біографії» (Мюнхен, 1980), «Розмови в дорозі до себе. Фрагменти спогадів та інше» (Мюнхен, 1985; вид. друге, Київ, 1994), «Літературний процес, або Дещо з віддалі» (Париж,1991); «Жанна д’Арк. Літературна біографія» (Київ, 1997 ); упорядкування: «Василь Симоненко. Берег чекань: Вибрані твори» (Мюнхен,1965, 1973), «Микола Скрипник. Статті й промови з національного питання» (Мюнхен, 1974), «Іван Світличний. Гратовані сонети» (Мюнхен, 1977), «Євген Сверстюк. Вибране» (Мюнхен, 1979); переклади: Фрідріх Ніцше. Так мовив Заратустра (1950-ті рр., не опубліковано), О. Солженіцина «Один день Івана Денисовича» (1963),  В. Биков. Мертвим не болить (1966), Дені Дідро. Жак-Фаталіст. Роман (1967), Франц Кафка. Оповідання (1989).

Однак численні публікації І. Кошелівця (статті, рецензії, літературні огляди тощо) на шпальтах часописів, переважно «Сучасності», досі залишалися поза окремим виданням, а переважна їх частина мало доступна читачеві. Тому нове видання значно доповнює й розширює дискурс історії української літератури ХХ ст., адже І. Кошелівець регулярно відгукувався у періодиці на події літературного життя в материковій Україні, давав їм свої оцінки, його аналітика завжди була багата на фактаж, цікаві порівняння та свіжі думки, адже він бачив українську літературу крізь призму літератури європейської.

До видання увійшли розділи: «Силуети», «1960-ті, незабутні: тенденції, імена», «До літературної ситуації в Україні: з плину подій і вражень (1970-ті – 1980-ті – 1990-ті рр.)», «Зблизька і з віддалі: студії різних літ», «Магнетизм імені», «Сузір’я муз: європейський меридіан»,  «Іван Кошелівець: відомий і невідомий (інтерв’ю)».

Зі сторінок книги «оживають» постаті Юрія Клена, Михайла Ореста, Володимира Кубійовича, Олександра Шульгина, Юрія Лавріненка, Григорія Костюка, Якова Гніздовського, Олександра Довженка, Івана Сенченка, Леоніда Первомайського, Миколи Бажана, а також Василя Симоненка, Леоніда Кисельова, Євгена Сверстюка та багатьох інших.

Це спільне видання Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України та Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя, видане коштом обласного бюджету Чернігівської області в рамках обласної Програми підтримки розвитку інформаційної та видавничої сфер  Чернігівщини на 2016-2020 роки за результатами конкурсу рукописів 2018 року  (розповсюджується по бібліотеках).